незабутній четвер.
сьогодні від багатьох чула "тепер мені страшно". і я боюсь. але вони теж перелякались, інакше б вони й далі застосовували беззаперечно дієву тактику ігнорування, технологію "майдан у глухому куті", сепаратизм західної України від східної, майдан без політиків. псіханули чи зрежисерували вони ніч на 1 грудня. а піднімати хором ручки у парламенті, як у школі на відкритому уроці перед директором, це страх. вони не ходять на майдан, не бачать його етнофестивалю, а слідкують за ним у медіа, зі звітів агентів і бачать для себе загрозу, бо майдан не згасає, він працює на різних фронтах від автомайданів, присутності у світових медіа, сенатах, захисту засуджених чи побитих і мобілізує свої сили, коли є небезпека, як це було вчора. вони побачили, що це не нацики і безробітні, а середній клас, якщо молодий керівник ІТ-компанії їде своїм автом на Межигір'я, що висвітлення їх тупості і помилок в інтернеті, від фоток того ж МежияйцЯ до навіть демотиваторів і фоточок молоденьких суддів у купальниках, роблять їх публічними ідіотами, тому вони назвали це наклепом. окремих активістів захищають юристи, розголошують про їх проблеми змі, тому треба хапати "порушників" порядку без відома. але у нас і так є дуже творчий аж до фольклорної кучерявості КПК, що прийняли торік. і до того вбивали людей у відділках, били журналістів, приймали бюджети без закладених коштів у 4-му кварталі, забороняли протести, називали всіх фашистами і екстремістами, приймали закон про держзакупівлі, голосували в парламенті картками, руками, духами відпочиваючих на Гаїті, а опозиція, як і тепер, не лягла кістьми на своїй території, щоб цього не допустити. просто зростає напруга, розвивається сценарій, за драматургією маємо епізод зі знаком мінус, мусимо подолати перешкоду, щоби написати епізод зі знаком плюс. чим ближче до кульмінації, тим перешкоди жорсткіші, тому маємо докладати ще більше зусиль, вигадати щось нове. штахети? хз. якшо вам мало мотивації - уявіть, що ви йтимете з маркету, гризучи батона, а вас хапає попід руки міліція і везе у відділок. я же нічо не зробила, я же дєвочка, шо даже не знає імя президента, не хажу на майдан і тіки накрасила нігті в цвіточок, за шо? це сюрреалізм, дєтка, корейці тоже плачуть.