як знаходяться нові таракани
одна хороша знайома живе за таким принципом: якщо я за день нічого не дізналася нового чи не навчилася, значить він пройшов дарма. хороша мотивація. так і я намагаюся чогось нового дізнатися чи збагнути, когось чи щось у собі перебороти. раз за разом, клаптик за клаптиком стаєш кращим, розвиваєшся.
так от тому мушу зафіксувати для себе. нещодавно зрозуміла таке: навіть через свій фемінізм не намагаюся перебирати на себе чоловічі якості. проте багато чого знаходжу в собі чоловічого. це не добре, бо викликає суперечки в самій собі. наприклад, почуваюся цілісною, коли "забиваю голи". тобто самотужки вирішую проблему, перемагаю, конкуруючи із кимось, а не ділюся і не прошу допомоги в когось іншого, як притаманно жіночій сутності. терпіти не можу, коли хтось мені в чомусь допомагає, коли я про це не прошу. для мене важливо окреслити і зберегти рамки своєї діяльності, території (жіноче) тільки на початковому етапі здобування чогось. проте майже відразу набридає і мені необхідно проводити наступну експансію (чоловіче). ставити цілі і здобувати, шукати нові середовища, нових людей, нові заняття. але це натикається на жіночу залежність від зовнішньої оцінки, а отже, вагання першого кроку. те й інше може призвести до бажання домінувати. перше - для власного его, друге від недовіри, що хтось (наприклад, чоловік) впорається із відповідальністю.
п.с. це страшно таваріщі, але так, я думаю про такі речі. як казав один чоловік: забагато аналізуєш там, де не треба взагалі думати. тобто це все-таки жєнске)))
так от тому мушу зафіксувати для себе. нещодавно зрозуміла таке: навіть через свій фемінізм не намагаюся перебирати на себе чоловічі якості. проте багато чого знаходжу в собі чоловічого. це не добре, бо викликає суперечки в самій собі. наприклад, почуваюся цілісною, коли "забиваю голи". тобто самотужки вирішую проблему, перемагаю, конкуруючи із кимось, а не ділюся і не прошу допомоги в когось іншого, як притаманно жіночій сутності. терпіти не можу, коли хтось мені в чомусь допомагає, коли я про це не прошу. для мене важливо окреслити і зберегти рамки своєї діяльності, території (жіноче) тільки на початковому етапі здобування чогось. проте майже відразу набридає і мені необхідно проводити наступну експансію (чоловіче). ставити цілі і здобувати, шукати нові середовища, нових людей, нові заняття. але це натикається на жіночу залежність від зовнішньої оцінки, а отже, вагання першого кроку. те й інше може призвести до бажання домінувати. перше - для власного его, друге від недовіри, що хтось (наприклад, чоловік) впорається із відповідальністю.
п.с. це страшно таваріщі, але так, я думаю про такі речі. як казав один чоловік: забагато аналізуєш там, де не треба взагалі думати. тобто це все-таки жєнске)))