Летом, когда приезжала Ритуля, мы ходили на Мартьян и там, пока спал мальчик, разговаривали наши своеобычные разговоры: о том, как прекрасно, что осы и москиты не живут под водой; о том, что рАвно как "детство - полжизни", так и две недели "здесь и сейчас" спасают весь остальной год.... о том, что с каждым годом мы становимся все лучше, и это
(
Read more... )
Comments 6
И всё подтверждается на примере моей мамы. Про неё в очередной раз написали в газете и я хотела у себя об этом написать. Потом отложила, и вот теперь точно напишу! т.к. опять эффект синхронности. Статья про маму называется "Нехай старість не застане мене вдома". Ей, конечно ещё не 100 лет, но жизненная позиция такая, как описано Яковлевым. Благодарю, что поделилась!
Reply
Reply
не могу найти статью про маму куда сохранила(
Ритуле тоже благодарность передай. Я прекрасно понимаю, о чём вы говорили. Сама уловила состояние, описанное Яковлевым, когда увидела одну пожилую пару. Они светились. реально!
http://tulena-lvov.livejournal.com/78381.html#comments
Reply
Мене в старості лякають дві штуки: мої мізки і здоров'я. Чи поїде дах, чи будуть немовлячі кризи, образи..
А щодо здоров'я, я вперше відчула присмак старості на останніх місяцях вагітності, коли приміром була різка потреба в допомозі іншої людини для банального акту надягання шкарпеток. Ті ж болі в поясниці і тд. Я тішила себе думкою, що це скоро закінчиться, ось народжу. Але думала про старих, у яких це закінчиться лише зі смертю, які постійно живуть з фізичним болем і тд.
А естетичний аспект мене аж ніяк не лякає :)
Ще помітила, що в 20 років з подружками про що говорили? Мальчікі!! В 30 почали про лікарів :) але я шуткую, що в 40 ми знов повернемося до теми мальчіків :)
Reply
Reply
Reply
Leave a comment