ЯЙЦЯ ЯНУКОВИЧА (сатирично-історичне оповідання) Частина 2
Click to viewOriginally posted by vadgont at ЯЙЦЯ ЯНУКОВИЧА (сатирично-історичне оповідання) Частина 2
Засновано на реальних подіях
Звичайно, Янукович добре розумів, що слова прес-секретаря це не більше ніж
лестощі, однак зараз він був у такій е-е... скрутній ситуації, що готовий був
повірити у що завгодно та кому завгодно. Саме тому він не дуже пручався, коли
Герман запросила телевізійників, аби зробити сюжет про перебування "пораненого"
прем'єр-міністра в лікарні після невдалого "замаху": у цьому сюжеті він повинен
був публічно пробачити свого кривдника. Щоправда, усім довелося докласти
чималих зусиль, аби запис виглядав переконливо: актор з Януковича виявився
ніякий, тому Герман була вимушена власноруч ліпити на його обличчі страждання,
щоб він хоча б трохи був схожий на тяжкопораненого, а після того вони ще не
одну годину репетирувати текст промови. Нарешті, після довгих мук запис було
завершено. Герман була настільки задоволена результатом, що не втрималась
і зробила своєму патрону комплімент, сказавши, що він грав дуже переконливо
і взагалі дуже схожий на Жерара Депард'є. І хоча Янукович не знав, хто такий
Депард'є, він був зворушений до сліз...
Однак це не були сльози радості від запізнілого визнання його акторського
таланту: Янукович мало не ридав від сумної думки, що тепер його політичній
кар'єрі, напевно, прийшов е-е... кінець. Адже після того ганебного випадку з
яйцем уже ніхто не буде сприймати його всерйоз. Тепер при одній згадці його
імені всі будуть казати: "А, це той, що впав від яйця!" Яка ганьба! Який сором!
Стільки зусиль покладено на створення іміджу сильного, вольового лідера, і все
зруйноване через якесь дурне яйце! Янукович у розпачі прикусив губу. Це кінець!
Кінець усім його президентським амбіціям. Адже який бовдур стане голосувати
за кандидата, що втратив свідомість від влучання звичайного курячого яйця?
"Та який з нього президент? - казатимуть люди. - Що це в біса за Верховний
Головнокомандуючий, який падає від страху? Як він буде відвідувати військові
навчання? Він же обсереться від першого ж пострілу! Або відразу помре від
інфаркту! Ганьба!.." Від усіх цих думок Януковича почало тіпати.
Звісно, будучи кандидатом від влади, він міг не дуже перейматися тим, що
думають про нього люди, і як вони будуть голосувати. Адже вибори можна
й сфальшувати, як це зробив Кучма під час свого переобрання на другий термін.
Янукович знав це як ніхто, бо саме він, будучи тоді губернатором Донеччини,
допоміг Кучмі перемогти в другому турі комуняку Симоненка, сфальшувавши
волевиявлення мешканців Донбасу в обмін на обіцянку зробити його згодом
прем'єр-міністром. Щоправда, після перемоги Кучма спробував "кинути"
Януковича, призначивши головою уряду зовсім іншу людину. Це настільки
розлютило Януковича, що він вирішив скинути невдячного президента,
улаштувавши дуже складну й заплутану комбінацію, кінцевою метою якої було
звинуватити Кучму в убивстві одного відомого журналіста. Та намагаючись
відвести від себе будь-які підозри, Янукович настільки все заплутав, що
ситуація вийшла з-під його контролю (у котрий раз!) та пішла в зовсім іншому
несподіванному напрямку. На щастя, Янукович мав достатньо компромату
на Кучму, аби дотиснути його та змусити виконати свою обіцянку...
Цього компромату цілком вистачить і зараз, аби примусити Кучму сфальшувати
вибори і допомогти Януковичу стати президентом навіть усупереч волі виборців.
