Звершилося!

Sep 26, 2009 10:40

Нарешті зі спокійною душею можу викрикнути: "Ура"!!! Звершилося!

Два дні тому, 24.09.2009 зі студентки
Universitas Carolina (Карлового університету в Празі (1348))
стала справжня меґера :))) (ггг) -  себто, маґістра. :).

PS:  (і як тут не радіти такому успіху? Треба ще порядно відсвяткувати цю подію з друзями і близькими :))).

події

Leave a comment

Comments 6

sorry_gregory September 26 2009, 20:17:16 UTC
Вітаю, Віко.

Reply

viktina September 28 2009, 14:13:32 UTC
Щиро дякую Вам, Piepie! :)))

Reply


smijana September 28 2009, 08:17:45 UTC
Ну ось!
"Ты помнишь как все начиналось?.." :)
Скільки зусиль і часу минуло з тих пір як народилася ідея, думка, намір.. і ось вони стали нарешті повною дійсністю!
Віко, респект за наполегливість і - ВІТАЮ!!! :)
нехай допоможе ця здобута освіта в житті здобувати хліб насущний (і для душі).

Reply

viktina September 28 2009, 14:17:06 UTC
Щиро дякую, Сміяно. :)) Так, нарешті вже закінчила - а які то були перед тим нерви! І скільки було моментів, що здавалося, що я цей універ ніколи не закінчу - що все десь так ще далеко-далеко і недосяжне! А тепер парадоксально шкодую за всім тим, що давало навчання: пари, спілкування з однокурсниками, викладачами, зубріння і перечитування гори книг.. І що я тепер робитиму? Трохи якась розгублена тепер.. :)

Reply

smijana September 28 2009, 14:29:01 UTC
:) ну так.. таке у всіх екс-студентів буває. "Студентська ностальгія". така ж як і шкільна.
Але ж то все - життєві етапи. Вони минають -і треба рухатися далі. А розгубленість.. то острах невідомості. Лікується новою метою в житті. :)

Reply

viktina September 28 2009, 14:41:17 UTC
У мене взагалі якийсь такий дуже дивний душевний стан останнім часом: почуваюся такою тепер нікому непотрібною і зайвою.. аж сама боюся от таких своїх небезпечних думок.. Он, вирішила зачинити двері за собою на ГАКу - бо кому воно ото моє писання, окрім самої себе, потрібно? І взагалі ота поезія - це класно, але якесь воно все по-дитинячому у мене виходить.. А пора вже дорослішати, як не як - мабуть, таки перестану в літературу бавитися, а якщо й писатиму що - то майже для себе...
А ціль? Ціль, звісно, я маю - трохи нехай опамятаюся трохи і почну її поволі реалізувати.:)

Reply


Leave a comment

Up