поніманіє

Apr 05, 2013 01:52

Могла уже два місяці тому розповісти, по свіжому, але ще тоді вирішила відкласти, поносити в собі. Історія трапилась зі мною в сервіс-центрі "МТС", в Пасажі на Хрещатику. МТС я ось уже півроку вяло пощемую, для їхнього тонусу, проте Київстар - не вихід, а така сама зливна яма ( Read more... )

сад людський, о вєчьном, обучающа ситуація, йобаний стид, недільна проповідь у понеділок

Leave a comment

Comments 8

mccola April 4 2013, 23:15:50 UTC
На жаль, цей вечірній МТС-діагноз близький до істини: суспільство все більше стає схожим на вусатого охоронця без гідності, без майбутнього... Позитив: тобою не трачено рівноваги і вчасно відключено емоції. Саме це шлях для тих, хто не хоче бути цими манкуртами. Довгий, марудний, невдячний, але - єдиний, що врятує сотні життів ( бо велика драчка вже на обрії ). Виявляється, слово, інтонація, погляд можуть бити не згірше руки, камінця і кулі. Протів лома, щоправда, важкувато буде, але...але...але...

Reply

zzzulfiya April 4 2013, 23:25:32 UTC
Миколо, я тренувалась, внушала, але були збої. В цій ситуації саме якось прийшло, і я зрозуміла, що таке "спокійна сила". Пістолет - ніщо. Я стала менше нарікати, а більше думати "а я - що?"
І на диво, в мене з'явився оптимізм, розуміння і здатність прощати більше, ніж досі.

Reply

mccola April 5 2013, 00:13:11 UTC
Спокійна Сила. Влучно! Те, чого зараз так не вистачає цілій країні. Це коли ворога можна і прихопити ( так, щоб відчув, закарбував у пам'яті жах ),але потім, посміхнувшись, відпустити зі словами: "Живи, нещастя. Хоч ти й падло, але - жива істота...":)На жаль, такою рівновагою мало хто володіє. А потім уже годі й розбиратися, як то все вийшло, що усі по коліно в кровіщє:)

Reply


singularia April 5 2013, 06:48:23 UTC
дякую. іноді просто страх бере від цієї нашої жалюгідності...

Reply


seems_to_be April 5 2013, 07:01:30 UTC
а оце читаю і думаю, що зараз Іра звалить його правим в ухо. Анннєт.

Reply


div4ysko April 5 2013, 09:07:41 UTC
а я всеще чекаю в тренуваннях прозріння Спокійної Сили.
коли працювала в одній корпорації на мій номер якась старша жіночка переказала 15 гривень - для неї це був кінець світу, а щоб повернути ці гроші треба було зрушити з місця неспіхуємого --я - чоловіка, який відповідав за телефонний зв'язок. який він був не добрий на мене і як шипів, що я могла б і сама перекинути їй з банкомату ті 15 грн і що це не гроші, але коли я йому запропонувала купити святий спокій і далі гнити в кріслі за 15 грн - відмовився.гроші корпорація офіційно повернула. жіночка була в шоці.

Reply


klyma April 5 2013, 09:27:22 UTC
та да, часто вибір який нам нав"язує суспільство - це вибір між лохом і мудаком онлі:
якщо ти не лох, ти мудак
якщо ти не мудак, ти лох

це гидко і принизливо одночасно, що бути просто людиною з почуттям власної гідності і відчуттям гідності ближнього - неможливо
і треба щоб відкрилося якесь джерело сили, треба ту силу з чогось в собі виростити, відкопати, знайти, треба доскласти надзусиль, щоб просто бути - людиною

Reply


Leave a comment

Up