Та чи варто це робити? І головне - для чого? Щоб потім бути посміховиськом
для всієї країни? Він і так ганьбиться кожного разу, коли відкриває свого рота,
аби сказати щось розумне, а тут ще цей випадок з яйцем!..
Звичайно, можна наплювати на глум з боку суспільства, на зловтіху клятої
опозиції, навіть на глузування позаочі декого зі свого оточення, але як змиритися
з презирством людей, з якими доведеться зустрічатися на офіційних заходах?
Наприклад, з ветеранами війни. Янукович просто не уявляв собі, як він буде
дивитися в очі людям, котрі пройшли через страшне пекло війни, котрі не раз
дивилися в очі смерті, котрі йшли під кулями в атаку, котрі потрапляли під ворожі
бомбування та артобстріли. Вони не були боягузами. Багато хто з них був
поранений, однак, незважаючи на це, знову повертався на фронт, аби битися з
ворогом. Як він, людина, що знепритомніла від влучання звичайного курячого
яйця, зможе тиснути цим мужнім людям руки та дивитися в їхні очі, сповнені
презирства й зневаги?..
Певна річ, ці старенькі дідугани й баби навряд чи стануть відкрито виявляти
свою неповагу до президента-боягуза: занадто вони залежні від держави, до
того ж, більшість із них склерозні, тому навряд чи вони згадають той випадок
з яйцем. Але ж є ще й інші учасники бойових дій - "афганці" та різного роду
миротворці. Та й взагалі, як він буде зустрічатися з військовослужбовцями?
Хіба вони будуть поважати Верховного Головнокомандуючого, який не тільки
не служив у лавах Збройних Сил, але ще й упав від влучання яйця? Та ще й
нагидив у штани зі страху!..
А правоохоронці? Як він буде дивитися в очі людям, які майже кожного дня
ризикують власним життям і не раз потрапляли під бандитські кулі? Напевно,
вони й без того зневажають його через кримінальне минуле та судимості, а тут
ще це кляте яйце! Мабуть, ще будуть мити руки з милом кожного разу, як
потиснуть його руку...
Усі ці міркування не давали йому спокою ані в день, ані в ночі; вони мучили його
під час перебування в лікарні, переслідували в дорозі назад до Києва, і не давали
плідно працювати, коли він приступив до виконання своїх прем'єрських обов'язків.
Ще ніколи в житті він стільки не думав. Принаймні, так довго. Він взагалі не дуже
любив думати, вважаючи себе людиною дії, а тут доводилось безперестанно
міркувати, та ще й про таке!..
Урешті-решт, Янукович був настільки виснажений надмірною розумовою
діяльністю, що вирішив покласти край своїм стражданням найрішучим способом.
Він негайно скликав до себе в кабінет усю "братву", як він називав своє найближче
оточення, й оголосив, що знімає свою кандидатуру з президентських перегонів.
Що тут почалося! Галас, лемент, репетування!
- Як? Чому? Навіщо? Це неможливо!
Усі кинулися наперебій відмовляти свого патрона від такого "поспішного
рішення", почали умовляти його "все гарненько обміркувати" та "врахувати
всі наслідки". Проте Янукович був непохитний.
- Цить мені! - вдарив він по столу кулаком і всі відразу замовкли. - Це моє
остаточне рішення, і воно не обговорюється!
Однак "братва" не мала наміру так просто здаватися, адже багато хто з них
уже бачив себе на високій посаді, намалював собі великі перспективи від
майбутнього президентства Януковича, і не бажав від усього відмовлятися
лише тому, що "цьому дебілу і зеку сеча стукнула в голову", як вони вважали.
З місця підвівся Володимир Рибак, з котрим Янукович був знайомий вже
понад двадцять років, і, розмахуючи руками, почав свою промову:
- Ти це... не гарачкуй, Вікторе Федоровичу. Не треба робити зайвих рухів.
