Телефонують із неба жінки і звірята (с)
Минулу ніч провела у наметовому містечку.
Гуляли й Хрещатиком (приїхали вчотирьох, потім зустріли ще знайомих). Пішли на екскурсію до захопленої КМДА. Перевернуті столи; люди, які сплять на підлозі. Журналістам давала інтерв'ю Ксенія Ляпіна, потім підійшов Яворівський.
Повернулися до наметового містечка. Ходили чутки про можливий штурм тітушків то о 3-й, то о 4-й, то вже о 5-й ранку. Кордони навколо містечка зміцнювали, виставляли охорону.
Було дуже холодно.
У таборі я побачила дівчину з тхором, який сидів у неї на шиї, як комірець. Вона підгодовувала улюбленця їжею, яку давали протестувальникам. Мені розповіла, що вони ось так разом протестують близько тижня. Його немає з ким залишити вдома. Тваринка визнає лише одного господаря.
Грітися і пити чай ходили до приміщення Федерації профспілок.
Прийшов виступати зі сцени Кличко зі своєю дружиною ("Мікі Маусом"). Спочатку він виголосив промову, а далі його дружина вирішила заспівати - "Сіла птаха.." (здається, це одна з пісень мого життя). Треба віддати належне, вокальні дані в неї хороші.
Потім ми змерзли, пішли відігрітися до актової зали будинку профспілок. Там багато людей спало, сидячи у кріслах, хтось - просто на підлозі...Здавалося, спали якимось міцним, втомленим сном. Присіли й ми покуняти. Згодом у когось тихенько задзвонив мобільний. Чоловік відповів дуже тихо, майже пошепки: "Іде "Беркут"?..З Інститутської?..". Глибокий сон усіх присутніх був ілюзією. На тихий шепіт миттєво зреагували, попідривавшись із крісел і поваливши до виходу. Більшість вибігла на вулицю, хтось із хлопців схопив палиці...Усі дивилися вбік Інститутської вулиці, однак на обрії ніяких загонів не маячило. Лише стояли наші охоронці біля барикад. Штурму тієї ночі не було. Хоча "Беркут", який починав мобілізовуватися, справді бачили у цей час чи то на Банковій, чи десь поблизу, але до Майдану вони так і не дійшли.
...Знову грілися. У розмові я, як завжди, з пафосом, зауважила про свою безпартійність. На що почула:"Тепер ти - хочеш-не-хочеш - в "Ударі" і "Свободі". - "Це ж роздвоєння особистості!" - "Головне, що не в "Батьківщині!" ". (Таке враження, що про мене щось знають).
...Коли ми десь після 5-ої ранку залишали Майдан, один з охоронців сказав, що тепер штурмувати не ризикнуть. Та й "Беркут" зараз - київський.
Якийсь чоловік на Майдані дарував усім жінкам, які проходили повз, по білій хризантемі. У мене така стоїть вдома у вазочці.
Сьогодні я протягом дня відновлювала сили, намагалася не захворіти.
А мій - від учорашнього вечора не відповідає на телефонні дзвінки. Точніше кажучи, скидає їх. Сподіваюся, у нього все нормально. Сил на хвилювання й паніку просто не маю. Тим часом мені телефонували деякі люди, які не могли останнім часом мене видзвонити, знали, що я на Майдані та дуже панікували. Жива я. Жива.
Гуляли й Хрещатиком (приїхали вчотирьох, потім зустріли ще знайомих). Пішли на екскурсію до захопленої КМДА. Перевернуті столи; люди, які сплять на підлозі. Журналістам давала інтерв'ю Ксенія Ляпіна, потім підійшов Яворівський.
Повернулися до наметового містечка. Ходили чутки про можливий штурм тітушків то о 3-й, то о 4-й, то вже о 5-й ранку. Кордони навколо містечка зміцнювали, виставляли охорону.
Було дуже холодно.
У таборі я побачила дівчину з тхором, який сидів у неї на шиї, як комірець. Вона підгодовувала улюбленця їжею, яку давали протестувальникам. Мені розповіла, що вони ось так разом протестують близько тижня. Його немає з ким залишити вдома. Тваринка визнає лише одного господаря.
Грітися і пити чай ходили до приміщення Федерації профспілок.
Прийшов виступати зі сцени Кличко зі своєю дружиною ("Мікі Маусом"). Спочатку він виголосив промову, а далі його дружина вирішила заспівати - "Сіла птаха.." (здається, це одна з пісень мого життя). Треба віддати належне, вокальні дані в неї хороші.
Потім ми змерзли, пішли відігрітися до актової зали будинку профспілок. Там багато людей спало, сидячи у кріслах, хтось - просто на підлозі...Здавалося, спали якимось міцним, втомленим сном. Присіли й ми покуняти. Згодом у когось тихенько задзвонив мобільний. Чоловік відповів дуже тихо, майже пошепки: "Іде "Беркут"?..З Інститутської?..". Глибокий сон усіх присутніх був ілюзією. На тихий шепіт миттєво зреагували, попідривавшись із крісел і поваливши до виходу. Більшість вибігла на вулицю, хтось із хлопців схопив палиці...Усі дивилися вбік Інститутської вулиці, однак на обрії ніяких загонів не маячило. Лише стояли наші охоронці біля барикад. Штурму тієї ночі не було. Хоча "Беркут", який починав мобілізовуватися, справді бачили у цей час чи то на Банковій, чи десь поблизу, але до Майдану вони так і не дійшли.
...Знову грілися. У розмові я, як завжди, з пафосом, зауважила про свою безпартійність. На що почула:"Тепер ти - хочеш-не-хочеш - в "Ударі" і "Свободі". - "Це ж роздвоєння особистості!" - "Головне, що не в "Батьківщині!" ". (Таке враження, що про мене щось знають).
...Коли ми десь після 5-ої ранку залишали Майдан, один з охоронців сказав, що тепер штурмувати не ризикнуть. Та й "Беркут" зараз - київський.
Якийсь чоловік на Майдані дарував усім жінкам, які проходили повз, по білій хризантемі. У мене така стоїть вдома у вазочці.
Сьогодні я протягом дня відновлювала сили, намагалася не захворіти.
А мій - від учорашнього вечора не відповідає на телефонні дзвінки. Точніше кажучи, скидає їх. Сподіваюся, у нього все нормально. Сил на хвилювання й паніку просто не маю. Тим часом мені телефонували деякі люди, які не могли останнім часом мене видзвонити, знали, що я на Майдані та дуже панікували. Жива я. Жива.