Саакашвілі мудак
От всі вже поматюкали москалів, заслужено, а тепер треба поматюкати й деяких грузинів, хоча це може не вписуватися в загальний настрiй пiдтримки
«Ми вб’ємо того ідіота!» -- кажуть про Саакашвілі грузинські біженці зі села ***(назву сховав), яке знаходиться на самому кордоні із Осетією, за 2 км від Цхінвалі. Тобто вірніше знаходилося, бо він нього залишилося лише кілька домів. У Грузії не було жодних шансів на успіх й інакше усе це не могло закінчитися
Біженці приїхали в Тбілісі два дні тому і жили просто на вулиці. Люди зі собою взагалі нічого не маю, навіть документів. В чому були одягнені, в тому й вийшли. Питаю, чи ви просилися у домівки? Кажуть, що усі пішли на площу святкувати перемогу, за них забули. І лише зараз влада дала наказ поселити їх у школу. Принесли хачапурі і воду. А на базарі в Тбілісі зараз нікого немає, немає що купити, бо селяни не можуть вибратися з сiл.
Люди дзвонять додому, де залишилися лише старші люди. Ті кажуть, що там російські війська і осетинські банди. Всі займаються мародерством. Після грабежу підпалюють домівки, які залишилися. Кажуть, що декого із старших жителів розстріляли, щоб не було свідків.
«Війна закінчилася? Не кажіть дурниць! Казки можна Саркозі розказувати. Російські війська ще не скоро вийдуть. Все чого ми наразі досягли - припинення бомбардування. А все винен Саакашвілі. Хоч би як провокували, але нашо було йти на Цхінвалі?»
Вчинки політиків не обов’язково завжди мусять бути популярними. Іноді великі політики можуть піти на жертви у стратегічних для народу речах. Але в даному випадку більшість грузинів, із якими я спілкувався (не лише біженці!) вважають, що Саакашвiлi підставив свій народ
Коли ці люди ночували голоднi на вулиці, в центрі столиці народ святкував перемогу. Із концертом. Вдуматися: справляв перемогу!? Їх припинили бомбити й це вони називали перемогою… Довбані переможці: своїми начебто сміливими заявами лише дратували Москву. Ті офіційно вже не може й не будуть бомбити (хоча це ймовірно), але на місцях відіграються за кожне слово фраєрів
Ющенко певно перевтомився й говорив своїми штампами «Кожен із вас - герой, кожен хто вийшов сюди, на майдан». Але ж то не революція, а війна! Про загиблих та біженців навіть не згадував ніхто. «Ми приїхали тисячі кілометрів сюди, щоб підтримати вас…» каже Ющенко. З Києва летіти всього дві із половиною години. Насправдi він спізнився! Прилетів коли припинилося бомбардування та ще й у безпечне Тбілісі. Нехай би із своєю підтримкою поїхав в Горі хоча б два дні раніше. або принаймнi не триндiв
Але наш президент ще нічого, найжалюгідніше виглядав польський. Дрібного Качинського навіть не було видно за мікрофоном, він як та Моська - сховалася й гавкала. Типу так, близько до дослівного: Росія хотіла показати свою силу, але не бути їй тут ніколи, ми нічого не боїмося, бо ми сильні… І до слова, грузинське телебачення показувало кожен крок Саркозі - його уважають, а про інших майже не згадували. Ніхто й не знав, прилетіли вони вже чи ще ні, то типу група підтримки французького президента
Одна історія від жінки: коли було бомбардування, вона з дітьми втекли в Горі. Там чекали-чекали, а тоді тікали в столицю. ЇЇ батьки залишилися удома. Коли бабахнуло, її осліплий після інсульту батько був в кімнаті, а її мама - в коридорі. Мама загинула, сліпий батько залишився живий. Його потім відправили до родичів і не сказали шо жінка метрва, її начебто відправили поранену в столицю…
«Є стара грузинська приказка: якщо бик надумає колотися із буйволом, то залишиться без рогів, -- каже 43-річний Кіа. -- От так і Саакашвілі піддався на провокації сепаратистів і надумав позмагатися із Путіним. Але він же не бик, а президент! І мав думати про наслідки». Пацан сказав шо поверне територіяальну цілісність, пацан надумав то робити. Питаю: а шо тре було робити, відмовитися назавжди від південної Осетії? Кіа каже, що якшо хотів повернути, що тре було чекати. Не завжди буде Путін, не завжди буде Росія такою, мусить колись так зявитися більш менш демократичний президент (читаю коменти в попереднiх постах й все бiльше сумнiваюся в тому). Тоді могли б шось думати. А тепер про Осетію можна забути.
Шойно казали шо росіяни увійшли в Горі. З військами увійшли казакі й інші, кажуть шо звірюють. Убивають, громлять, грабують. Навіть не лише техніку, але й меблі й унітази виносять із домів: певно будуть дома ремонт робити…
Зізнаюся про одну річ: коли плачуть старші люди - просто співчуваєш, коли плачуть молоді - одразу стаєш на їхнє місце, згадуєш про своїх і тоді справді моторошно