Бо ж вибори - це не гра в бірюльки. Це серйозна справа. Не можна просто
так взяти та відмовитись від усього: стільки грошей уже вклали у вибори,
стільки авторитетних людей на тебе поставили...
- Ти що - мудак? - спитав зі злістю Янукович.
- Ні, я - Рибак, - розгублено відповів той, сідаючи на місце.
- Я знаю!.. Срав я на ваші гроші, срав я на ваших авторитетних людей! Які
можуть бути вибори після того, що сталося в Івано-Франківську? Я не
збираюся ставати посміховиськом для всієї країни лише тому, що хтось,
кудись, щось вклав! Чи ви вважаєте мене клоуном? Я вам що - Райкін, чи
Петросян?
Усі присутні притихли, не знаючи, що й сказати. Раптом з місця підвівся Микола
Азаров - ще один давній приятель Януковича:
- Володя правильно сказав: ти не гарачкуй, Вікторе Федоровичу. Краще скажи,
що тебе бентежить, чому ти прийняв таке рішення?
(Цілком зрозуміло, що все це, так само, як і Рибак, Азаров промовляв російською
мовою, адже ні бельмес не вмів розмовляти українською).
Янукович знервовано покрутив у руці ручку, розмірковуючи, чи варто розповідати
про наболіле, а потім тяжко зітхнув і почав сумну оповідь про свої міркування
після івано-франківського інциденту; про тяжку душевну травму, яку завдало
йому те кляте яйце; про свої переживання щодо можливих глузувань з боку
людей та ймовірного ставлення до нього ветеранів, військових і правоохоронців.
"Братва" уважно слухала, намагаючись щосили зберігати серйозні обличчя та
ледве стримуючись від реготу.
Коли Янукович закінчив свій тривалий монолог, у кабінеті настала гнітюча
тиша: ніхто не наважувався відкрити рота, аби не ляпнути якусь дурницю, що
цілком могла здатися знущанням. Нарешті, з місця знову підвівся Азаров:
- Усе це, звісно, дуже цікаво, та не здається тобі, Вікторе Федоровичу, що ти
занадто все драматизуєш? Ставити хрест на власній політичній кар'єрі через
якесь жалюгідне яйце! Адже багато світових політиків ганьбилися ще гірше,
і нічого...
- Наприклад! - Янукович нетерпляче постукав ручкою по столу. - Назви хоча б
одного.
- Е-е... - Азаров з прикристю махнув рукою. - Не має значення! Ми ж не в Європі
знаходимся, і не в Америці, де найменший скандал може коштувати політику його
репутації. Наші люди мають зовсім інший менталітет і не звертають на такі
дрібниці уваги.Навіть якби ти обісрався на людях...
- "Якби"! - вигукнів хтось і всі присутні, крім, звичайно, Януковича, вибухнули
несамовитим реготом.
- Я що, сказав щось смішне? - щиро здивувався Азаров, не розуміючи, чому це
всі, крім прем'єр-міністра, ледь не падають від сміху зі своїх стільців.
Лише після того, як почервонівший - чи то від гніву, чи то від сорому - Янукович
врізав по столу кулаком, у кабінеті запанувала мертва тиша.
- Не зрозумів, - промовив розгублено Азаров. - Я що, щось пропустив?
- Я тобі потім розповім, - смикнув його за рукав Колесников, насилу ховаючи
посмішку. - Продовжуй...
- От я і кажу, що навіть якби... - Азаров обвів присутніх уважним поглядом, -
ти мав ще більші неприємності, люди все одно голосували б за тебе. Особливо
на сході та на півдні країни. Бо виборці підтримують тебе не тому, що ти такий
гарний і розумний - хоча це також має місце, - а тому, що ти виступаєш за дружбу
з Росією, за російську мову, за збереження наших славетних радянських традицій
і таке інше. Саме тому вони ніколи не голосуватимуть за нашого опонента
Ющенка. Адже не даремно ми доклали стільки зусиль, аби створити йому імідж
справжнього фашиста і "бандерівця"! Наші виборці просто не мають іншого
вибору, аніж Віктор Федорович Янукович! - і всі почали дружно аплодувати.
