Спогад.
потяг київ-ужгород
13-ий вагон, 16-те місце
08.08.2016
В мене є яскравий спогад з дитинства. Спогад про речі, які навіть теоретично не могли трапитися насправді. Спогад короткий, але, останнім часом, він мене сподвигає на купу роздумів.
Я (я-я?, чи то всього-лиш мені цей спогад пригадується з чиєїсь точки зору?) стою (себе я не пам’ятаю. лиш те, що я дивлюся) на перехресті вулиць Радянської та Дзержинського. Зелено. Напевне зараз раннє літо. Небо пасмурно-блакитне, але повністю хмарами не затягнуте. Доволі таки тепло. (Чомусь, при згадуванні "тепло", пам’ять услужливо підкидає образи червоних шорт та жовтої майки). Я дивлюся як тролейбус виїжджає з вулиці Дзержинського та повертає вгору, на Радянську, попри другу школу ("другу" - в плані ЗОШ №2) в сторону музею та лікарні.Тролейбус типовий радянський: такий сірий знизу і червоний зверху. Двохсекційний (чи як то називається, коли він складається з двох "вагончиків"?). Я наздоганяю тролейбус та сядаю в нього. Заходжу через останні задні двері. Компостую квиток. Оглядаюся: тролейбус порожній (насправді зараз я лиш пригадую, що місця коло мене порожні, а "початок" тролейбусу в мене як в тумані. якщо починати напружувати пам’ять, то вона лиш починає підкидувати йомвірні фіктивні варіянти, щоразу змінюючи те, є хтось в транспорті крім мене, чи ні).
Все. Спогад завершується.
А тепер найцікавіше. В моєму рідному місті ніколи не було тролейбусів. У цьому спогаді мені приблизно років 4-6. А мене б в такому віці не відпустили самого заледве не в інший кінець міста (ми тоді жили на Невського), а поруч, з дорослих, я нікого не пам’ятаю.
Та я чітко впізнаю в цьому спогаді своє місто. Я чітко пам’ятаю свої думки.
І тут постає питання. А яке походження цього спогаду? З найреалістичнішого, що одразу можна подумати - мені в дитинстві наснився сон, який мене дуже вразив і відклався в пам’яті, з часом усі "навколосонні" події забулися, а самі епізоди сну - залишились.
Чомусь одразу згадується Ноланівський Inception (він ж ноланівський, так?). Та ж бо цікаво: дещо, чого не було, сприймається людиною як факт. Ну чим ж не маніпулювання свідомістю? Направити людині думки щодо якогось явища, це все відкладеться у підсвідомості, а потім вже у свідомому віці можна передбачати вчинки/дії індивіда (а тут вже привіт The Truman Show з Джимом Керрі). Напевне, якби не відсутність тролейбусів в місті, я б цьому спогаду і не придав би якогось надважливого значення, але мій мозок виловив невідповіднсть з реальною транспортною системою міста. А так - лиш уривок секунд в 25-30, що не прикріплений аж нічим до реальності.
Та я впевнений, цей спогад відображає реальну подію. От лиш цікаво - а у якій реальності?