«Рубаха, деваха и Волноваха». Тур вихідного дня на південь Донбасу
На задньому плані - Донецьк (мікрорайон Широкий)
Сьогодні, 12 травня, йшов вже четвертий день моїх вихідних. Шашлики на природі, пиво з друзями та похід до бот саду Донецька аж ніяк не задовільними мою авантюрну пристрасть подорожувати. І я зірвався.
Спочатку планував поїхати на попутках прямо на Азовське моря, до якого з нашого міста трошки більше 120 км, але обставини внесли свої корективи.
Крім того, було бажання перевірити, як же ж у цьому південному напрямку працює автостоп, адже мій знайомий мандрівник запевняв мене, що буде важко - ніхто не хоче підвозити.
На годиннику 10:45 - я стою біля заправки «Параллель» по Ленінському проспекту, одразу за поворотом на мікрорайон Широкий.
Місце дуже зручне для стопу, бо на перехресті зверху стоїть світлофор тому авто не розганяються.
Десь за півгодини мені зупиняє хлопець на бусику і пропонує довести до Оленівки. Сідаю.
Помітивши, що я фотографую, заїжджає на міст та пропонує залізти на мікроавтобус. Чудовий знімок - позаду вищезгаданий мікрорайон Широкий.
1.
На мості ми заглухли. Після штовхань машина заводиться. По дорозі були ще фотозйомки на фоні Оленівського борошняного комбінату.
Водій довіз мене до виїзду з Оленівки, де мене вже за 10 хвилин підібрав мікроавтобус з рівненськими номерами.
- Серега! - представився водій. У салоні окрім нього була ще його дружина та двоє діток. Він був у захваті від моїх подорожей.
Сергій з родиною їхав на могилу родичів - сьогодні ж був поминальний день. Почувши про мої плани говорить дружині, що непогано було б поїхати до Маріуполю - до друзів.
2.
З ними їхав недовго. Вийшов у Новотроїцькому. Тут простояв хвилин з 15. Зупинила дорогі іномарка - модель вже не пам’ятаю. Всередині було троє. Головним, як виявилося, тут був рудий батюшка, що сидів поруч з водієм.
З цією компанією дістався до Волноваського посту ДАЇ. Батюшка навіть мав план попросити даїшників, або ті допомогли мені дістатися до Маріуполя, а звідти я б вже доїхав до Сєдового (парку Меотида).
Але, нажаль, чи на щастя, стражів дорожнього порядку не було на дорозі.
Біля посту ДПС я простояв добрячих 20 хвилин і вирішив піти прогулятися по Волновасі - містечку, де живе трохи більше 20 тисяч людей.
Власне, слово Волноваха римується зі словами російською «рубаха» та «деваха». Навіть пісня «Global Deejays» про це є :D.
А у цій пісні розповідається, що Ленінград, Київ, Лондон та Париж не йдуть ні в яке порівняння з Воновахою
Що до самого міста, то у ньому дивитися немає на що. Як мені порадив даїшник (я його все ж таки знайшов на тому посту), головні «цікавинки», якщо можна так сказати - це танк та паровоз.
Я б додав до цього списку залізничний вокзал - доволі вдала реконструкція з декоративними ліхтарями та лавицями.
А ось автовокзал - суцільне жахіття! Гірше я ніде не бачив.
У Волновасі пройшовся центральною вулицею міста - Леніна, яка привела мене до площі Леніна, де стояв пам’ятник Леніну.
Ще у місті добрі дороги (на перший поверхневий погляд) і є сміття на вулицях (порівняно з містечками Київщини тут набагато брудніше - народ такий) та забулдиги мені частенько зустрічалися.
Після Волновахи знов пішов на маріупольську трасу Н20 (Слов’янськ - Донецьк - Маріуполь), а там вже пішки направився у бік Донецьку, аби скуштувати прославлених серед донецьких мандрівників чебуреків у селищі з грецькою назвою Бугас.
По дорозі зробив кілька знімків траси.
3-4.
Власне, самі чебуреки робилися дійсно греками. Я купив собі з м’ясом, сиром та солодким творогом. Один коштував 5 гривень. Від наших вони відрізнялися лише розміром - були меншими удвічі. Що ж до смаку, то особливого враження вони на мене не справили. Але я був рад, що втілив свою зимову ціль, коли ми сюди так і не дісталися з друзями.
5-6.
До Донецька повертався на вантажній «ГАЗелі». Водій віз м'ясо для супермаркетів. Розказав, що його треба везти при температурі до +4.
ЧИТАТИ ДАЛІ: Случаи из жизни: Реально ли уехать автостопом в Донецкой области
Що ж до приймання товарів, то найбільш прискіпливим виявився «Ашан». Далі йде «Амстор». Вважаю що за цим можна зробити висновки щодо якості продуктів в магазинах.
За розмовами на цю тему ми непомітно приїхали до Донецька. Конуси на стелі символізують терикони
7.
А ось власне і вони
8-10.
Маршрут подорожі