- Ну, не знаю... - Янукович знизав плечима. - Усе це гарно звучить, але ж той
випадок з яйцем...
- Та не переживай ти через те дурне яйце! - знову почав розмахувати руками
Рибак. - Мине тиждень, два, максимум місяць, і всі забудуть про це. А після
виборів про це взагалі ніхто не згадає.
- Ніхто, крім мене, - пробурмотів приречено Янукович.
- Вікторе Федоровичу, - у голосі Азарова з'явилися нотки роздратування. -
Не треба так перейматися через той інцидент. Як я вже казав, наші люди
мають зовсім інший менталітет. Їм байдуже до всіх цих західних штучок
з демократією, з діловою репутацією і таке інше. Для них найголовніше -
покращення життя, підвищення зарплат і пенсій. Ось ти переживаєш через
ветеранів, мовляв, вони з презирством дивитимуться на тебе. А ти зроби їм
доплати до пенсій по двісті-триста гривень. Вони тобі не те що руку тиснимуть
- у сраку цілуватимуть!
- Ну, ти й загнув! - покрутив головою Янукович.
- Точно тобі кажу! - вигукнув Азаров. - Цілуватимуть у сраку! Повір мені на
слово, наш народ - це справжне бидло... і козли! Вони ж за копійчину вдавляться!
Тож, хто їм більше заплатить, за того вони й голосуватимуть! А іншим можна
взагалі не платити: достатньо просто залякати! Бо наші люди споконвіку не
стільки поважали владу, скільки боялися її до усрачки. Найпростіше - залякати
їх усіх, щоб голосували так, як нам потрібно, та й годі! А взагалі, на виборах
важливо не як голосують, а як і хто рахує голоси. А з цим у нас проблем не буде.
Я правильно кажу, Андрію?
Останні слова були звернені до Андрія Клюєва, який про щось тихо теревенив
з Колесниковим. Почувши своє ім'я, Клюєв зразу підхопився:
- Га? Що? А, так точно! Сервер ЦВК знаходиться під нашим повним контролем!
Щоб вони там не намалювали в протоколах з мокрими печатками, ми все
перекрутимо на нашу користь.
- Ось бачиш? - задоволено посміхнувся Азаров до Януковича. - Вважай, що
перемога в наши руках!
- Гаразд! - Янукович на радощах ляснув долонею по столу. - Ви переконали
мене, хлопці! Я не зніматиму своєї кандидатури! Не дочекаються цього вороги!
Вони думають, що Янукович - сцикун! Що він не має яєць! Дзуськи! Янукович -
кремінь! Адже я - з Донбасу! А Донбас порожняк не гоне! - і він зареготав,
мов навіжений...
...Янукович сидів на дивані, не зводячи погляду з екрана телевізора, на якому
щойно почалася чергова серія мультфільму "Веселі яйця". Мов заворожений,
він спостерігав за тим, як на екрані бігає величезний павук з його - Януковича! -
головою, і в нього з усіх боків летять яйця. Рука Януковича мимоволі потягнулася
до грудей, до того місця, куди влучило івано-франківське яйце. Несподівано він
відчув у грудях нестерпний біль, наче туди дійсно влучила якась "тупа, важка річ".
Янукович потер те місце і тільки зараз відчув, що сидить на чомусь мокрому.
Та підвівшись, він зрозумів, що мокрий не лише диван, а і його штани...
...Коли Янукович вийшов з ванної кімнати, огидний мультфільм уже закінчився
і почалася реклама. Тяжко зітхнувши, Янукович підтягнув труси, дістав із шафи
чисті штани, одягнувся і важко опустився на іншому боці дивану, подалі від
мокрої плями.
