Купайло (Собітка, Сонцекрес)
Купайло прийде у вінку
Купайло - Бог земних радощів. Його свято, що випадає на день літнього сонцестояння, існувало з прадавніх часів у всіх індоєвропейських народів. Археологи стверджують, що в лісостеповій зоні України воно святкувалося вже понад 3 тисячі років тому. Ще й нині його широко відзначають в багатьох країнах Європи й Індії. В купальську ніч горять священні багаття на честь сонячного Божества. Не даремно в деяких народів і назву свята пов’язують з вогнем: в албанців Flakagajt - “день полум’я”, у словенців Kresu Den - “вогняний день”. Кресати означало запалювати живий вогонь, що, як правило, видобувався тертям священного дерева. У поляків назва свята Собутка означає «буття разом, спільно», що й старослов’янське “со+бытіє”. На честь цього свята названа гора поблизу Вроцлава, Соботка, де в давнину було загальнослов’янське святилище Бога Купайла. Праукраїнська назва свята Купайло пов’язується з ім’ям цього Бога, що має корінь куп (купа), отже це було масове свято, що святкувалося вкупі, купно, і супроводжувалося купанням.
Вогонь і Вода мають в купальських обрядах чарівну і очисну силу. Саме ці природні стихії в світогляді слов’ян є першоосновами буття. Про це говорить і українська приказка: “Цар-Вогонь і Цариця-Водиця світ сотворили”. Вогонь і Вода, Небо і Земля, чоловік і жінка - шлюбні пари нашої Прарелігії, за якою ця найкоротша в Колі Сварожому ніч щаслива для шлюбу і зачаття дітей. Діти від купальського шлюбу народжуються на саме Великдень (через 9 місяців), що є найщасливішим днем для приходу в світ Яви. Такі діти, як правило, вродливі, здорові, витривалі.
За стародавніми традиціями розпалювала купальське багаття (Купайлицю) жінка - жриця Вогню. Недаремно в українському обрядовому фольклорі донині збереглося:
Молодая молодице,
Вийди до нас на вулицю,
Розведи нам Купайлицю!
В пізніші часи ця роль стала відводитись чоловікам або парубкам. Так у білорусів розпалював Вогонь хлопець, якого називали Купаліш. В Київській Русі часто купальське вогнище розпалювали самі князі або дружинники - воїни Перуна. Купальський Вогонь знищує все зле: хвороби, нещастя, злидні. Тому часто спалюють старий одяг, непотрібні чи зіпсовані речі тощо. Перестрибують через Вогонь, переносять через нього дітей з метою очищення.
Молитва перед запалюванням Священного Вогню
Славимо Огнебога Симаргла,
Що споживає дерево і солому,
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
І йому вдячні за сотворені
Борошна і питія, які є їжею,
Що її зберігаємо в попелі.
А Вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
(Велесова Книга)
Існувала також віра в запліднюючу силу Вогню, яка сформувала безліч різноманітних обрядів, що стосуються магії родючості. Чим вище стрибнути через Вогонь, тим вищим буде льон.
Якщо хлопець із дівчиною, стрибаючи, не розімкнуть рук, то їхній шлюб буде міцним і тривалим. Такі стрибки є своєрідною перевіркою на сумісність майбутнього подружжя. Через спалювання приносилися і жертви Богам, які наші Предки “давали до молитов”: хліб, хмільний напій, овочі тощо. Спостерігали за димом, який іде від спалювання дарунків. Якщо дим прямий, просто до Неба, Бог почув молитву...
Не менш важливу роль виконує і Вода, що є основою світобудови. Вода в купальську ніч має лікувальні властивості.
В цілющих водах річок купалися, як правило, освятивши їх вогнем від священного багаття, або підпаленим дерев’яним колесом, яке котили з гори в річку. Колесо - символ Сонця, яке досягло своєї найвищої точки і вже котиться по Небосхилу. Такі ритуальні колеса для цієї мети годилося викрадати. Недарма існує приказка: “Стережи на Калиту ворота, а на Купайла колеса”. На Купайла цілющою також вважається і світанкова роса. Жінки-знахарки збирають купальське зілля. Ритуальні вінки зберігають до наступного року і спалюють у новому багатті. Протягом року їх також можна використовувати з оздоровчою метою. Дівоче ворожіння на вінках є утаємниченим обрядом, яке здійснює кожна дівчина.
