Замальовка, продовження

[melamory_s]

Їй бувало соромно тільки за одне. Якщо не розуміла одразу, коли її любили менше, ніж їй було потрібно. Коли потребувала великої повітряної кулі, щоб полетіти далеко-далеко, а отримувала лише яскраву кульку, яку приємно і весело було поперекидати з рук у руки і відкинути геть, коли гра набридала.
Тоді вона сердилася, як же це, де її велика куля, чому не дають. Як же дати, коли не існувало тієї кулі ніде, окрім як у її уяві.

І тільки одного вона не могла пробачити - порожніх обіцянок. Таких, що здуваються, як повітряні кульки, варто їм лише зачепитися за щось гостре.