Польсько-українське порозуміння та перешкоди (IV)
Підготував на одну конференцію розвідку на тему "Польсько-українське порозуміння та перешкоди". Буду щодня викладати в ЖЖ по розділу з неї. Почну з "четвертого".
IV. Ментальний «острів» між Віслою та Збручем
Електрольні мапи дозволяють зробити точні висновки про менталітет, набір цінностей та світогляд тієї чи іншої частини країни. Загальновідомо, що в Західна Україна відрізняється від решти України більшою русофобією, консерватизмом, традиціоналізмом, релігійністю та патріотизмом. Політики, що декларують саме такий набір цінностей зазвичай тут мають підтримку. Цікаво, що подібний територіальний вододіл, тільки менш яскраво виражений має і Польща, і Білорусь.
У Польщі це традиційно консервативний схід та неоліберально налаштований захід. Особливо яскраво це було помітно під час виборів Президента 4 липня 2010 року. Католика і консерватора Ярослава Качинського підтримали на сході (або точніше на правобережжі Вісли), а ліберала Коморовського - на заході (лівобережжі).
Ситуація дивним чином є точним дзеркалом української. При цьому, як і в українському випадку, важко уникнути історичних обґрунтувань вибору. Так, землі де проголосували за Коморовського - це терени (Поморря, Сілезія, Познанщина), що переважно увійшли до складу Польщі після Другої світової війни. Тоді як вотчина Качинського (польська Галичина, Холмщина, Підляшшя, Мала Польща і центральна частина країни) майже збігається з кордонами Польщі часів Пілсудського, якщо не брати до увагу українські землі тієї держави.
Якби поставити польських кандидатів у Президенти 2010 року в українські реалі, то найближчим до цінностей Качинського електоратом стало б населення Галичини та Волині, а між Збручем і Доном він зазнавби цілковитого розгорому. Відтак, поглянувши на карту, побачимо, що поляки і українці, що проживають між східним берегом Вісли та Збручем мають подібний набір цінностей, а відтак і менталітет. Іншими словами, відоме гасло часів помаранчевої революції «Схід і Захід разом!», що нині в українських реаліях сприймається вже дещо сміхотворно, у випадку «польського сходу» та «українського заходу» виглядає навіть більш логічним.
Ось так іноді несподівано електоральні карти виявляють сліди давно стертих держав, чиї кодони давно перекроєно. Тільки якщо українські вибори послідовно і чітко виявляють середньовічний кордон Речі Посполитої і Дикого степу. То польська президентська виборча кампанія несподівано проявила кордони притаманні їй до 1939 року і дала нам можливість «стерти» лінію Керзона хоча б на електоральній мапі.
В ширшому окресі ми виявимо, що цей консервативний «острів» поміж Віслою та Збручем омивається з заходу потужною течією західноєвропейського неолібералізму та «толерантності», а зі сходу проросійськими вітрами тоталітарних практик і неоімперіалізму. Нащастя, це остання територія у Європі, яку ще не здолав ні необлібералізм, ні «русскій мір». Та, нажаль, береги цого «острова» активно розмиваються.
Попри таку подібність ціннісних вподобань поляків з мешканцями Галичини та Волині, опитування щороку фіксують домінацію їх негативного ставлення до українців. На початку 90-х років серед найбільш антипатичних народів в опитуваннях першість незмінно утримували українці та цигани. З часом імідж українців покращився, втім, їм поляки все ще симпатизують найменше серед країн-сусідів Польщі. Згідно з даними опитування проведеного CBOS, найбільш позитивно польське суспільство ставиться до чехів і словаків (58 і 57 відсотків), найменше поляки люблять арабів (лише 23 відсотки позитивних оцінок), тоді як українці належать до групи народів, про яких із симпатією відгукується одна третя опитуваних. В одному ряду з ними - росіяни, білоруси, євреї, вірмени, китайці, серби...
Водночас, автори дослідження підкреслюють, що саме у ставленні до української нації, у порівнянні з іншими сусідами, позитивна динаміка за останні 18 років є найбільшою. "У порівнянні з 1993 роком, кількість осіб, які висловлюють симпатію до українців, зросла майже утричі (з 12% до 32% - ред.), а кількість людей, які демонструють свою антипатію, зменшилася більше, ніж на половину (з 66% до 32% - ред.)", - наголошують автори дослідження. Така позитивна динаміка, позасумнівом, може зберегтися, якщо українці та поляки зуміють розвінчати історичні міфи, або переступити через них (читай розділ «Історичні міфи та необхідість їх подолання»), оскільки саме вони формують базовий негатив в уявленні поляків про українців.
Упередженість поляків щодо українців виглядає одностронньою. Опитування українців а 2005 році показало, до поляків і Польщі позитивно ставиться понад 60% українців. [14] Число опитаних, які вважають, що поляки налаштовані вороже не дотягує і 5%. Найбільш дивним є той факт, що полякам найбільше симпатизують у Західній Україні, тобто там де сумна незагаєна історія ще живе у памяті її мешканців. Таким чином, очевидно, що саме українці раніше за поляків зуміли переступити через історичні образи та недозволяють трагічним сторінкам польсько-українських стосунків визначати їх сьогоднішшній порядок денний.