Оленкине

[zuzichka]

Я ступаю в сліди твоїх поглядів,
Місяць стогне і плаче схлипами.
Залишаємось вдвох поміж здогадів
За подвоєними тарифами.
Твоя усмішка пахне чаєм,
Звіробоєм, левкоєм, м'ятою...
Стоїмо й мовчимо навзаєм -
Між півшостою і півп'ятою.
Я провалююсь в сніг твоїх доторків,
Тане небо шматками місяця.
Тане місяць шматками порухів.
Наша близькість ніяк не наблизиться.

Comments

[tagiki]

Чудово... Такі ніжні. Мені ось цей особоливо до душі:

* * *
так хотілось
писати
але
не було
паперу
так хотілось
страждати
але
не було серветок
так хотілось
тебе
але

[zuzichka]

так, ніжні, щирі, справжні слова)

[infotorba]

треба "оленЧине" ))

Юль, дякую)
але там такі старезні віршики, напівдитячі, погано поредаговані...)))) трохи соромно стало)) (хто не знає, інфоторба то я, Оленка, також))

[zuzichka]

Це авторська назва посту, так шо ні нада) для мене ти Оленка, і значить Оленкине)) Хоча в принципі можу змінити)

[infotorba]

аааа
ну тоді доообре))
харашо шо не дубишка)

[zuzichka]

ааааа, Дубишка) це найніжніше звернення, яке тільки може бути)