Автостоп: Дві сотні кілометрів на схід від Риги
Подорожі автоспином манять своєї непередбачуваністю, пригодами та новими знайомствами. Саме тому з Риги до другого міста Латвії Даугавпілсу вирушив у такий спосіб.
Забігаючи на перед скажу, що 220 кілометрів я проїхав за 6 годин. Неможна сказати, що довго довелося чекати, люди зупиняли, але їхали часто по пару десятків кілометрів.
Скорочена назва міста Daugavpils
1.
Перший водій, який мене підвозив. Звали його, здається, Андріс. Самі розумієте, частенько латиські імена чуєш вперше…
2.
А це - Максим. Він працював пару років у Норвегії на рибному заводу та у Британії. Йому не подобалося ставлення до робітників зі Східної Європи і не важливо, хто то був - латиш чи росіянин. У Латвії, де живе 2,6 мільйони населення, лишилося 1,9 мільйони - решта, переважно молодь, поїхали на заробітки.
3.
Я доїхав до невеличкого містечка. Дорога Рига - Даугавпілс йшла по автобану, але це був такий собі проміжний автобан, адже на відміну від Західної Європи він таки проходив через населені пункти, правда смуги розділяли огородженням - відбійниками.
4.
Озеро, волейбольне поле, лавиця і ані душі…
5.
Приватні будиночки
6-7.
Дороги у глиб селища не асфальтовані, але ліпше ніж ґрунтовка
8.
Мені довелося пішки пройтися через все містечко, хлопець з пляшкою пива підказав мені місце де ліпше стопити на околиці міста.
Водій Юрій.
9.
Цей чоловік - приватний підприємець, займається виготовленням меблів
10.
У Латвії для цього є cировина
11.
На наступній точці я побачив двох місцевих, які теж ловили попутки. З цим хлопцем розмовляли англійською, перекрикуючись через дорогу
12.
А ця мила дівчина стояла поруч
13.
Поруч відстоювалися фури і я почав питатися у водіїв чи не їдуть вони до Д-пілсу. Перший, болгарин, щось буркнув, а от не розчувши ясну відповідь від другого я зстрибнув у кабіну, де він сказав таки, що їде саме до мого пункту призначення. Далекобійник був турком і звали його, не повірите, Шофер :-) Спілкувалися з ним мовою інтернаціональних слів та жестами, бо англійською він не володів, а я не знав німецьку.
14.
Під розмови турецьких водіїв по рації та внюхуючи запах тютюнового диму я спостерігав за краєвидами за вікном. Ліси змінювалися полями і навпаки
15-17.
Потроху почалися з’являтися будинки з білої цегли, притаманні східній частини країни
18.
Про мій погляд на Даугавпілс Ви можете прочитати тут >>>
Друга країна Балтії: Лієпая, депресивна латвійська глибинка та найширший водоспад у Європі
Рига на День міста перетворилася на суцільний театр Середньовіччя
Як виглядає Рига з висоти церкви Святого Петра
Транспорт Риги: електроні проїзні, монітори з Google maps у трамваях та розклади на зупинках
Юрмала - курортна столиця Латвії