Винниченки на марші
Цікаво спостерігати за цією гвардією.
Спочатку вони доклали всіх зусиль, аби до влади прийшов донецький кримінал, загнав країну в яму і пішов, заливши яму по вінця кров'ю. Самі Винниченки в цей час тихенько мовчали, займаючись своїми основними місцями роботи, поодинокі з них зрідка покусували "для годиться" режим з несуттєвих питань. На відміну від попередньої влади донецькі жартувати не люблять - а нікому з них не хочеться одного разу лишитися щонайменше без улюбленої роботи, а щонайбільше - без голови.
Коли режим пав і з'явилась нова можливість попіаритися, вони з нетерпінням чекали свій улюблений об'єкт - Тимошенко. Щойно вона вийшла, вибухнула ціла кампанія - "караул, рятуємо країну від Юлі". Тимошенко не була дурна і того ж дня оголосила про відсутність прем'єрських амбіцій та й звалила на невизначений термін на лікування, вочевидь чудово розуміючи, що наступні місяці втоплять в Україні кожного політика, котрий буде зайвий раз "відсвічувати" на людях. Вийшов великий облом - кампанія розраховувалась тривала, хвиля йшла ще зо два дні, забиваючи всі інші теми, поки не стихла (чи то медведчуківські, чи то "сімейні" "Вєсті" понеділковий номер практично повністю присвятили Тимошенко, а не жертвам розстрілів, падінню режиму чи будинкам колишньої еліти).
Знову проблема - зникають підстави пошуміти і показати свою "принциповість". З новою владою не дуже проходить - по-перше ще нічого особливого не зробила, по-друге їй і так мало хто вірить, ефект не той. Покусувати намагаються - як-от з криками "чому ще досі всі не заарештовані", але більшість люду вже скуштувала методів Януковича і результатів Ющенка та щось не виявляє палкого бажання підтримувати бездоказові арешти, які лиш створять нових "мучеників режиму". Отже - не той варіант.
І тут рада підкидає їм кістку - мовний законопроект. Той самий, який свого часу обурив всю країну і викликав міні-Майдан, той самий, який і представники цієї гвардії закликали відмінити, більше того - тут в начебто українців з'являється типова для Росії шизофренія - той самий, в тому числі за який вони досі кричать "заарештуйте Колесніченка".
І понеслося.
"Інтелігент" Мар'яна Савка оперативно зреагувала першою - скасування мовного закону Колесніченка вона назвала "спекуляцією", розписала про "право кожної людини висловлювати свої думки рідною мовою" і оголосила, що її видавництво ("Старого Лева") випустить книжку російською мовою - вочевидь на підтримку "ущємльонного" права росіян в Україні висловлювати свої думки. Впізнаєте риторику? Саме нею відмінно володіє проросійська "п'ята колона", демонструючи ті самі доводи в кожній суперечці з приводу мовного питання. Гадаю "ініціатива" Савки ще надовго забезпечила їм хмизу в стилі "даже львовяне понімают, как нас ущємляют".
Оперативно з'явилася "ініціатива простих львів'ян" - "Завтра Львов говорит на русском языке", підписалися під нею і поширюють, як не звично, ті самі "винниченки" - першим стоїть прізвище сина відомого українського військового діяча, котрий чотири роки тому вимагав зняти з виборів і відкрити кримінальну справу проти одного з кандидатів, другим - один письменник і поет, який тоді ж вимагав від того ж кандидата відмовитись від претензій на президентство і натомість підтримати кандидатуру чинного на той момент президента. Далі можна продовжувати - результати будуть ті самі. Ця гвардія не вмирає, на барикади вони не полізуть, тому писатимуть ще довго.
Мирослава Бердник, звісно, тихенько за кулісами аплодує стоячи - вона перепостила це практично відразу. Що з приводу такого "прогіба" окремих представників "львівської інтелігенції" думають ті, кому цей "прогіб" начебто був адресований - можна почитати у неї в коментарях, результат закономірний. Посміюючись над "рагулями, які приповзли на колінах" "цільова аудиторія" завзято обговорює не акцію у відповідь "ми день говоримо українською", а плани, як же допомогти Росії з підставами для військових дій проти України - наприклад вже повним ходом обговорюється варіант вбивства "заєзжими бендеровцамі" якого-небудь севастопольського дідуся-ветерана "за гєоргієвскую лєнточку" - бажано несправжнього, але коли дійде до діла, то хто там буде переживати про того дідуся, коли така свята ціль стоїть на кону. Тим часом хвиля шириться, "винниченки" в центрі уваги, завдання досягнуто. Не знаю, чи достатньо цього буде для відродження закону (а що, судячи з останніх подій - можуть і "піти назустріч вимогам інтелігенції"), але "задачу дня" "винниченки" виконали.
Починаю підозрювати, що коли й цей інформаційний привід вичерпається вони почнуть "аби не відштовхнути виборців Януковича" розстрілювати когось на вулицях. Так би мовити "із почуття солідарності"...Ну або принаймні з дідусем допомогти - щоб "бандеравци" були більш автентичними.
Щоб їх вже підняло кудись повище та й гепнуло.
Принаймні одне добре - знатиму тепер одне видавництво, книжок якого я більше не купуватиму.
