На "шпагаті" між двома зРадами
Саме таким чином - на "шпагаті", - довелося нам провести ранок 13 листопада. Адже о 10:00 у Верховній Раді мало розпочатися пленарне засідання позачергової сесії, на якому теоретично все ще існував шанс нарешті ухвалити багатостраждальний закон, що дозволив би вирвати Юлію Тимошенко з полону даунбаського упиря Януковича, і таким чином відкрити Україні дорогу для повернення у сім'ю цивілізованих європейських держав. Але янучарські наперсточники міського масштабу - призначений указом Януковича недоМЕРок Попов і його посіпака Галина Герега, - скористалися з цієї нагоди по-своєму. Під шумок, саме на ранок 13-го листопада вони призначили протизаконне збіговисько "протухлих" депутатів від фракцій Блоку Черновецького і ПР під гучною назвою "Засідання Київської міської ради". Насправді термін повноважень Київради цього скликання минув ще 2 червня, і жодного права називатися депутатами, а тим більше вирішувати будь-які питання стосовно життя столиці, ці громадяни не мають. А надто - дерибанити столичну землю, заради чого вони, власне, сьогодні й збиралися. То ж довелося нам зранку зустрічатися біля Київради, а після короткого мітингу маршем іти до Верховної Ради.
Надійно охороняють колишніх "слуг народу" від їхніх виборців!
Пан Станіслав Овчаренко (головний редактор видання "Свет и Тени").
Тележурналісти записують виступи навпочіпки, щоб не заважати своїм операторам.
Зручний майданчик для зйомок :)
А цей мікрофон дівчина-кореспондент намагалася приховувати: адже за останні роки муніціпальна ТРК "Київ" перетворилася на смердючий рупор Попова-Гереги.
Якесь нове і малозрозуміле явище: зграйка тінейджерів під новісінькими блакитними прапорами з написом: "Громадська організація "Єдина сила"". Символіка віддалено нагадує "Спільну справу" Данилюка - але ж ні, у "Спільній справі" я особисто добре знаю майже всіх. А ці якісь... геть "ліві", чи що... Чи не "тітушки", бува?
Ну, і ментура, звісно. Куди ж зараз без неї?
Щось у вечірніх "Вікнах" я цього інтерв'ю з Юрієм Одарченком не побачив. Вирізали, чи я все ж таки щось пропустив?
Шикуємось і вирушаємо до вулиці Грушевського.
Велика Людина. Великий Українець. Якби ж то Президентом у 1991-му став він... На жаль, уже не зможе.
Проходимо позв Кабмін. Бракує хіба що окопів з колючкою, танків і кулеметників на даху. Хоча в разі чого не здивуюся. Знають, суки, про палку всенародну любов.
А ці на Банкову повертають.
Гарна поза. Нікого не нагадує?
Правильна відповідь.
Дівчина з мікрофоном "Нового каналу" (руда "Мівіна") неабияк вивела мене з рівноваги. Коли ми проходили повз Кабмін, вона хутенько забігла поперед свого оператора і почала собі жвавенко грайливим голоском коментувати: "... але біля Київради їм митингувати швидко набридло, і вони вирушили до Верховної". Ну, думаю, і падло ж! Підходжу і питаю: "Хочете заголовок? Тут у нас дві зРади одночасно. У першій зРаді Київ дерибанять, а у другій тим часом Україну розпинають. А ми між ними на шпагаті, хоч розірвись. Набридло? Так, набридло. Зрада набридла і брехня з екранів!"
Міліція намагається посунути нас із проїзджої частини, притискаючи все ближче до паркану, що попереду. У певний момент відмовляємось рухатися далі. Все, кажу. Далі дороги нема, попереду прірва. Здивувався, кліпає очима.
Ну, треба ж: який сором'язливий! Чомусь ніяк не хоче зберегти для своїх дітей та онуків документальне свідоцтво власного героїчного внеску у вибір геополітичного майбутнього України.
Поки менти не пропускають машину з озвучкою, викручуємося за допомогою наявних засобів.
А це місце, віднедвана огороджене від людей парканом, називається Площа Конституції. Я не жартую. На жаль.
І знов "Єдина сила". В кого не питаю - ніхто не в курсі. Може, оці?
"Ой, у лузі червона калина..."
Кажуть, цього бравого капітана бачили в цивільному серед "братків"...
Зараз важко щось прогнозувати, але невдовзі доведеться знову виходити. Можливо, 19-го числа - якщо все ж таки збереться засідання ВР. Ще сьогодні начебто називали 24-те. Ну, і неодмінно - 22-го, у річницю НАШОЇ Революції. Звісно ж, на Майдані. Слідкуйте за анонсами!
