Вишивка з бабусиної скрині

[n_tsynaiko]

Повернулась нещодавно з гостювання в селі, де жила, та й досі живе, моя рідня по маминій лінії. Пощастило мені там познайомитись і детально роздивитись автентичні українські саморобні речі: сорочки, верхній одяг, рушники, домоткані полотна...
Запрошую і вас помилуватися, не побоюся цього слова, витворами мистецтва:

Рушники
Сорочки
Трохи

Comments

[ulialium]

спасибо, очень красиво!

[n_tsynaiko]

Да не за что, наслаждайтесь. :)

[petro_o]

чому нецікавими? - цікаво! - у моєї прабабусі були подібні... а ще постіль - вишитий білим по білому, й досі в пам'яті...

[n_tsynaiko]

От і добре, що цікаво. :)

[fofka]

а який регіон?

[n_tsynaiko]

Полтавська область, Лохвицький район.

[poor_sleepyhead]

Дуже цікаво! Дякую, що поділилися!

[n_tsynaiko]

Дякую, що вам це цікаво. :)

[ukrainel]

Дуже все унікально. Але якщо вишиванки ми всі бачимо відносно часто, то костюм і верхній одяг - для мене відкриття, так зберіглося і така робота!
Напевно ж кожен регіон України мав свою "моду" на вишивку і фасони одягу.

Читала давно автобіографічну книгу литовської письменниці, то вона розповідає про давні часи, коли мало не кожне село мало свої фасони, особливо на спідниці, як складки лягали, покрій, і було особливим мистецтвом навчитись цього. Учні теж жили з кравчинею чи кравцем і вчились цього мистецтва роками, починаючи з простого - пороти старі вироби, а потім перелицьовувати, поступово переходячи до складнішого. Литва - маленька.

[n_tsynaiko]

Дуже приємно, що ви звернули увагу саме на верхній одяг. :)
Про книгу... Мабуть в мого прадіда щось подібне і було. Бо мама каже, що дуже багато років він навчася своїй справі, а потім вже й учні в ньго були.