Мандрівка на Захід
В романах російських класиків, яких нас змушували читати в школі, герої їздили відпочивати та поправляти своє здоров'я "на води". Особливо такий вид лікування рекомендували нервовим молоденьким баришням, які страждали від нерозділеного кохання.
В наш час дуже модним стали поїздки "на води" в Закарпаття. І хоча це так обширно називається - в Закарпаття, їдуть всі в басейни в Берегово та Косино. (Про води я напишу пізніше окремо)
А зараз - про проблему, яка виникла перед невеличким містечком та його туристами. Виявилося, що в місті майже немає готелів, які готові прийняти туристів. Навіть зараз налічується не більше 20 невеликих приватних отелів. А років 20 тому й цього не було. Але ці приватники не здатні розмістити, наприклад, тургруппу в сорок осіб. Та й доба перебування вартує тут від 150 до 300 гривень.
Як вирішується проблема?
Автобус з туристами їде в села, які знаходяться коло міста. Зрештою, туристам все одно, куди їх завезуть. А от селянам - додаткова копійка. А для туристів з "великої України" це не тільки можливість побачити інший побут (сільський), а ще побачити людей іншої національності та ментальності. Мабуть те, що везуть ночувати саме в угорськомовні, а не україномовні села, має під собою якийсь маркетинговий хід.
Словом, привезли нас в село, Варієво воно називається, або Vári. Вже було темно-темно. В селі - тихо-тихо. В будиночках також темно. І тільки в деяких вікнах світилися блакитні вогники - телевізори працювали.
І тільки в одному дворі світилося. Сюди винесли стіл, розклали келішки, налили сливянки, дали закусити погачі. (Хлопці, ті тістечка називаються - погач). Ну і поділили по газдинях та газдах.
Господарі, які прийматимуть нас, стоять тихенько в темному кутку подвірря. Пізніше я дізнаюся, що в їх обов'язки входить не тыльки нас переночувати, але й нагодувати вечерею з трьох страв та сніданком і порозважати. І якщо хт ось з туристів залишиться незадоволеним чи поскаржиться на сервіс, то їм можуть і не заплатити. А пообіцяли їм аж цілих сто гривень за одну людину.
Краєм ока помічаю, як хтось з наших смикнувся і не схотів йти з газдом. Виявляється, дівчатка злякалися. Їм тут же пояснили, що вдома є газдиня, яка готує вечерю. То ж боятися нічого.
Не знаю, як виглядали спально-місця в інших. Наші були такими:
Це - моє ліжко. І ковдри, і подушки - справжні пухові. Теплі та легкі.
А це - для сімейної пари кімната.
Стіни прикрашені картинами. Зокрема, в нашій кімнаті була ось така дівчинка
У сусідній - така. Витвори пензля місцевого майстра. Мені навіть прізвище назвали, але я тут же забула. Великий шанувальник цього мистецтва - батько нашого господаря. Я, правда, не уточнила, чи є ще батько. Мабуть, уже ні... Але картини - є. Всі стіни завішані пейзажами, натюрмортами і ось цим :)
В хаті багато вишитих подушок. Зазвичай вони лежать на диванах. Послуговують деталью інтер'єру. На них не сплять. Але ы не надто бережуть. На них можна сидіти або сунути під голову, коли лежиш і дивишся передачі по телевізору.
Це - перехід з гостевої частини в господарську. Такий собі своєрідних зимовий сад. Квітів там справді багато.
В очікуванні вечері гості розважають себе самі. Мабуть, на піаніно колись вчилися грати дочки господарів. Я точно знаю, що музичної школі в селі нема. То ж діти змушені були їздити до міста.
На вечерю подали поливку (супчик такий мясний, прозорий, з овочами та галушками з манки). Я її не фоткала. Та й чого її фоткати? Їсти треба :). І голубці. Голубці ми їли-їли, їли-їли... Очі ще просили, шлунок вже не вміщав, на жаль.
І тістечка.
І, звісно. наливали. Та - розважали. А чим можуть розважати господарі? Та розмовами. Ви пробували розважати своїх гостей, не знаючи толком їхньої мови? Словом, було дуже цікаво :) При цьому господар не забував наливати сливянки, але сам тільки пригублював. Господиня сиділа мовчки і тільки спостерігала, щоб гості мали що їсти.
Тут хочу зауважити, що родини в Закарпатті дуже патріархальні. Тобто, тут все вирішує голова родини. А всі інші, навіть якщо не погоджуються і їм це не подобається, слухають його. Зазвичай голова родини - найстарший в родині чоловік.
У нас - Ференц, Фері. У нього вища освіта, в свій час він вивчився на агронома. Проте пропрацював в колгоспі недовго. Розвалився союз, розвалився коглосп, він залишився без роботи. І з тих пір забезпечує родину як може. В більшості випадків - їздить з такими ж як він на будівництва. Будує або в Росії, або в Києві скоробагатькам палаци. Ну і свій дім він збудував.
Його дружина - Іца (в паспорті Ілона або Олена). Вчителька математики в місцевій школі. Також має вищу освіту. Але це тут нічого не значить.
Фері для Іци - пан. Власне кажучи, чоловік для жінки в угорців - пан. Мене завжди дивувало, чому тут не кажуть: "Ти заміжня?" або "Чи маєш чоловіка?". Адже на означення обох цих понять в угорській мові є відповідні слова. Тут скажуть: "Ти маєш пана?". Якщо раптом на вулиці стоятимуть дві жінки, теревенитимуть, і підійде третя і скаже: "Я щойно бачила твого пана (чоловіка), він пішов додому", то балачки тут же припиняться і жінка помчить додому. Бо ж її робота - не тільки зварити, випрати чи ще щось. Вона ще і подає. Чоловік може сісти за стіл, але жінка повинна подати. І тут ніколи над цим не задумуються. Так було завжди. Так, жінка подасть їсти на стіл. Але той стіл має зробити чи купити чоловік, газ чи дрова, на яких готується їжа - забезпечить чоловік, і хату, в якій вони живуть - забезпечить чоловік. Ну і спокій та затишок в хаті - це вже заслуга жінки. Ніколи тут жінка не підвищить голосу на чоловіка і вже, тим більше, не принизить його перед чужими.
Зверніть увагу, як вона дивиться на свого чоловіка...
Звісно, у хаті доволі багато книжок.
Але мене зацікавили підручники. Хімія. Як бачите, ще радянського видання.
Це теж в підручнику з хімії.
А це - алгебра. Уже свіжіша.
Ветеринарна аптека. Продаються ліки не для песиків-котиків.
Одна з місцевимх хат. Звісно, ми жили в набагато кращих. Та й видно, що в цій ніхто не живе. Але всі хати в селі побудовані за цим же принципом: з саману і під червоною черепицею.
Спитаєте, чого мене понесло в Варієво? Так я ж виграла поїздку від Час на мандри . Тут вони будуть їхати ще, то ж можете самі перевірити, де я вам правду сказала, а де збрехала :)