(no subject)
Річ у тому, що насправді у своїй кімнаті я живу не сам. Ще з початку жовтня зі мною разом поселилась колонія сонечок (рус. - божья коровка, пол. - бєдронка, ну карочі ви пойняли).
Освітлення у мене в хаті має вигляд прикручених до стелі лампочок, зразу під якими розміщені такі невеликі ніби матові скляні платформи - так тіпа модерно і технологічно. Ну от власне на одній з двох таких платформ сонечки - емігранти з-за відкритого вікна заснували своє невелике поселення, і там собі провадили якусь адміністративно-господарську діяльність.
Знаєте, колись був такий гурт "Тінь сонця"? Ну, так у мене на підлозі часом можна було розібрати тіні сонечок. Часом котресь з них падало то на стіл біля вікна, то на підлогу, то на моє ліжко, і я бережно виставляв його на книжкову полицю, тобто на місце, куди у моїй кімнаті не ступає рука людини, - і воно вже якось звідти добиралось обратно до своїх.
З наступлением холодов (а я подовгу тримаю вікно відкритим для провітрювання) я зустрічав сонечок дедалі рідше і вже був подумав, що таксказать сонечки відлетіли в Страну Вечной Охоти.
І яке ж було моє здивування, коли я вчора знайшов у чашці від чаю маленьке і цілком живе сонечко. Я відправив його на книжкову полицю, а сам подумав написати в жж і фейсбук воззваніє з тим, шоб мої друзі-ентомологи поінформували мене, шо ці божі тварі жруть, аби моє сонечко за довгу зиму не загнулось з голоду. Але зустріч Роберта на вокзалі, культпрограма (я вам уже говорив, що дуже люблю місто К.?) і настемпуйонци seans konsumpcji napojów wysokoenergetycznych відволікли мене від цього богоугодного помислу.
Розв"язка наступила сьогодні зранку. Прокинувшись від сонячних променів і костьольних дзвонів за вікном, я обнаружив поруч з собою на простирадлі бездиханний труп сонечка. Воно, судячи з усього, впало мені на ліжко сьогодні вночі, а я його придушив своїм тілом, як недолуга мати грудьми свою дитину в класичних творах української літератури ХІХ століття.
Тепер поперше муки совісті мене мучають більше ніж спрага, подруге тривожить питання, шо робити з сонечковим тілом, потретє боюсь шо більше сонечки не будуть прилітати до мене, а з ними все ж веселіше ніж без них.
Отак і живемо... А у вас там шо нового?