Залізничний музей Донбасу: десятки паровозів, прототип Ауді та склянки для чаю різних часів
На вокзалі Донецька вже 14-й рік існує музей Донецької залізниці. Знаходиться він з протилежного боку від центральної будівлі - з вулиці Артемівської.
Зараз у колекції музею більше півсотні паровозів. Одначе, через брак місця, на виставці представлені не більше двох десятків екземплярів.
1-4.
Найбільш потужний паровоз у Радянському Союзі - ФД (від імені міністра шляхів сполучення Фелікса Дзержинського):
5.
Цікаво, що призначення локомотива можна розрізнити за розміром коліс. У пасажирських паровозів вони більшого діаметру (можуть розвивати швидкість до 120 кілометрів на годину), а у вантажних - меншого (більша потужність, проте швидкість не більше за 65 кілометрів на годину).
І до речі, до 1924 року та за часів нацистської окупації місто мало назву «Юзівка» на честь засновника міста з Уельсу.
6.
У кабіні машиніста стільки вентилів та клапанів, що аж очі розпливаються.
7-8.
Наприкінці 2013 року музей пройшов ремонт. Експозиція постійно розширюється. Нещодавно з’явилися автомобілі. Ось цей - німецький AutoUnion 30-х років прототип сучасної Audi
9.
Окрім двох майданчиків (відкритому та в ангарі) у музеї є дві зали із раритетними речами, пов’язані із залізницею.
Аутентична лавиця зі станції. Напис «МПС» означає «Министерство путей сообщения». Табличка з маршрутом теж оригінальна. До 1961 року Донецьк мав назву яка наводила страх - «Сталіно».
10.
Старовинний патефон. Заводиш його як годинник і музика грає. Така собі автономна штука - струм не потрібен.
11.
У цьому куточку зібрані речі донецьких селян. Саме з околишніх сіл набирали перших будівельників залізниці.
12.
Якщо перекласти на сучасну географія Донецька та області, то цей написав виглядав би: «Ясинувата - Залізничний вокзал Донецька - Студмістечко».
Цікаво, що поширене явище серед дончан називати «центр міста» «городом» своїм корінням йде у ті часи. Адже саме місто починалося з теперішнього Студмістечка, а центр був на місці нинішньої площі Леніна.
Де зараз знаходиться «Донецьк Сіті», стадіон «Олімпійський», Шахтарська площа був суцільний степ.
13.
Профільна газета, що існує і зараз під назвою «Магістраль». Кажуть, що залізничників змушують підписуватися на неї. Але є і такі герої, якім вдалося відмовитися від нав’язування.
14.
«У апарата»
15.
Так виглядало житло машиніста - залізничної еліти.
16.
Ліхтарі
17.
Ще один раритет. На таких, мабуть, набирали телеграми
18.
У дзвін на станціях били тричі. Сповіщували, щоб пасажири займали місця у поїзді, що посадка закінчена та про те, що поїзд відправляється.
19.
Прапор за досягнення у типовому радянському стилі
20.
Зменшена копія товарних поїздів
21.
Талони на хліб
22.
І звичайно, яка ж залізниця без культури чаювання. У колекції музею різноманітні склянки для напою, є навіть з 80-х років ХІХ сторіччя (фото у лівому нижньому куті)
23.
І бонус - пес «Йетті».
24.
P.S Подібний музей в Україні є лише у Києві. Зараз на Південній (Харків) та Львівській залізниці хочуть перейняти цю ідею.
Велика подяка за чудову екскурсію директору музею Володимиру Михайловичу Донченку.
Корисна інформація:
Вхід у музей безкоштовний. Віднедавна працює за новим графіком: з середи по неділі. Раджу попередньо зідзвонитися за телефоном (062) 319-22-12 та узгодити час роботи, бо можливі зміни.
Щоб дістатися до музею громадським транспортом слід їхати до залізничного вокзалу, а там перейти по конкорсу (критий перехід) на другий бік.
Зі сторони вулиці Артемівської можна заїхати, проте тут, як і з боку Привокзальної площі, доведеться платити за паркування (5 гривень / година).
Блукаємо підземним містом на Донбасі: футбольне поле, санаторій, музей та кафе