Молитва очищення:
Дажбог на струзі своєму
Був у Сварзі премудрій, яка є синя.
А струг той сяє і виглядає, як золото,
Огнебогом розпалене.
Його подих - це життя
кожної істоти і притулок.
Усяк муж благо того знати може, або зло.
І хто Богом не сподоблений,
Той пребуде, як сліпий,
І не матиме з ним частки.
Яко же всяке, що до злого йде,
З ним до кінця й пребуде!
(Велесова Книга)
Коли цвіте папороть? Вимріяна, виплекана нашим народом. Квітка Щастя... Яка вона? Чи знаходив її хтось? Чи шукав коли-небудь? Може, й шукав, та не знаходив через те, що шукав не там, та й не тоді, коли треба... Скільки джерел народної пам’яті знівечено нашими ворогами, скільки знань утрачено, або й просто попсовано!
Щоб знищити язичницьке свято Купайла, християнська церква призначила в цей день свято Різдво Івана Хрестителя. Через це в народі витворився неіснуючий образ «Івана Купала». До того ж відставання ортодоксального церковного календаря відсунуло свято аж на півмісяця від дня літнього сонцестояння - 7 липня.
Наші славні Предки відзначали Купайла як кульмінаційну точку Літа. Літнє сонцестояння в Києві припадає на 21 червня. Саме в цей час настає найкоротша ніч, тому в купальській пісні співають “на Купала нічка мала”, “Малая нічка Купалочка”. Якщо ж у Купальську ніч гримне Перун, то вмить спалахне й чарівна Квітка Щастя! Календар “Коло Свароже” повертає нам прадавні свята наших Предків!
Розділ з книги Галини Лозко „Коло Свароже”
Інформаційний центр «Сварог»
Купайло - Бог земних радощів. Його свято, що випадає на день літнього сонцестояння, існувало з прадавніх часів у всіх індоєвропейських народів. Археологи стверджують, що в лісостеповій зоні України воно святкувалося вже понад 3 тисячі років тому. Ще й нині його широко відзначають в багатьох країнах Європи й Індії. В купальську ніч горять священні багаття на честь сонячного Божества. Не даремно в деяких народів і назву свята пов’язують з вогнем: в албанців Flakagajt - “день полум’я”, у словенців Kresu Den - “вогняний день”. Кресати означало запалювати живий вогонь, що, як правило, видобувався тертям священного дерева. У поляків назва свята Собутка означає «буття разом, спільно», що й старослов’янське “со+бытіє”. На честь цього свята названа гора поблизу Вроцлава, Соботка, де в давнину було загальнослов’янське святилище Бога Купайла. Праукраїнська назва свята Купайло пов’язується з ім’ям цього Бога, що має корінь куп (купа), отже це було масове свято, що святкувалося вкупі, купно, і супроводжувалося купанням.
Вогонь і Вода мають в купальських обрядах чарівну і очисну силу. Саме ці природні стихії в світогляді слов’ян є першоосновами буття. Про це говорить і українська приказка: “Цар-Вогонь і Цариця-Водиця світ сотворили”. Вогонь і Вода, Небо і Земля, чоловік і жінка - шлюбні пари нашої Прарелігії, за якою ця найкоротша в Колі Сварожому ніч щаслива для шлюбу і зачаття дітей. Діти від купальського шлюбу народжуються на саме Великдень (через 9 місяців), що є найщасливішим днем для приходу в світ Яви. Такі діти, як правило, вродливі, здорові, витривалі.
За стародавніми традиціями розпалювала купальське багаття (Купайлицю) жінка - жриця Вогню. Недаремно в українському обрядовому фольклорі донині збереглося:
Молодая молодице,
Вийди до нас на вулицю,
Розведи нам Купайлицю!
