Такі різні народні музики
Зараз із сусіднього двору доносяться п’яні співи. Молодь.
Співають українські народні пісні.
В саду ходила, квіти збирала,
В саду ходила, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.
Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер до тебе ходити мушу.
Ходити буду, любити буду,
Ходити буду, любити буду,
Скажу по правді, сватать не буду.
Потім перейшли до
Розпрягайте, хлопці, коней
Та й лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений
В сад криниченьку копать
Навіть не знаю, чи радіти чи не дуже. З одного боку, п’яних співів (як і п’яних компаній) категорично не люблю. З іншого, репертуар гарний.
Згадалося одне з дуже давніх інтерв’ю з Олегом Скрипкою, лідером відомого гурту «ВВ», де пан Олег зазначав, що русифікація Східної України має насправді доволі поверхневий характер і пропонував згадати, що наші ущент обрусачені українці співають за родинним столом, коли вип’ють.
Скрипка правий: «Во полє бєрьоска стаа-яа-ла» не співають...
Ще кидається у вічі, що колядники - пацанва молодшого й середнього шкільного віку, що в різдвяні свята заробляє трохи додаткових гривень, - так само ніколи не колядує московською мовою.
***
Щодо музик, які промишляють у метро, то є декілька категорій.
Найбільша - це ті, хто співає а ля Цой.
Є також ті, що співають українські народні пісні в харківському метро. Завжди а капела.
У київському метро таких ще більше.
У таких випадках у мене знову двоїсте почуття. Мені приємно від самого факту обрання репертуару, але співаків у метро я не люблю в принципі.
Із інструментальної музики лідер - «Одинокий пастух». Мелодія, яку я починаю вже ненавидіти.
:-)
Як бонус дві світлини, які я сфотографував у паризькому метро:
Український фольклорний ансамбль на Place de la Concorde
Якщо музики в українських метрополітенах здебільшого відверто халтурять, то ці грали просто відмінно. Вже не знаю, чи то західноєвропейський слухач вимогливіший чи щось ще. Вони не лише грали, але й продавали компакт-диски зі своєю музикою (жінка в червоному одязі справа від музик роздавала перехожим листівки й продавала компакти цієї фольклорної групи.
lexus_lyosha, пам’ятаю сказав тоді мені, що добре знає цих музик - вони регулярно приїздили до Франції з України підзаробити таким чином грошей. Льоші вони теж подобалися, але за диски свої вони хотіли надто дорого. 25 євро. Це дійсно дорого навіть для Західної Європи. За таку ціну продаються диски провідних виконавців класичної музики. А для фольклорного ансамблю, який виступає не в залі «Олімпія», а в переході метро - то занадто.
До речі, грають музики абсолютно легально.
Вони платять мерії за право і за місце. Бувають музики-нелегали. Таких ловить метрополітенівська поліція й штрафує. Одного дня я на власні очі побачив таку облаву на нелегальних музик у паризькому метро.
:-)
А цей музика грав реґґі настільки шикарно, що я без жодних коливань дав йому два євро.
У нас в метро чи на вулиці так гарно ніколи не грають. У нас лише бриньчать або пілікають...
____________________________________________
Уточнення від lexus_lyosha: В паризькому метро не платять. Там Управління громадського транспорту паризького регіону (RATP) саме визначає музик, достойних розважати парижан, і дає їм дозвіл.
То в Німеччині платять мерії за право грати в громадських місцях.
Співають українські народні пісні.
В саду ходила, квіти збирала,
В саду ходила, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.
Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер до тебе ходити мушу.
Ходити буду, любити буду,
Ходити буду, любити буду,
Скажу по правді, сватать не буду.
Потім перейшли до
Розпрягайте, хлопці, коней
Та й лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений
В сад криниченьку копать
Навіть не знаю, чи радіти чи не дуже. З одного боку, п’яних співів (як і п’яних компаній) категорично не люблю. З іншого, репертуар гарний.
Згадалося одне з дуже давніх інтерв’ю з Олегом Скрипкою, лідером відомого гурту «ВВ», де пан Олег зазначав, що русифікація Східної України має насправді доволі поверхневий характер і пропонував згадати, що наші ущент обрусачені українці співають за родинним столом, коли вип’ють.
Скрипка правий: «Во полє бєрьоска стаа-яа-ла» не співають...
Ще кидається у вічі, що колядники - пацанва молодшого й середнього шкільного віку, що в різдвяні свята заробляє трохи додаткових гривень, - так само ніколи не колядує московською мовою.
***
Щодо музик, які промишляють у метро, то є декілька категорій.
Найбільша - це ті, хто співає а ля Цой.
Є також ті, що співають українські народні пісні в харківському метро. Завжди а капела.
У київському метро таких ще більше.
У таких випадках у мене знову двоїсте почуття. Мені приємно від самого факту обрання репертуару, але співаків у метро я не люблю в принципі.
Із інструментальної музики лідер - «Одинокий пастух». Мелодія, яку я починаю вже ненавидіти.
:-)
Як бонус дві світлини, які я сфотографував у паризькому метро:
Український фольклорний ансамбль на Place de la Concorde
Якщо музики в українських метрополітенах здебільшого відверто халтурять, то ці грали просто відмінно. Вже не знаю, чи то західноєвропейський слухач вимогливіший чи щось ще. Вони не лише грали, але й продавали компакт-диски зі своєю музикою (жінка в червоному одязі справа від музик роздавала перехожим листівки й продавала компакти цієї фольклорної групи.
lexus_lyosha, пам’ятаю сказав тоді мені, що добре знає цих музик - вони регулярно приїздили до Франції з України підзаробити таким чином грошей. Льоші вони теж подобалися, але за диски свої вони хотіли надто дорого. 25 євро. Це дійсно дорого навіть для Західної Європи. За таку ціну продаються диски провідних виконавців класичної музики. А для фольклорного ансамблю, який виступає не в залі «Олімпія», а в переході метро - то занадто.
До речі, грають музики абсолютно легально.
Вони платять мерії за право і за місце. Бувають музики-нелегали. Таких ловить метрополітенівська поліція й штрафує. Одного дня я на власні очі побачив таку облаву на нелегальних музик у паризькому метро.
:-)
А цей музика грав реґґі настільки шикарно, що я без жодних коливань дав йому два євро.
У нас в метро чи на вулиці так гарно ніколи не грають. У нас лише бриньчать або пілікають...
____________________________________________
Уточнення від lexus_lyosha: В паризькому метро не платять. Там Управління громадського транспорту паризького регіону (RATP) саме визначає музик, достойних розважати парижан, і дає їм дозвіл.
То в Німеччині платять мерії за право грати в громадських місцях.