Як загинули "Унгвар" та "Ужгород"
Кораблям з назвою обласного центра Закарпаття вперто не щастить.
Невідомо коли точно і з яких часів повелося називати човни на честь видатних діячів або міст, що мають певне стратегічне значення. Ужгороду в цьому плані пощастило - аж два морських судна було названо його ім’ям. Однак доля кожного з них склалася трагічно. Перший у листопаді 1941 року підірвався на мині, а другий, через 70 років, теж у листопаді - відправлено на металобрухт…
Угорське судно «Унгвар» спустили на воду у лютому 1941 року. На урочистій церемонії в Будапешті на верфі Ganz & Co. була присутня дружина регентського комісара (губернатора) Підкарпатської Русі Міклоша Козми. Мабуть недарма, бо корабель було названо на честь найбільшого міста області - Унгвара (Ужгорода).
Цей круїзний човен мав довжину 71 метр, ширину 10 метрів. Перший його рейс по Дунаю мав відбутися вже у квітні. Однак довго послужити Угорщині у мирних цілях не вдалося - судно задіяли для інших цілей. У складі конвою у листопаді 1941 року «Унгвар» виконував перехід за маршрутом Суліна - Одеса. Човен перевозив вантаж військових припасів для німецької армії (141 тонну бензину в діжках, 916 тонн авіабомб, 469 тонн продовольства і 306 тонн зенітних боєприпасів). Вранці 9 листопада при проходженні замінованої акваторії зачепив носом міну, а у воду випав якір. Почалася евакуація екіпажу транспорту. Утім о 8.30 вибухнула інша міна, і транспорт миттєво затонув.
Що ж робив корабель з назвою «UNGVÁR» поблизу Одеси у 1941 році?
Після аншлюсу Австрії в 1938 році в місті Лінц була відтворена Дунайська флотилія, що підпорядковувалася Командуванню військово-морських сил Німеччини. До неї входили австрійські, угорські та чеські кораблі. Восени, після початку російської кампанії, сили флотилії стали основою корабельного угруповання німців на Чорному морі. Кораблі флотилії виконували два основні завдання: забезпечували перевезення нафти з румунських родовищ та постачали південні фланги німецьких армій.
«Унгвар» відправляється у перше плавання по Дунаю
Угорщина, союзник Німеччини, брала участь не тільки в сухопутній, а й у морській війні проти Радянського Союзу на Чорному морі, на Дніпрі і на Дунаї. 15 вересня 1941 угорській артилерії вдалося потопити на Дніпрі радянського канонерського човна. А перші втрати угорські моряки понесли на Чорному морі 9 листопада 1941 року, коли конвой з угорських торгових суден «Унгвар» і «Тиса» потрапив у мінне загородження в районі Бугазу. Хоча є також версія, що помітивши міну, командир конвою наказав її розстріляти …
«Частина екіпажу встигла сісти в рятувальні шлюпки, але коли румунські катери спробували врятувати тих моряків, які залишилися на судні, стався вибух другий міни, і весь корабель разом з боєприпасами і вантажем етилованого бензину злетів у повітря. При цьому загинув командир Дунайської флотилії капітан Петцель, п'ять офіцерів і двадцять вісім матросів», - пише Юрг Майстер в книзі "Східний фронт. Війна на море. 1941-1945".
Так загинув «Унгвар» (сучасна картина-реконструкція)
Окрім угорського транспорту «Унгвар» на радянських мінах підірвалися також два румунських торпедних катери супроводження «Вігелія» і «Віфорул». Про ці об'єкти добре знають дайвери з клубу «Афаліна» (Іллічівськ), які неодноразово спускалися до них.
Один з катерів вже частково розграбували «чорні» підводні археологи. Другий - лежить догори черевом, і тому його обладнання майже повністю вціліло . Дайвери стверджують, що на катерах ще є боєприпаси, які не вибухнули. Зокрема в одному з торпедних апаратів - заряджена торпеда, інша знаходиться біля корми. Можна також побачити під водою і глибоководні бомби. Неодноразово і цей катер грабували - зникла колекція столового посуду та телеграф, розібрана частина палуби.
Те, що вдалося підняти дайверам з затонулих човнів
За описом одеських аквалангістів корпус "Унгвару" досить сильно зруйнований. А від вибуху на дні утворилася воронка діаметром понад 150 метрів. Кілька найбільших частин (10х15 м) знаходяться по краях воронки. Деінде збереглися навіть ілюмінатори. Інші частини корпусу , а також діжки вантажу з бензином розлетілися в різні боки на 30-50 метрів. Тим не менш всі ці об'єкти ще можна оглянути і зануритися в події листопада 1941 року...
У таких умовах приходиться працювати на дні морському
Щорічно 31 жовтня у Будапешті в малому річковому порту біля будинку управління відбувається панахида за загиблими угорськими моряками під час ІІ світової війни. Тут встановлено меморіальну мармурову табличку. А місцева поетеса Анна Грамантик присвятила «Унгвару» та 12 загиблим угорським морякам свій вірш…
Інший корабель мав назву «Ужгород».
