Матеріал на "Німецькій хвилі" про зйомки фільму С. Лозниці
Знаний документаліст Сергій Лозниця знімає перший свій художній фільм в Україні. Продюсери сподіваються, що стрічку з робочою назвою «Щастя моє» виробництва України та ФРН побачать на екранах Європи. Далі Ольга Веснянка.
Режисер Сергій Лозниця народився в Білорусі, навчався у Києві. Потім закінчив ВДІК. Працював на студії документальних фільмів у Петербурзі. Емігрував до Німеччини. Зняв 11 документальних фільмів, які стали призерами міжнародних фестивалів, серед них Берлінський і в Карлових Варах, а також престижні премії з документалістики у Роттердамі, Ліоні, Торонто, Оберхаузені та Лейпцигу.
Зараз він знов фільмує в Україні - днями в Шостці на Сумщині і Щорсі на Чернігівщині історію про Росію. Як він розповів «Німецькій хвилі», його бачення виходить з досвіду, адже з 1991 року жив в РФ й часто буває там, може як режисер «говорити лише про те, що знає». За його словами, зовні великої різниці поміж Брянською та Чернігівською областю немає, одна з локацій в Україні - це лише 4 км від кордону з Росією, і місто Щорс дуже подібне на російське.
Лозниця зауважує: «Якби це була Західна Україна, виникало би питання, а так в Україні лише менше реклами, вивісок, оголошень, втім для фільму можна «забруднити». «Щастя моє» розповідає про життя дальнобійника, в якого невірна дружина, а на шляху його чекають людські жорстокість і зрада. Дія фільму відбувається в 2005-му році з ретроспективою в період Другої світової. Роль водія дісталася молодому білоруському актору Віктору Нємцю, а його партнерами стали Володимир Головін («Холодне літо 53-го») та Ольга Шувалова («Усі вмруть, а я залишуся»).
Один з продюсерів стрічки Олег Кохан сказав «Німецькій хвилі», що вже половина знімального періоду за плечима: «Дуже цікавий і непростий з огляду на знімальний процес проект, адже в зйомках задіяна велика кількість непрофесійних акторів - це пересічні мешканці Чернігівщини, багато селищ, прості люди, які виконують епізодичні ролі, яким потрібен час на репетиціії. За сценарієм дія відбувається і воєнний час, і зараз. У часовому просторі це літо-осінь і зима-весна. Більш складний знімальний період буде зимовий - плануємо розпочати його в січні».
Над цим художнім фільмом, який продюсує Олег Кохан (SOTA Cinema Group, Україна) і Хайно Декерт (MA.YA.DE., Німеччина) працює справді інтернаціональна команда. Це, наприклад, і художник Кіріл Шувалов з Санкт-Петербургу, який працював над фільмов «Бумер-2» та «Шультес», художник по костюмах Маре Райдма з Естонії, гример Аляксандр Журба з Білорусі. І, звісно, оператор-постановник - румун Олег Муту, чий фільм «4 місяця, 3 тижня й 2 дня» в 2007-м році переміг на Канському кінофестивалі.
Втім режисер називає питання країни походження фахівців - умовностями: «У цій галузі немає кордонів і культур, є просто різні люди - талановиті чи бездарні». Лозниця розповів, що оператор спілкується російською, попри те, що живе в Бухаресті, виріс у Кишиневі і ходив до радянської школи й радянського університету, Віктор Нємец працює і живе в Москві.
До речі, й кастинги акторів проводили у Києві, Мінську та Москві. «Впевнений, що картина вийде, я вірю в талант і професійність Сергія та міжнародної команди з великою кількістю молодих фахівців. Ризик завжди є в творчому процесі, але вже по відзнятому й змонтованому матеріалу бачимо, що це може бути потужний і вельми цікавий для світового й для українського глядача фільм» - ділиться Кохан.
Стрічку фінансує Німецький канал ZDF, Берлінський, Голандський Фонд, який підтримує на етапі постпродакшену і є українське фінансування - SOTA Cinema Group. «Сподіваємось на підтримку Мінкульту України, адже зараз вкладаються українські продюсерські і німецькі кошти. Таких видатних режисерів, яким є Сергій Лозниця, майже не маємо. Думаю, йому потрібно допомагати. Розраховуємо й на кінотеатральний прокат та зацікавленість українських телеканалів, адже показ на німецькому телебаченні відбудеться» говорить продюсер. Він зауважує, що в Європі існують мережі кінотеатрів, які спеціалізуються на такому кіно й мають свою аудиторію, тож вони зацікавлені та стежать за перебігом фестивальних подій.
Олег Кохан переконаний: «Існує аудиторія і канали дистрибуції, якими можна надати це кіно. Ми надіємось, що та тема, яка затронута в нашому творі, й режисер, оператор, вся творча команда, продюсерський склад зроблять все можливе, щоб кіно стало подією, тоді стрічка матиме фестивальний успіх, а отже й вийде на екрани Європи».
Ольга Веснянка, Київ.
