Сьогодні знову "наші", сидр і жовто-блакитний натовп. Тільки би рідний Донецьк підтримав збірну так, як ми тут у понеділок, коли здавалось, що немає жодної байдужої людини і сакофоніст на розі грав гімн України.
Хотілось би у це вірити. Така ейфорія біла після шведів, натовп співав, а після французів всі мовчки розходились. Починаєш вірити у нефартовість того стадіону.
треба дуже захотіти нашим, і по-справжньому боротися. тоді буде й фарт. французи були явно вищі рівнем. тож треба повністю викластися у вівторок. як греки в матчі з росіянами, на яких всі ставили... а нам треба вірити в наших, і вони це відчують, і почують, і побачать. думаю, вся країна має в той вечір думати тільки про перемогу. і вищі сили також будуть з нами.)
Comments 3
Reply
Reply
Reply
Leave a comment