майданівське
запізнитися на 2 хв на останнє метро - це в стилі моєї западло-карми. але які ж мага історії я надибала. підприємець у медпункті на Грушевського розклав переді мною всі види куль, шашок, болтів і гайок, якими стріляють "беркутівці" у наших. каже, я податки плачу, а Янукович болтіки в Гереги (себто в "епіцентрі") скуповує, щоб нас ними обстрілювати. там же зустріла 19-річного сироту з Одеси. чудово цитує статті законів про обмеження дій солдат, наприклад, гумовими кулями можна стріляти тільки в кінцівки. каже, нема ніяких родичів, а на Майдані - мої браття. як для такого віку і ситуації - дуже розумний і сильний духом. дівчата, такого заміж треба брати мігом, крім того, він україномовний, кухар і свекрухи не матимете. можу дати телефончик, якшо шо:) поверталася додому на таксі. водій, каже, майданівці молодці, і треба давити владу до кінця, інакше будуть репресії. часом наших підвозить на Майдан безкоштовно. про всяк випадок, постояв, поки зайду у будинок і передзвонив, чи я вже в квартирі. така солідарність. отже, злука. так розпочався мій день Соборності.