Піцца
Недавно на хай-веї я прочитала статтю, що фаст-фуд був відомий ще древньому світі. Так, в нас на базарах продавалися усілякі пиріжки, млинці, хлібці і т.д. А стародавньому Римі їжу подавали на "їстівних тарілках" - зручно і поживно. Пізніше такі "тарілки" і назвали "піцою".
Напевно, багато з нас люблять посидіти в піцерії за шматком ароматної піци і запітнілим келихом пива. І хоча нас обурює та неймовірно крихітна порція начинки на прісному пляцкові, ми все-одно ходимо до піцерії, бо пекти піцу дома довго і нудно.
Недавно моя сестра притягла з роботи рецепт тіста на піцу, яке в мене особисто зайняло рівно двадцять хвилин. З врахуванням нарізання начинки і запікання, весь процес увійшов десь хвилин в п'ятдесят. За розміром... дві стандартних, за ціною - пів, за смаком не відрізняється, хоча, як на мене гриби і свіжий помідор геть не завадили... але ж піца - така їжа, в яку що не дай - то буде добре. Отож, от вона, моя красуня:
отже, продукти: на тісто потрібна склянка теплого молока і дві чайних ложечки сухих дріжджів (дріжді трішки розпустити в молоці), борошна стільки, щоб майже відлипало від рук, але було м'яким. Начинка в мене: майонез, кетчуп, помідор (в даному випадку консервований), відварене куряче філе, шматочок ковбаски "Вітчина", кукурузка, оливки, шматок засохлого російського сиру, півпакету сиру тертого, ну, і звичайно "Італійські трави".
За що люблю дріжджове тісто - за те, що воно живе. Ніби дивишся - шматок липкої маси, а тут виростає, дихає. Торкаєшся... Тепле. І пахне неймовірно.
Так виглядав процес. Перед тим, як тісто викладати на бляшку, її потрібно змазати олією, звичайно. Тісто розкочується тоненьким-претоненьким шаром, змащується сумішшю майонезу і кетчупу, а далі вже, як душа накаже :)
Двадцять хвилин в наперед розігрітій духовці. І....
Вуа ля!
Чоловік в мене цінитель піцци (залишився манюююююююююсійнький шматочок), сказав, що зовсім не гірше, ніж в піцерії. Так що... смачного, чи що?
Напевно, багато з нас люблять посидіти в піцерії за шматком ароматної піци і запітнілим келихом пива. І хоча нас обурює та неймовірно крихітна порція начинки на прісному пляцкові, ми все-одно ходимо до піцерії, бо пекти піцу дома довго і нудно.
Недавно моя сестра притягла з роботи рецепт тіста на піцу, яке в мене особисто зайняло рівно двадцять хвилин. З врахуванням нарізання начинки і запікання, весь процес увійшов десь хвилин в п'ятдесят. За розміром... дві стандартних, за ціною - пів, за смаком не відрізняється, хоча, як на мене гриби і свіжий помідор геть не завадили... але ж піца - така їжа, в яку що не дай - то буде добре. Отож, от вона, моя красуня:
отже, продукти: на тісто потрібна склянка теплого молока і дві чайних ложечки сухих дріжджів (дріжді трішки розпустити в молоці), борошна стільки, щоб майже відлипало від рук, але було м'яким. Начинка в мене: майонез, кетчуп, помідор (в даному випадку консервований), відварене куряче філе, шматочок ковбаски "Вітчина", кукурузка, оливки, шматок засохлого російського сиру, півпакету сиру тертого, ну, і звичайно "Італійські трави".
За що люблю дріжджове тісто - за те, що воно живе. Ніби дивишся - шматок липкої маси, а тут виростає, дихає. Торкаєшся... Тепле. І пахне неймовірно.
Так виглядав процес. Перед тим, як тісто викладати на бляшку, її потрібно змазати олією, звичайно. Тісто розкочується тоненьким-претоненьким шаром, змащується сумішшю майонезу і кетчупу, а далі вже, як душа накаже :)
Двадцять хвилин в наперед розігрітій духовці. І....
Вуа ля!
Чоловік в мене цінитель піцци (залишився манюююююююююсійнький шматочок), сказав, що зовсім не гірше, ніж в піцерії. Так що... смачного, чи що?