Спочатку вони доклали всіх зусиль, аби до влади прийшов донецький кримінал, загнав країну в яму і пішов, заливши яму по вінця кров'ю. Самі Винниченки в цей час тихенько мовчали, займаючись своїми основними місцями роботи, поодинокі з них зрідка покусували "для годиться" режим з несуттєвих питань. На відміну від попередньої влади донецькі жартувати не люблять - а нікому з них не хочеться одного разу лишитися щонайменше без улюбленої роботи, а щонайбільше - без голови.
Коли режим пав і з'явилась нова можливість попіаритися, вони з нетерпінням чекали свій улюблений об'єкт - Тимошенко. Щойно вона вийшла, вибухнула ціла кампанія - "караул, рятуємо країну від Юлі". Тимошенко не була дурна і того ж дня оголосила про відсутність прем'єрських амбіцій та й звалила на невизначений термін на лікування, вочевидь чудово розуміючи, що наступні місяці втоплять в Україні кожного політика, котрий буде зайвий раз "відсвічувати" на людях. Вийшов великий облом - кампанія розраховувалась тривала, хвиля йшла ще зо два дні, забиваючи всі інші теми, поки не стихла (чи то медведчуківські, чи то "сімейні" "Вєсті" понеділковий номер практично повністю присвятили Тимошенко, а не жертвам розстрілів, падінню режиму чи будинкам колишньої еліти).
Знову проблема - зникають підстави пошуміти і показати свою "принциповість". З новою владою не дуже проходить - по-перше ще нічого особливого не зробила, по-друге їй і так мало хто вірить, ефект не той. Покусувати намагаються - як-от з криками "чому ще досі всі не заарештовані", але більшість люду вже скуштувала методів Януковича і результатів Ющенка та щось не виявляє палкого бажання підтримувати бездоказові арешти, які лиш створять нових "мучеників режиму". Отже - не той варіант.
І тут рада підкидає їм кістку - мовний законопроект. Той самий, який свого часу обурив всю країну і викликав міні-Майдан, той самий, який і представники цієї гвардії закликали відмінити, більше того - тут в начебто українців з'являється типова для Росії шизофренія - той самий, в тому числі за який вони досі кричать "заарештуйте Колесніченка".
І понеслося.
"Інтелігент" Мар'яна Савка оперативно зреагувала першою - скасування мовного закону Колесніченка вона назвала "спекуляцією", розписала про "право кожної людини висловлювати свої думки рідною мовою" і оголосила, що її видавництво ("Старого Лева") випустить книжку російською мовою - вочевидь на підтримку "ущємльонного" права росіян в Україні висловлювати свої думки. Впізнаєте риторику? Саме нею відмінно володіє проросійська "п'ята колона", демонструючи ті самі доводи в кожній суперечці з приводу мовного питання. Гадаю "ініціатива" Савки ще надовго забезпечила їм хмизу в стилі "даже львовяне понімают, как нас ущємляют".
Оперативно з'явилася "ініціатива простих львів'ян" - "Завтра Львов говорит на русском языке", підписалися під нею і поширюють, як не звично, ті самі "винниченки" - першим стоїть прізвище сина відомого українського військового діяча, котрий чотири роки тому вимагав зняти з виборів і відкрити кримінальну справу проти одного з кандидатів, другим - один письменник і поет, який тоді ж вимагав від того ж кандидата відмовитись від претензій на президентство і натомість підтримати кандидатуру чинного на той момент президента. Далі можна продовжувати - результати будуть ті самі. Ця гвардія не вмирає, на барикади вони не полізуть, тому писатимуть ще довго.
Мирослава Бердник, звісно, тихенько за кулісами аплодує стоячи - вона перепостила це практично відразу. Що з приводу такого "прогіба" окремих представників "львівської інтелігенції" думають ті, кому цей "прогіб" начебто був адресований - можна почитати у неї в коментарях, результат закономірний. Посміюючись над "рагулями, які приповзли на колінах" "цільова аудиторія" завзято обговорює не акцію у відповідь "ми день говоримо українською", а плани, як же допомогти Росії з підставами для військових дій проти України - наприклад вже повним ходом обговорюється варіант вбивства "заєзжими бендеровцамі" якого-небудь севастопольського дідуся-ветерана "за гєоргієвскую лєнточку" - бажано несправжнього, але коли дійде до діла, то хто там буде переживати про того дідуся, коли така свята ціль стоїть на кону. Тим часом хвиля шириться, "винниченки" в центрі уваги, завдання досягнуто. Не знаю, чи достатньо цього буде для відродження закону (а що, судячи з останніх подій - можуть і "піти назустріч вимогам інтелігенції"), але "задачу дня" "винниченки" виконали.
Починаю підозрювати, що коли й цей інформаційний привід вичерпається вони почнуть "аби не відштовхнути виборців Януковича" розстрілювати когось на вулицях. Так би мовити "із почуття солідарності"...Ну або принаймні з дідусем допомогти - щоб "бандеравци" були більш автентичними.
Щоб їх вже підняло кудись повище та й гепнуло.
Принаймні одне добре - знатиму тепер одне видавництво, книжок якого я більше не купуватиму.