Фото SOTA Cinema Group
Фотографии в альбоме «SOTA Cinema Group, зйомки фільму С. Лозниці» vesny-olga на Яндекс.Фотках
Режисер Сергій Лозниця народився в Білорусі, навчався у Києві. Потім закінчив ВДІК. Працював на студії документальних фільмів у Петербурзі. Емігрував до Німеччини. Зняв 11 документальних фільмів, які стали призерами міжнародних фестивалів, серед них Берлінський і в Карлових Варах, а також престижні премії з документалістики у Роттердамі, Ліоні, Торонто, Оберхаузені та Лейпцигу.
Зараз він знов фільмує в Україні - днями в Шостці на Сумщині і Щорсі на Чернігівщині історію про Росію. Як він розповів «Німецькій хвилі», його бачення виходить з досвіду, адже з 1991 року жив в РФ й часто буває там, може як режисер «говорити лише про те, що знає». За його словами, зовні великої різниці поміж Брянською та Чернігівською областю немає, одна з локацій в Україні - це лише 4 км від кордону з Росією, і місто Щорс дуже подібне на російське.
Лозниця зауважує: «Якби це була Західна Україна, виникало би питання, а так в Україні лише менше реклами, вивісок, оголошень, втім для фільму можна «забруднити». «Щастя моє» розповідає про життя дальнобійника, в якого невірна дружина, а на шляху його чекають людські жорстокість і зрада. Дія фільму відбувається в 2005-му році з ретроспективою в період Другої світової. Роль водія дісталася молодому білоруському актору Віктору Нємцю, а його партнерами стали Володимир Головін («Холодне літо 53-го») та Ольга Шувалова («Усі вмруть, а я залишуся»).
Один з продюсерів стрічки Олег Кохан сказав «Німецькій хвилі», що вже половина знімального періоду за плечима: «Дуже цікавий і непростий з огляду на знімальний процес проект, адже в зйомках задіяна велика кількість непрофесійних акторів - це пересічні мешканці Чернігівщини, багато селищ, прості люди, які виконують епізодичні ролі, яким потрібен час на репетиціії. За сценарієм дія відбувається і воєнний час, і зараз. У часовому просторі це літо-осінь і зима-весна. Більш складний знімальний період буде зимовий - плануємо розпочати його в січні».
Над цим художнім фільмом, який продюсує Олег Кохан (SOTA Cinema Group, Україна) і Хайно Декерт (MA.YA.DE., Німеччина) працює справді інтернаціональна команда. Це, наприклад, і художник Кіріл Шувалов з Санкт-Петербургу, який працював над фільмов «Бумер-2» та «Шультес», художник по костюмах Маре Райдма з Естонії, гример Аляксандр Журба з Білорусі. І, звісно, оператор-постановник - румун Олег Муту, чий фільм «4 місяця, 3 тижня й 2 дня» в 2007-м році переміг на Канському кінофестивалі.
Втім режисер називає питання країни походження фахівців - умовностями: «У цій галузі немає кордонів і культур, є просто різні люди - талановиті чи бездарні». Лозниця розповів, що оператор спілкується російською, попри те, що живе в Бухаресті, виріс у Кишиневі і ходив до радянської школи й радянського університету, Віктор Нємец працює і живе в Москві.
До речі, й кастинги акторів проводили у Києві, Мінську та Москві. «Впевнений, що картина вийде, я вірю в талант і професійність Сергія та міжнародної команди з великою кількістю молодих фахівців. Ризик завжди є в творчому процесі, але вже по відзнятому й змонтованому матеріалу бачимо, що це може бути потужний і вельми цікавий для світового й для українського глядача фільм» - ділиться Кохан.
Стрічку фінансує Німецький канал ZDF, Берлінський, Голандський Фонд, який підтримує на етапі постпродакшену і є українське фінансування - SOTA Cinema Group. «Сподіваємось на підтримку Мінкульту України, адже зараз вкладаються українські продюсерські і німецькі кошти. Таких видатних режисерів, яким є Сергій Лозниця, майже не маємо. Думаю, йому потрібно допомагати. Розраховуємо й на кінотеатральний прокат та зацікавленість українських телеканалів, адже показ на німецькому телебаченні відбудеться» говорить продюсер. Він зауважує, що в Європі існують мережі кінотеатрів, які спеціалізуються на такому кіно й мають свою аудиторію, тож вони зацікавлені та стежать за перебігом фестивальних подій.
Олег Кохан переконаний: «Існує аудиторія і канали дистрибуції, якими можна надати це кіно. Ми надіємось, що та тема, яка затронута в нашому творі, й режисер, оператор, вся творча команда, продюсерський склад зроблять все можливе, щоб кіно стало подією, тоді стрічка матиме фестивальний успіх, а отже й вийде на екрани Європи».
Ольга Веснянка, Київ.
Фото SOTA Cinema Group
Фотографии в альбоме «SOTA Cinema Group, зйомки фільму С. Лозниці» vesny-olga на Яндекс.Фотках