Тут так багато пані Галина усього цікавого, що я навіть не знаю з кого і чого починати. Але, мабуть, головні тут декабристи. Дійсно, мабуть, майже ніхто з нинішнього покоління їх не знає. І дуже шкода. А я вірш "Во глубине сибирских руд" до сих пам'ятаю, принаймні перший куплет. І фільм про декабристів був дуже знаковий (я от зовсім недавно про нього згадував і думав знову переглянути) і ще "Путешествия по Россия" А.Дюма згадую і зовсім недавно прочитані записки Астольф Де Кюстина "Россия в 1839 году", і знаменитий вислів Леніна (якого ненавиджу, але тут він правий) про декабристів і Герцена. Це були справжні лицарі духа, цілі які у них були шляхетні, але вирішення цих цілей через терор нейприйнятне. Іще мені навіть думка така приходила, що хоч за походженням майже ніхто з декабристів не був українцем, хіба здається Муравйов-Апостол, але такий їхній волелюбний запал породила саме українська земля, де вони провели значну частину часу, в т.ч. і при підготовці замаху. А забуття декабристів тим більше прикре, бо і сьогоднішня ситуація
( ... )
Мені, пане Тарасе,дуже до душі Ваші слова. Тому що тепер я знаю, що Ви зрозуміли почуття, з якими я стояла там, біля пам,ятника Пестелю. Не дуже хотіла про них писати. Було прикро і за захаращену територію і за ті дурацькі надписи, і за зруйнований та занедбаний дом.І не було з ким розділити мою жаль та боль за ціх забутих лицарів духа. Але тепер знаю,що Ви там відчули би теж саме.І що Ви ніколи не скажете "А навіщо їм це було?"... Леонтовича в Тульчині дуже шанують. В нього ж не тільки "Щедрик".Дуже шкода, що так його життя обірвалось.На жаль, в музей Леонтовича не попала, але, думаю, що в Тульчин ще поїду. Коли в Буші був пленер скульпторів присвячений Леонтовичу, то Альошкін зробив чудову скульптуру,але, на жаль не можу знайти фото. Щиро дякую за Ваш відгук.
Який Ви молодець, шановна автор. Дуже-дуже цікаво: і розповідь, настільки різноманітна, і фотографії. Я рада, що побачила Ваш журнал. Я ніколи не була на Поділлі і зовсім не знаю ті краї. Радують такі акуратні тротуари в невеликому місті. Павло Іванович Пестель - на мою думку це похмура постать, але бюст, безумовно, нехай стоїть. А Ви приїжджайте до Закарпаття і пишіть такі ж звіти. Всього найкращого!
Щиро Вам дякую! Я теж рада, що почитала таку щиру Вашу розповідь про прабабусю та побачила чудові шафранови лани. В Закарпатті я була багато разів. Знаю, який це чудовий край. Якщо Вам цікаві мої враження від нього, то можно подивитись по тегу "Закарпатье".
Я почитала і подивилася на Ваші записи із Закарпаття. Бачу, що маю, що почерпнути від Вас в сенсі і інформації, і напрямків. Зокрема, я ніколи не була не тільки в віллі "Квітка", але і в Чинадієве. З маленьких місць, де Ви були, мені добре знайомий, наприклад, Тячів. Одного разу я туди привезла літнього і прекрасного словако-угорця - або він мене привіз, - ім'я його діда стоїть на пам'ятнику загиблим в першу світову війну жителям міста.
Біг до Святого Миколая - в роки дитинства моєї прабабусі Ганни Антонівни на католицький день Святителя Миколи, Mikulášsky deň, їхали з Великих Капушан, де вона народилася, за сто кілометрів до просто Капушан, де знаменитий замок. Це була величезна пригода з ночівлями, її влаштовував онукам дід прабабусіб мій пра-пра-прадід. У церкві був молебень, а потім свято у замку за участю Святого Миколая в святковому вбранні і з подарунками.
Comments 31
Reply
Леонтовича в Тульчині дуже шанують. В нього ж не тільки "Щедрик".Дуже шкода, що так його життя обірвалось.На жаль, в музей Леонтовича не попала, але, думаю, що в Тульчин ще поїду. Коли в Буші був пленер скульпторів присвячений Леонтовичу, то Альошкін зробив чудову скульптуру,але, на жаль не можу знайти фото.
Щиро дякую за Ваш відгук.
Reply
Reply
Reply
Reply
Я почитала і подивилася на Ваші записи із Закарпаття. Бачу, що маю, що почерпнути від Вас в сенсі і інформації, і напрямків. Зокрема, я ніколи не була не тільки в віллі "Квітка", але і в Чинадієве. З маленьких місць, де Ви були, мені добре знайомий, наприклад, Тячів. Одного разу я туди привезла літнього і прекрасного словако-угорця - або він мене привіз, - ім'я його діда стоїть на пам'ятнику загиблим в першу світову війну жителям міста.
Біг до Святого Миколая - в роки дитинства моєї прабабусі Ганни Антонівни на католицький день Святителя Миколи, Mikulášsky deň, їхали з Великих Капушан, де вона народилася, за сто кілометрів до просто Капушан, де знаменитий замок. Це була величезна пригода з ночівлями, її влаштовував онукам дід прабабусіб мій пра-пра-прадід. У церкві був молебень, а потім свято у замку за участю Святого Миколая в святковому вбранні і з подарунками.
Будемо дружити! :)
Reply
Leave a comment