Деякий час він з байдужістю спостерігав за тим, що відбувається на екрані,
потім вимкнув телевізор і знову тяжко зітхнув. Отже, "братва" помилилася:
ніхто не забув про те, що відбулося в Івано-Франківську. Навпаки, здавалося,
що з кожним днем ця історія набуває дедалі більшої популярності. Ось, уже й
мультфільм зняли, не кажучи вже про безліч жартів, якими просто ряснів Інтернет.
На якусь мить у Януковича навіть виникла думка про самогубство - повіситись
у туалеті, або позичити в охоронця пістолет і застрелитись. Його зупинило лише
те, що він не знав, як поводитись зі зброєю, та й кінчати своє жалюгідне життя
в петлі не дуже хотілося. Адже його опоненти тільки зрадіють від цього.
Не дочекаєтесь! Нехай сміються з того, що він упав від влучання курячого
яйця. Нехай називають його сцикуном - байдуже! Він і не таку ганьбу колись
витримував. Скільки про нього писали, що він колишній зек і теперішній бандит?
І що? Нічого! Отак і з цим клятим яйцем буде - побазікають і перестануть. Хай
зараз глузують, хай насміхаються - він усе стерпить. Та коли він стане
президентом, - а він неодмінно ним стане, у цьому не могло вже бути й сумніву, -
він покаже їм усім! Він пригадає їм і "зека", і "бандита", і те кляте яйце! Правильно
казав "Микола Янович", що всі вони - бидло і козли. Вони у нього отримують
"покращення життя"! Він їм зробить "багату й заможну" країну! Будуть кожну
копійчину рахувати, ледве зводячи кінці з кінцями, сволота! Будуть паски
затягувати на своїх шиях!..
Думки про солодку помсту викликали у Януковича таке піднесення, що він
потер спітнілі руки від задоволення. Звичайно, щоб здійснити цю саму помсту,
треба було ще стати президентом, але зараз це хвилювало його найменше, адже
вибори вже вийграно, результати оголошено; згідно результатів переміг саме він.
Усі, кому треба, уже визнали результати виборів, і навіть президент Російскої
Федерації Володимир Путін привітав його з перемогою, причому, двічі. Звісно,
Ющенко та його оточення криком кричать про масові фальсифікації, про безліч
порушень під час голосування, погрожують судами й масовими мітинґами
протесту. Але кому це цікаво? Ющенку вже ніщо не допоможе... хіба що народне
повстання. Та хто за ним піде? Після того отруєння, яке геть спотворило його
обличчя? Та хто зараз підтримуватиме цю потвору, коли є такий гарний і видний
лідер, як Янукович? Сміх, та й годі!..
Раптом із кухні пролунав голос дружини, перервавши його приємні роздуми:
- Вітю, йди-но снідати!
Поплямкавши від задоволення губами, Янукович швидко підвівся і попрямував
на кухню. Там із самого зрання порпалася його дружина Людмила. Зазвичай,
сніданок Януковичу готувала покоївка, та нещодавно її довелося звільнити через
те, що вона необачно приготувала господарю яєчню...
Зайшовши на кухню, Янукович замість вітання ляснув дружину, що стояла
біля плити, долонею по сідницях, як він завжди робив з ранку, і сів за стол в
очікуванні чогось смачненького. Утім, чогось особливого він не очікував, бо
Людмила змолоду була досить поганою куховаркою і геть не вміла готувати.
Скільки вони були одружені, Янукович завжди харчувався спочатку в заводській
їдальні, а коли став директором - у ресторанах. Згодом вони найняли прислугу,
аби не лише голова, а й уся родина могла повноцінно та смачно харчуватися...
- Ось! - промовила Людмила, ідучи до столу з тацею. - Твої улюблені!
Поклавши тацю на стіл, дружина поставила перед чоловіком глибоку тарілку,
в якій лежало кілька варених яєць.