Цей малий протичовновий корабель МПК-93 (довжина 57, ширина - 10 метрів) збудовано на Ярославському суднобудівному заводі 5 травня 1981 року. Спущений на воду 6 липня 1982 року, незабаром переведений в Азовське море, а звідти в Чорне. 7 лютого 1983 року його включено до складу Чорноморського флоту. Входив до складу 307-го дивізіону протичовнових кораблів 17-ої бригади. Під час розподілу Чорноморського флоту СРСР корабель було передано Військово-Морським Силам України в небоєготовому стані, згодом перекласифіковано у протичовновий корвет. Свою назву отримав на честь обласного центру Закарпатської області - «Ужгород» (з бортовим номером U207).
Варто зазначити, що майже усі кораблі ВМФ України укомплектовуються персоналом за географічним принципом - яка назва, звідти і моряки-призовники. Тому до «шефського» міста по свіжу команду для корвету “Ужгород” неодноразово приїздили його капітани. Останній раз - капітан ІІ рангу Дмитро Горбенко, у 2009 році. Тоді відібрав 13 майбутніх моряків серед призовників. Також капітан зустрівся і з керівництвом Ужгорода.
Насправді бойовий корвет “Ужгород” довгий час перебував у резерві, і роками стояв поблизу Євпаторії, в смт Новоозерки, а у відкрите море виходив востаннє у 1996-му. Тож робота екіпажу полягала у єдиному - підтримувати на корветі порядок, а також забезпечувати надійність функціонування військової техніки. Так продовжувалося до листопада 2012 року.
Корвет «Ужгород» на рейді поблизу Євпаторії
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 7 листопада 2012 року № 878 за підписом Миколи Азарова зі складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України виключено шість бойових кораблів і катерів. Серед них: ракетний корвет «Кременчук» , протичовновий корвет «Ужгород», базовий тральщик «Маріуполь» , ракетний катер «Каховка» та інші. Основною причиною їх списання вказано технічну несправність та недоцільність ремонту.
Всі ці човни вже цього року мали порізати на металобрухт. Варто лише зазначити, що за 20 років незалежності до складу ВМСУ були введені лише два кораблі , що дісталися Україні практично в завершеному стані…
Іван Романчук, Мукачево.net
Від себе додам такий факт:
в 2008 році в Берегові, на міському кладовищі, його римо-католицькій частині, на угорські кошти було встановлено пам"ятний знак на честь закарпатців, що загинули на флотах різних держав в різний час. В тому числі і на потопленому "Унгварі"...
Невідомо коли точно і з яких часів повелося називати човни на честь видатних діячів або міст, що мають певне стратегічне значення. Ужгороду в цьому плані пощастило - аж два морських судна було названо його ім’ям. Однак доля кожного з них склалася трагічно. Перший у листопаді 1941 року підірвався на мині, а другий, через 70 років, теж у листопаді - відправлено на металобрухт…
Угорське судно «Унгвар» спустили на воду у лютому 1941 року. На урочистій церемонії в Будапешті на верфі Ganz & Co. була присутня дружина регентського комісара (губернатора) Підкарпатської Русі Міклоша Козми. Мабуть недарма, бо корабель було названо на честь найбільшого міста області - Унгвара (Ужгорода).
Цей круїзний човен мав довжину 71 метр, ширину 10 метрів. Перший його рейс по Дунаю мав відбутися вже у квітні. Однак довго послужити Угорщині у мирних цілях не вдалося - судно задіяли для інших цілей. У складі конвою у листопаді 1941 року «Унгвар» виконував перехід за маршрутом Суліна - Одеса. Човен перевозив вантаж військових припасів для німецької армії (141 тонну бензину в діжках, 916 тонн авіабомб, 469 тонн продовольства і 306 тонн зенітних боєприпасів). Вранці 9 листопада при проходженні замінованої акваторії зачепив носом міну, а у воду випав якір. Почалася евакуація екіпажу транспорту. Утім о 8.30 вибухнула інша міна, і транспорт миттєво затонув.
Що ж робив корабель з назвою «UNGVÁR» поблизу Одеси у 1941 році?
Після аншлюсу Австрії в 1938 році в місті Лінц була відтворена Дунайська флотилія, що підпорядковувалася Командуванню військово-морських сил Німеччини. До неї входили австрійські, угорські та чеські кораблі. Восени, після початку російської кампанії, сили флотилії стали основою корабельного угруповання німців на Чорному морі. Кораблі флотилії виконували два основні завдання: забезпечували перевезення нафти з румунських родовищ та постачали південні фланги німецьких армій.
