Книжка про альтернативний світ з дирижаблями
Тільки що дочитав другу фантастичну повість френда chernidar, про альтернативний світ, де усі літають на дирижаблях, Наполеон переміг московських імперіалістів, Україна - велика держава, а техаська молодь їздить вчитися до КПІ.
Це - продовження першої повісті. Перша повість мені, на загал, не дуже сподобалась (зате вона сподобалася archervariusу).
Від другої ж книзі я у захваті (ви знаєте, що якщо мені щось подобається, то вже подобається). Якісна, людяна, цікава фантастика, якої я давно не читав. Люди - цікаві і живі (і усі обличчями, обличчями :). Пригоди затягують. Реально важко відірватися.
У першій частині автор занадто грався технічними деталями, від чого книжка викликала в мене асоціацію з підручником чи то ТОЕ, чи то шкільної фізики. У другій частині такої проблеми нема: майже усі науково-технічні відступи до діла, ні разу не занудні, і абсолютно не затягнуті - а місцями й цікаві))
У першій частині почував себе себн приблизно так: блукаєш вличезною лабораторією - і раптом зустрічаєш живих людей, які дружать, мріють, радіють, сумують, а місцями навіть цілуються. Це триває кілька сторінок, а потім знов "верстати, верстати, верстати". У другій частині люди - ну просто усюди, від початку до кінця. І проблеми, біди, радощі, сумніви в них зрозумілі, людяні і чимось мені близькі.
Але щоб краще зрозуміти другу частину, варто прочитати й першу - тоді другорядні персонажі сприймаються, як старі друзі))
З другою частиною була одна проблема: не хотілося дочитувати. З тих міркувань, що от закінчиш - і не стане що читати)
Це - продовження першої повісті. Перша повість мені, на загал, не дуже сподобалась (зате вона сподобалася archervariusу).
Від другої ж книзі я у захваті (ви знаєте, що якщо мені щось подобається, то вже подобається). Якісна, людяна, цікава фантастика, якої я давно не читав. Люди - цікаві і живі (і усі обличчями, обличчями :). Пригоди затягують. Реально важко відірватися.
У першій частині автор занадто грався технічними деталями, від чого книжка викликала в мене асоціацію з підручником чи то ТОЕ, чи то шкільної фізики. У другій частині такої проблеми нема: майже усі науково-технічні відступи до діла, ні разу не занудні, і абсолютно не затягнуті - а місцями й цікаві))
У першій частині почував себе себн приблизно так: блукаєш вличезною лабораторією - і раптом зустрічаєш живих людей, які дружать, мріють, радіють, сумують, а місцями навіть цілуються. Це триває кілька сторінок, а потім знов "верстати, верстати, верстати". У другій частині люди - ну просто усюди, від початку до кінця. І проблеми, біди, радощі, сумніви в них зрозумілі, людяні і чимось мені близькі.
Але щоб краще зрозуміти другу частину, варто прочитати й першу - тоді другорядні персонажі сприймаються, як старі друзі))
З другою частиною була одна проблема: не хотілося дочитувати. З тих міркувань, що от закінчиш - і не стане що читати)