Янукович так і закляк, не в змозі поворухнути навіть пальцем. Він не зводив очей
з тарілки, не знаючи, що зробити спершу - дати дружині добрячої прочуханки,
або знову піти поміняти штани. З одного боку Людмила була невинна, бо її не
було вдома в той день, коли була звільнена необачна покоївка; з іншого боку
дружина повинна була передбачити наслідки своєї кулінарної витівки. Невже
так важко було здогадатися, що після відвідування Івано-Франківська, він навіть
дивитися не може на яйця?..
Янукович ледь не заплакав, наче маленький хлопчик. Як він тепер буде їсти
свою улюблену страву? Особливо після того, що сталося. Невже він ніколи
не зможе їсти яйця? А як їх їсти, якщо його просто нудить від однієї згадки про
івано-франківський інцидент, а якщо він почне ще їсти яйця... Кляті вороги!
Позбавили його улюбленої страви! Мало того, що спочатку кинули нею, так
після всього почали ще й знущатися! Він ніколи їм цього не пробачить!
Голос дружини повернув його до тями:
- Чого ти, Вітю? - схвильовано спитала Людмила. - У тебе що, живіт болить?
- Забери це, - вимовив Янукович тихим, але твердим голосом, не зводячи
очей з яєць.
- Що? - здивувалася дружина, ставлячи на стіл тарілки з нарізаним хлібом
і беконом.
- Я кажу: забери ЦЕ! - вигукнув Янукович, указуючи пальцем в тарілку з яйцями.
- Чого це? - ще більше здивувалася Людмила. - Я ж зробила так, як ти полюбляєш -
некруто, так, щоб жовток був м'якенький і трусився в ложці, як жид на гівні, як ти
завжди кажеш. Ти ж завжди любив яйця...
- Не вимовляй при мені цього слова! - вискнув Янукович і вдарив кулаком по
столу так, що яйця ледь не вистрибнули з тарілки.
- Добре, - дружина знизала плечима, забираючи тарілку з відтепер уже
ненависною для Януковича стравою. За роки подружнього життя вона звикла
до вибриків свого чоловіка і вже не звертала на них особливої уваги.
А Янукович узяв із тарілки скибу хліба, зі злістю відкусив добрячий шмат
і почав з ненавистю жувати. Потім узяв зі столу пульт дистанційного керування
і увімкнув телевізор, що завжди стояв на кухні. Саме зараз тривав випуск
ранкових новин: на екрані з'явився Майдан Незалежності, ущерть забитий
людьми з помаранчевими прапорами, на яких майоріла червона підкова; потім
камера показала велику сцену, на якій стояли Ющенко, Тимошенко, Луценко
та інші опозиційні політики з шарфиками на шиях, того ж кольору, що й прапори;
голос диктора, ані трохи не приховуючи свого захоплення, розповідав, що минулого
вечора на головній площі столиці зібралося понад сто тисяч мітинґувальників
майже з усіх областей країни; вони встановили на майдані намети і заявили, що
будуть стояти до останнього, аж поки влада не визнає перемогу на виборах
"народного кандидата" - Ющенка.
А потім на екрані з'явилися якісь молоді хлопці й почали співати веселу пісеньку,
яку відразу підхопив натовп:
- Разом нас багато, нас не подолати!.. Разом нас багато, нас не подолати!..
Ющенко! Ющенко! Ющенко! - наш президент!..
Усе це - видовище велелюдного мітинґу, приспів запальної пісні, монотонний,
неначе кришнаїтьска мантра, і найголовніше - скандування імені його опонента, -
поринуло Януковича в кататонічний ступор. Він сидів з набитим хлібом ротом,
вирячивши на екран телевізора очі, як у бика яйця, і не міг навіть поворухнутися.
Лише стурбований голос дружини вивів його з цього стану:
- Вітю! Що відбувається? Що це таке?
Янукович насилу проковтнув хліб.
- Це кінець! - промовив він і відчув, що йому знову треба до вбиральні...
Авторські права (с) 2013 Вадим Ґонтаренко
Усі права застережено