The Secret Life of Walter Mitty (USA, 2013) Ben Stiller
інколи Стіллер робить дуже щирі речі. простий, як двері, сюжет змужніння. проте не зважаю на огріхи і плоскість, якщо стрічка мене надихає. популярна нині тема, коли в дитинстві мріяв про стоптані власними ногами шляхи, а утворюєш лише пролежні на попі, працюючи років 16 у маленькій коморці. героя часом від того накриває, коли він уявляє себе супергероєм, а насправді на кілька хвилин завтикує. коли обставини таки припирають до стіни, то наважується.
- у вас є машини напрокат? - питає чоловік у сіренькому костюмчику з дипломатом у індіанця в Гренландії.
- так, є блакитна і червона, - вказує той на дві однакові атвівки.
- хай буде червона.
чувак таки потрапляє у свою Матрицю. і понеслась. мазонути акулу дипломатом десь у водах Гренландії, прокататися на скейті між вулканами Ісландії (любіма, я до тебе доберусь!!!) й пограти футбол у Гімалаях - заради цього можна розвивати у собі маленьке божевілля, що не знає ціну ризику. з новою пригодою Уолтер еволюціонує, потроху позбувається своїх сірих речей, атрибутів старого життя, застосовує, давно забуті, здібності, які здавалось, ніколи не згодяться дорослому. звісно, після всієї пригоди чоловік возмужав і робить найстрашнішу для себе річ - запрошує жєнщіну на побачення та ще о ужос, бере її за руку).
антагоніст у фільмі слабенький. він - уособлення нової генерації менеджерів. нічо не шарить, але амбіції, зневага до досвіду і самовпевненість швиденько проторюють йому дорогу наверх. хоча, певна, опиниться у тій же ж пастці, що й інші працівники корпорації. прийде нове покоління - і всіх незамінних розженуть. нащо взагалі люди насиджують собі стаж на одному місці роботи десятиліттями, ніхто цього не оцінить. а звільнення зажене у тривалий запой або - шанс один на мільйон - ви оціните, це як транплін для чогось нового.
девіз фільму: будь мужиком - рости бороду! нові менеджери, всі як один, мають модно зачесані бороди, як атрибут виду альфа. типу ми справжні мени, шо капець, наведем тут лад в компанії мігом. але то тіки так, а-ля косметік. наш же герой пройшов справжню ініціацію, тому у нього багатоденна щетина - заслужена. ну, таке, чо ті мужики так возяться з тими бородами)))
а от персонаж Шона Пенна дуже принадний - фотограф-фрілансер, якого просто неймовірно зловити, бо сьогодні він знімає виверження вулкану, а завтра споглядає рись в Афганістані. ах, це мічта, не в сенсі, що мені б такого мена, а типу сама хочу бути здатною на щось подібне, ну, хоч чуть-чуть:)
п.с. але найкрутіша з усіх, звісно, мама))))
- у вас є машини напрокат? - питає чоловік у сіренькому костюмчику з дипломатом у індіанця в Гренландії.
- так, є блакитна і червона, - вказує той на дві однакові атвівки.
- хай буде червона.
чувак таки потрапляє у свою Матрицю. і понеслась. мазонути акулу дипломатом десь у водах Гренландії, прокататися на скейті між вулканами Ісландії (любіма, я до тебе доберусь!!!) й пограти футбол у Гімалаях - заради цього можна розвивати у собі маленьке божевілля, що не знає ціну ризику. з новою пригодою Уолтер еволюціонує, потроху позбувається своїх сірих речей, атрибутів старого життя, застосовує, давно забуті, здібності, які здавалось, ніколи не згодяться дорослому. звісно, після всієї пригоди чоловік возмужав і робить найстрашнішу для себе річ - запрошує жєнщіну на побачення та ще о ужос, бере її за руку).
антагоніст у фільмі слабенький. він - уособлення нової генерації менеджерів. нічо не шарить, але амбіції, зневага до досвіду і самовпевненість швиденько проторюють йому дорогу наверх. хоча, певна, опиниться у тій же ж пастці, що й інші працівники корпорації. прийде нове покоління - і всіх незамінних розженуть. нащо взагалі люди насиджують собі стаж на одному місці роботи десятиліттями, ніхто цього не оцінить. а звільнення зажене у тривалий запой або - шанс один на мільйон - ви оціните, це як транплін для чогось нового.
девіз фільму: будь мужиком - рости бороду! нові менеджери, всі як один, мають модно зачесані бороди, як атрибут виду альфа. типу ми справжні мени, шо капець, наведем тут лад в компанії мігом. але то тіки так, а-ля косметік. наш же герой пройшов справжню ініціацію, тому у нього багатоденна щетина - заслужена. ну, таке, чо ті мужики так возяться з тими бородами)))
а от персонаж Шона Пенна дуже принадний - фотограф-фрілансер, якого просто неймовірно зловити, бо сьогодні він знімає виверження вулкану, а завтра споглядає рись в Афганістані. ах, це мічта, не в сенсі, що мені б такого мена, а типу сама хочу бути здатною на щось подібне, ну, хоч чуть-чуть:)
п.с. але найкрутіша з усіх, звісно, мама))))
Click to view