«Унгвар» відправляється у перше плавання по Дунаю
Угорщина, союзник Німеччини, брала участь не тільки в сухопутній, а й у морській війні проти Радянського Союзу на Чорному морі, на Дніпрі і на Дунаї. 15 вересня 1941 угорській артилерії вдалося потопити на Дніпрі радянського канонерського човна. А перші втрати угорські моряки понесли на Чорному морі 9 листопада 1941 року, коли конвой з угорських торгових суден «Унгвар» і «Тиса» потрапив у мінне загородження в районі Бугазу. Хоча є також версія, що помітивши міну, командир конвою наказав її розстріляти …
«Частина екіпажу встигла сісти в рятувальні шлюпки, але коли румунські катери спробували врятувати тих моряків, які залишилися на судні, стався вибух другий міни, і весь корабель разом з боєприпасами і вантажем етилованого бензину злетів у повітря. При цьому загинув командир Дунайської флотилії капітан Петцель, п'ять офіцерів і двадцять вісім матросів», - пише Юрг Майстер в книзі "Східний фронт. Війна на море. 1941-1945".
Так загинув «Унгвар» (сучасна картина-реконструкція)
Окрім угорського транспорту «Унгвар» на радянських мінах підірвалися також два румунських торпедних катери супроводження «Вігелія» і «Віфорул». Про ці об'єкти добре знають дайвери з клубу «Афаліна» (Іллічівськ), які неодноразово спускалися до них.
Один з катерів вже частково розграбували «чорні» підводні археологи. Другий - лежить догори черевом, і тому його обладнання майже повністю вціліло . Дайвери стверджують, що на катерах ще є боєприпаси, які не вибухнули. Зокрема в одному з торпедних апаратів - заряджена торпеда, інша знаходиться біля корми. Можна також побачити під водою і глибоководні бомби. Неодноразово і цей катер грабували - зникла колекція столового посуду та телеграф, розібрана частина палуби.
Те, що вдалося підняти дайверам з затонулих човнів
За описом одеських аквалангістів корпус "Унгвару" досить сильно зруйнований. А від вибуху на дні утворилася воронка діаметром понад 150 метрів. Кілька найбільших частин (10х15 м) знаходяться по краях воронки. Деінде збереглися навіть ілюмінатори. Інші частини корпусу , а також діжки вантажу з бензином розлетілися в різні боки на 30-50 метрів. Тим не менш всі ці об'єкти ще можна оглянути і зануритися в події листопада 1941 року...
У таких умовах приходиться працювати на дні морському
Щорічно 31 жовтня у Будапешті в малому річковому порту біля будинку управління відбувається панахида за загиблими угорськими моряками під час ІІ світової війни. Тут встановлено меморіальну мармурову табличку. А місцева поетеса Анна Грамантик присвятила «Унгвару» та 12 загиблим угорським морякам свій вірш…
Інший корабель мав назву «Ужгород».
Цей малий протичовновий корабель МПК-93 (довжина 57, ширина - 10 метрів) збудовано на Ярославському суднобудівному заводі 5 травня 1981 року. Спущений на воду 6 липня 1982 року, незабаром переведений в Азовське море, а звідти в Чорне. 7 лютого 1983 року його включено до складу Чорноморського флоту. Входив до складу 307-го дивізіону протичовнових кораблів 17-ої бригади. Під час розподілу Чорноморського флоту СРСР корабель було передано Військово-Морським Силам України в небоєготовому стані, згодом перекласифіковано у протичовновий корвет. Свою назву отримав на честь обласного центру Закарпатської області - «Ужгород» (з бортовим номером U207).
Варто зазначити, що майже усі кораблі ВМФ України укомплектовуються персоналом за географічним принципом - яка назва, звідти і моряки-призовники. Тому до «шефського» міста по свіжу команду для корвету “Ужгород” неодноразово приїздили його капітани. Останній раз - капітан ІІ рангу Дмитро Горбенко, у 2009 році. Тоді відібрав 13 майбутніх моряків серед призовників. Також капітан зустрівся і з керівництвом Ужгорода.
Насправді бойовий корвет “Ужгород” довгий час перебував у резерві, і роками стояв поблизу Євпаторії, в смт Новоозерки, а у відкрите море виходив востаннє у 1996-му. Тож робота екіпажу полягала у єдиному - підтримувати на корветі порядок, а також забезпечувати надійність функціонування військової техніки. Так продовжувалося до листопада 2012 року.
Корвет «Ужгород» на рейді поблизу Євпаторії
Розпорядженням Кабінету міністрів України від 7 листопада 2012 року № 878 за підписом Миколи Азарова зі складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України виключено шість бойових кораблів і катерів. Серед них: ракетний корвет «Кременчук» , протичовновий корвет «Ужгород», базовий тральщик «Маріуполь» , ракетний катер «Каховка» та інші. Основною причиною їх списання вказано технічну несправність та недоцільність ремонту.
Всі ці човни вже цього року мали порізати на металобрухт. Варто лише зазначити, що за 20 років незалежності до складу ВМСУ були введені лише два кораблі , що дісталися Україні практично в завершеному стані…
Іван Романчук, Мукачево.net
Від себе додам такий факт:
в 2008 році в Берегові, на міському кладовищі, його римо-католицькій частині, на угорські кошти було встановлено пам"ятний знак на честь закарпатців, що загинули на флотах різних держав в різний час. В тому числі і на потопленому "Унгварі"...