di_k
in
ztaburetom
Новий рік і подарунки, Різдво
Я на Новий Рік чекала два подарунки: приїзд Діда Мороза Льоньки і казкаря.
Великим сюрпризом було, що Мартін погодився приїхати за тридев’ять земель з Ла Пазу в Таріху для того, щоб розповісти малій Маґдалені казку про місяць, який стрибнув з неба на землю аби подарувати людям чай-мате.
Зірки сходилися ідеально. Всі мали з’їхатися, відсвяткувати прихід Року і зняти ще одне кіно для малявок.
І раптом після веселого і п’яного Різдва, з легким бодуном прийшли новини з доріг. Льонька на зв’язок не виходив кілька днів - може все ж якось рухається… Але я вже налаштувалася на те, що не доїде.
Мартін написав, що автобуси не ходять. А потім, що ходять, але на виїздах з міст плануються страйки, а застрягнути в пробці під Новий Рік не хочеться ризикувати.
Я лягла спати поряд з тепленькою Маґдаленкою, яка тихенько сопіла, після виснажливого дня в дитсадку і парку, але не спалося, чогось стало сумно.
Вдягнулася, закуталась в тепле пончо і пішла в місто. Перевірила, чи правильно написала адресу Льоні - правильно. Тут важко загубитися… Пройшла пару кварталів, та ні не має сенсу зустрічати…
Заглянула в Інтернет - новин від Льоньки так і немає. Зате є інша - від мексиканського друга, в машині, якого я забула фотоапарат півроку тому, і який він уже півроку не може вислати. Його знайомий завтра один день буде в Лос-Анджелесі і може передати мою камеру Ліді, яка прилітає до нас на фестиваль в Бразилію. Але вона зараз не там. Пишу Ірі irina_liakh - золотій подрузі, паличці-виручалочці і чудовому організатору. Вона он-лайн: «Не переживай, фотік завтра заберу». Супер! Не дарма вийшла, як відчувала, що щось важливе.
Раптом мене підірвало. Чогось перед очима стала картинка, як зараз в мої двері стукають, а старенька сеньйора Габі - господарка двору чи не чує, чи не вдома.
Швиденько біжу додому. Може, Магда прокинулася…
Відчиняю ворота, а в моєму вікні - світло.
Приїхав! Дід Мороз Льонька приїхав! Маґда спокійно сопе, а він весь в болоті, цокаючи на пару з Аліскою зубами, питає про гарячий душ. Якраз вчора поремонтували.
31-ого прибув ще один сюрприз - наш улюблений, безумний фін Юка!
Ми з Алісою загорнули всі подарунки в кольорові обгортки. Льонька роздобув ялинку з ліхтариками.
Зайшли в гості до Бенджаміна з сімейством. Сеньйора Мануела закохалася в серцеїда Юку і тільки давай опановувати фінську, а Маґда, награвшись з дівчатами, скомандувала додому до ялинки.
Купили шампанського і бенгальських вогнів.
Заїдали голубці і пельмені полуницею з кавуном. Маґда раділа кольоровим коробкам з дитячими знаряддями, а я красивим квітам під ялинкою.
Скоро написав Мартін, що може приїхати. Вмовила Льоньку затриматися ще на один день. Так в «Старій хаті», серед бочок для південно-болівійського вина, народилася ще одна відео-казка.
Після зйомок ми випили по келиху солодкого хмільного напою, що розливають прямо тут - в «Старій хаті». За сусіднім столом пристрасно грали двоє фантастичних музикантів. Я замовила пісню про ля луну (місяць), Маґда понеслася танцювати, а Льонька фільмувати саундтрек для кіно.
Задоволені і з добряче рожевими носами, запакувалися в машину і під дрібним дощиком поїхали серед красивих гірських пейзажів додому.
Вся магія сталася.
Дякую всім новорічним зіркам, що вони таки зійшлися.
Друзі, творчість і кохання…
Що іще можна бажати
PS Сьогодні святвечір.
Льонька їде в напрямку Бразилії. І з першою зіркою смачно вечерятиме за здоров’я всіх святих, живих і любимих.
Ми з Аліскою і Маґдаленою теж. Вулицями гудуть веселі оркестри - на честь свята приходу царів з дарами Ісусу. Щойно босі бігли за одним, пританцьовуючи.
Юка в Парагваї. Сеньйора Мануела за ним сумує і мріє вперше в житті податися в мандри у Фінляндію наступного року.
Хтось з наших зараз в джунглях, хтось ще десь в Болівії і Бразилії.
В Україні всі вже сплять, поївши куті.
Там падає сніжок, тут світить сонечко.
Завтра - в дитсадок, в неділю - на рок-концерт.
На столі красуються білі ромашки.
Так і живемо.
Жити треба весело, а весело, щоб було по-доброму (Павло Солодько)
Бо життя прекрасне, як не крути. (Льонька Кантер)
Слава Богу за все! (Станя Мельниченко)
З Різдвом Христовим, дорогі!
