Село Шаланки, 300-річчя останнього з’їзду антигабсбурзьких повстанців
11 лютого в селі Шаланки, що на Виноградівщині, відбулося урочисте відзначення події, яка увійшла в історію Угорщини, та, на жаль, й досі мало відома в наших краях - 300-річчя останнього з’їзду повсталих курців під проводом Ференца Ракоці ІІ.
Тільки завдячуючи нечисленним ентузіастам, загалу стають відомі сторінки з книги минулого. Так, вже не перший рік на Берегівщині, Виноградівщині та Іршавщині місцеві активісти з культурно-просвітницьких організацій, разом із своїми колегами з Угорщини, влаштовують яскраві дійства, присвячені подіям 1703-1711 рр., національного повстання проти династії Габсбургів, в якому, окрім угорців, брали участь й інші народи імперії, насамперед, русинські селяни (куруци) з території сучасного Закарпаття. Перші великі виступи повстанців відбулися у Берегсасі (тобто, Берегово можна називати колискою антигабсбурзької революції), перше бойове хрещення куруци мали поблизу Вілка, серйозний бій із захисниками імперії відбувся на Іршавщині, в місцевості, де нині розташувався санаторій «Боржава». В історію не лише Угорщини, а й Європи, увійшли Мукачівський та Ужгородський замки, а ще, на жаль, зруйнований згодом пороховим вибухом замок у Хусті. На долю ж села Шаланки прийшлася роль місця, де Ференц Ракоці ІІ, разом із однодумцями - керманичами повстання, зібралися разом востаннє. Успішне на початку національне повстання видихалось. Очікувана допомога від Франції, політичного суперника Австрії, не виправдала сподівань повстанців. Втративши в боях практично всі раніше визволені землі, Ференц Ракоці сконцентрував свої сили в регіоні від Самару (Сату-Маре) до Мункача (Мукачево), де, попри все, мав велику підтримку місцевого населення.
Нинішнє село Шаланки на той час мало статус містечка, із власним гербом та печаткою, на яких на щиті, обвитому декоративним вінком, зображені три зуби дракона. Саме село під назвою «Salanch» вперше згадується в 1332 році, вочевидь, походить від прізвища Шаланк. У хроніках угорського історика Анонімуса згадується, що в 9-му столітті в долині між Дунаєм та Тисою правив володар на ім’я Шалан (або Чалан). За іншою версією, назва походить від якогось турецького слова. 11 лютого 1711 року в місцевому реформатському храмі Ференц Ракоці ІІ провів останній з’їзд (сейм) очільників повстання. Повстанці вирішили відхилити запропоновані австрійським імператором умови миру та вповноважили свого керманича шукати допомоги у Росії, як противаги габсбурзької імперії. Через десять днів Ференц Ракоці ІІ виїхав до Польщі, аби зустрітися там з російським імператором Петром І та просити в нього військової допомоги (таємний договір про співпрацю між Росією та повсталою угорською державою був підписаний послами обох сторін чотирма роками раніше). Втім, російський самодержець не ризикнув починати нової війни, не закінчивши більш важливої для нього Північної війни за панування на Балтиці, відтак, угорське повстання залишилося без допомоги. На гірше це чи на краще - можна тепер лише гадати, розважаючись популярними нині іграми в «альтернативну історію». Слід лише додати, що за спиною Ракоці повстале дворянство вирішило домовитись про мир із Габсбургами, і таким чином, невдовзі революція була згорнута.
Тільки захисники Мукачівського замку оборонялись аж до 22 червня 1711 року, попри офіційну капітуляцію.
Відтворити драматичні події 300-річної давнини вирішили організатори свята в Шаланках, серед яких - нове керівництво села, національні організації угорців Закарпаття, гості з Угорщини, які традиційно приймають участь у подібних заходах тощо. В назначений час біля історичного храму зібралися учасники костюмованої ходи - в одязі 18 століття, прикрашеному шкірами, із топірцями та навіть моделями тогочасних рушниць.
Слід сказати декілька слів про самий храм, який по праву вважається одним з найдавніших на Закарпатті. Дерев’яна церква була збудована католиками в 14 столітті, в 16-му стала реформатською, кілька раз за свою історію горіла, в 1789 році, після чергової пожежі, була зведена з каменю, і ще кілька разів перебудовувалася. Про події 1711 року нагадує напис всередині храму.
Під звуки бойової сурми загін вирушив до у меморіальному парку, де знаходяться дерев’яні фігури угорського короля Св. Іштвана, очільника повстання Ференца Ракоці ІІ та письменника Келемена Мікеша, який в роки визвольної війни був його пажем.
Після урочистого мітингу поблизу місцевої школи було влаштоване традиційне закарпатське святкування - із бограчем, гарячим вином, смаженням м’яса та сала тощо. Журналісти ж мали нагоду познайомитись з організатором заходу, новообраним головою Шаланок підприємцем Віктором Альохіним. Імпровізоване інтерв’ю відбулось в стародавньому підвалі, що залишився від давно зруйнованого палацу Баркоці. Перш за все журналістів зацікавило незвичне для Закарпаття прізвище - виявилось, батько голови Шаланок родом з російського Оренбургу, який колись служив в нашому краї, а мати - місцева угорка, і сам Віктор Альохін є уродженцем Шаланок. Вочевидь, через своє походження прагне зробити ставку не лише на внутрішнього туриста та гостів в Угорщини, але й на відвідувачів з Росії. А останні все більше цікавляться Закарпаттям, приїздять до нас попри відсутність спеціально розроблених російськими турагентствами турів, попри часом маразматичну агітацію деяких російських ЗМІ, в яких на Західній Україні за російську мову б’ють і викидають з автобусів. Об’єкт з назвою «Алёхинская усадьба», певно, приємно здивує таких туристів - а от як віднесуться до нього туристи українські, ще питання. До речі, на святкуванні була присутня делегація з Білгородської області РФ, і це вже не перший візит росіян до Шаланок. Що ж, треба звикати до Росії як суб’єкта глобалізації…
В планах Віктора Альохіна - відродження палацу одного з володарів села графа Баркоці, який нині існує хіба в зображеннях на картинах у старовинному підвалі.
Над пивницею нині надбудовано щось в «колгоспному» стилі (власне, тут і містилась будівля колишнього колгоспу).
Якщо планам сільського голови суджено збутися, то це буде перший в сучасній історії Закарпаття прецедент реконструкції зруйнованого вщент пам’ятника архітектури