В пізніші часи ця роль стала відводитись чоловікам або парубкам. Так у білорусів розпалював Вогонь хлопець, якого називали Купаліш. В Київській Русі часто купальське вогнище розпалювали самі князі або дружинники - воїни Перуна. Купальський Вогонь знищує все зле: хвороби, нещастя, злидні. Тому часто спалюють старий одяг, непотрібні чи зіпсовані речі тощо. Перестрибують через Вогонь, переносять через нього дітей з метою очищення.
Молитва перед запалюванням Священного Вогню
Славимо Огнебога Симаргла,
Що споживає дерево і солому,
І вогнехурделицю розвіває
Вранці, вдень і ввечері.
І йому вдячні за сотворені
Борошна і питія, які є їжею,
Що її зберігаємо в попелі.
А Вогонь роздмухаємо,
Щоб горіло!
(Велесова Книга)
Існувала також віра в запліднюючу силу Вогню, яка сформувала безліч різноманітних обрядів, що стосуються магії родючості. Чим вище стрибнути через Вогонь, тим вищим буде льон.
Якщо хлопець із дівчиною, стрибаючи, не розімкнуть рук, то їхній шлюб буде міцним і тривалим. Такі стрибки є своєрідною перевіркою на сумісність майбутнього подружжя. Через спалювання приносилися і жертви Богам, які наші Предки “давали до молитов”: хліб, хмільний напій, овочі тощо. Спостерігали за димом, який іде від спалювання дарунків. Якщо дим прямий, просто до Неба, Бог почув молитву...
Не менш важливу роль виконує і Вода, що є основою світобудови. Вода в купальську ніч має лікувальні властивості.
В цілющих водах річок купалися, як правило, освятивши їх вогнем від священного багаття, або підпаленим дерев’яним колесом, яке котили з гори в річку. Колесо - символ Сонця, яке досягло своєї найвищої точки і вже котиться по Небосхилу. Такі ритуальні колеса для цієї мети годилося викрадати. Недарма існує приказка: “Стережи на Калиту ворота, а на Купайла колеса”. На Купайла цілющою також вважається і світанкова роса. Жінки-знахарки збирають купальське зілля. Ритуальні вінки зберігають до наступного року і спалюють у новому багатті. Протягом року їх також можна використовувати з оздоровчою метою. Дівоче ворожіння на вінках є утаємниченим обрядом, яке здійснює кожна дівчина.
Молитва очищення:
Дажбог на струзі своєму
Був у Сварзі премудрій, яка є синя.
А струг той сяє і виглядає, як золото,
Огнебогом розпалене.
Його подих - це життя
кожної істоти і притулок.
Усяк муж благо того знати може, або зло.
І хто Богом не сподоблений,
Той пребуде, як сліпий,
І не матиме з ним частки.
Яко же всяке, що до злого йде,
З ним до кінця й пребуде!
(Велесова Книга)
Коли цвіте папороть? Вимріяна, виплекана нашим народом. Квітка Щастя... Яка вона? Чи знаходив її хтось? Чи шукав коли-небудь? Може, й шукав, та не знаходив через те, що шукав не там, та й не тоді, коли треба... Скільки джерел народної пам’яті знівечено нашими ворогами, скільки знань утрачено, або й просто попсовано!
Щоб знищити язичницьке свято Купайла, християнська церква призначила в цей день свято Різдво Івана Хрестителя. Через це в народі витворився неіснуючий образ «Івана Купала». До того ж відставання ортодоксального церковного календаря відсунуло свято аж на півмісяця від дня літнього сонцестояння - 7 липня.
Наші славні Предки відзначали Купайла як кульмінаційну точку Літа. Літнє сонцестояння в Києві припадає на 21 червня. Саме в цей час настає найкоротша ніч, тому в купальській пісні співають “на Купала нічка мала”, “Малая нічка Купалочка”. Якщо ж у Купальську ніч гримне Перун, то вмить спалахне й чарівна Квітка Щастя! Календар “Коло Свароже” повертає нам прадавні свята наших Предків!
Розділ з книги Галини Лозко „Коло Свароже”
Інформаційний центр «Сварог»