Ваша Ді Карпенко-Кантер
Великим сюрпризом було, що Мартін погодився приїхати за тридев’ять земель з Ла Пазу в Таріху для того, щоб розповісти малій Маґдалені казку про місяць, який стрибнув з неба на землю аби подарувати людям чай-мате.
Зірки сходилися ідеально. Всі мали з’їхатися, відсвяткувати прихід Року і зняти ще одне кіно для малявок.
І раптом після веселого і п’яного Різдва, з легким бодуном прийшли новини з доріг. Льонька на зв’язок не виходив кілька днів - може все ж якось рухається… Але я вже налаштувалася на те, що не доїде.
Мартін написав, що автобуси не ходять. А потім, що ходять, але на виїздах з міст плануються страйки, а застрягнути в пробці під Новий Рік не хочеться ризикувати.
Я лягла спати поряд з тепленькою Маґдаленкою, яка тихенько сопіла, після виснажливого дня в дитсадку і парку, але не спалося, чогось стало сумно.
Вдягнулася, закуталась в тепле пончо і пішла в місто. Перевірила, чи правильно написала адресу Льоні - правильно. Тут важко загубитися… Пройшла пару кварталів, та ні не має сенсу зустрічати…
Заглянула в Інтернет - новин від Льоньки так і немає. Зате є інша - від мексиканського друга, в машині, якого я забула фотоапарат півроку тому, і який він уже півроку не може вислати. Його знайомий завтра один день буде в Лос-Анджелесі і може передати мою камеру Ліді, яка прилітає до нас на фестиваль в Бразилію. Але вона зараз не там. Пишу Ірі irina_liakh - золотій подрузі, паличці-виручалочці і чудовому організатору. Вона он-лайн: «Не переживай, фотік завтра заберу». Супер! Не дарма вийшла, як відчувала, що щось важливе.
Раптом мене підірвало. Чогось перед очима стала картинка, як зараз в мої двері стукають, а старенька сеньйора Габі - господарка двору чи не чує, чи не вдома.
Швиденько біжу додому. Може, Магда прокинулася…
Відчиняю ворота, а в моєму вікні - світло.
Приїхав! Дід Мороз Льонька приїхав! Маґда спокійно сопе, а він весь в болоті, цокаючи на пару з Аліскою зубами, питає про гарячий душ. Якраз вчора поремонтували.
31-ого прибув ще один сюрприз - наш улюблений, безумний фін Юка!
Ми з Алісою загорнули всі подарунки в кольорові обгортки. Льонька роздобув ялинку з ліхтариками.
Зайшли в гості до Бенджаміна з сімейством. Сеньйора Мануела закохалася в серцеїда Юку і тільки давай опановувати фінську, а Маґда, награвшись з дівчатами, скомандувала додому до ялинки.
Купили шампанського і бенгальських вогнів.
Заїдали голубці і пельмені полуницею з кавуном. Маґда раділа кольоровим коробкам з дитячими знаряддями, а я красивим квітам під ялинкою.
Скоро написав Мартін, що може приїхати. Вмовила Льоньку затриматися ще на один день. Так в «Старій хаті», серед бочок для південно-болівійського вина, народилася ще одна відео-казка.
Після зйомок ми випили по келиху солодкого хмільного напою, що розливають прямо тут - в «Старій хаті». За сусіднім столом пристрасно грали двоє фантастичних музикантів. Я замовила пісню про ля луну (місяць), Маґда понеслася танцювати, а Льонька фільмувати саундтрек для кіно.
Задоволені і з добряче рожевими носами, запакувалися в машину і під дрібним дощиком поїхали серед красивих гірських пейзажів додому.
Вся магія сталася.
Дякую всім новорічним зіркам, що вони таки зійшлися.
Друзі, творчість і кохання…
Що іще можна бажати
PS Сьогодні святвечір.
Льонька їде в напрямку Бразилії. І з першою зіркою смачно вечерятиме за здоров’я всіх святих, живих і любимих.
Ми з Аліскою і Маґдаленою теж. Вулицями гудуть веселі оркестри - на честь свята приходу царів з дарами Ісусу. Щойно босі бігли за одним, пританцьовуючи.
Юка в Парагваї. Сеньйора Мануела за ним сумує і мріє вперше в житті податися в мандри у Фінляндію наступного року.
Хтось з наших зараз в джунглях, хтось ще десь в Болівії і Бразилії.
В Україні всі вже сплять, поївши куті.
Там падає сніжок, тут світить сонечко.
Завтра - в дитсадок, в неділю - на рок-концерт.
На столі красуються білі ромашки.
Так і живемо.
Жити треба весело, а весело, щоб було по-доброму (Павло Солодько)
Бо життя прекрасне, як не крути. (Льонька Кантер)
Слава Богу за все! (Станя Мельниченко)
З Різдвом Христовим, дорогі!
Ваша Ді Карпенко-Кантер