"9/10 blues" крос-кантрі у Луцьку по-вінницьки
Проглядаючи БайкПортал, 5го жовтня надибав анонс змагання 9/10 blues 2011. Хоча я більше люблю музику "білих патлатих(і не дуже) дегенаратів (і не дуже), а не блюз, але на змаганнях в західній частині України хотів побувати ще давно. У всякому разі з назвами у них завжди цікаво: якісь "Вульки", "Прання", "Паморочні блюзи", "Проба оба", "Babikes"...от і цікаво було глянути на це все зсередини. Крім того основне завдання - підвищити навики керування велосипедом, так як техніка - це моє найслабше місце, мабуть. Траса довжиною 4,5км з наступною ниткою підходить для такого завдання якнайкраще:
Вже потім з'ясувалось що там багато піску, то ж поїздка планувалась певною мірою як підготовка до осінньої Пущі. Ну і що гріха таїти, наявність аж трьох категорій: «рокабіли» (початківці), «аР-еН-Бішники» (аматори)
і «диригенти» (еліта, спортсмени, учні спортивних шкіл) тішили думкою про медалхантерство в категорії "початківці".
Свідомо пожертвував місцевим міні-марафоном "Прибузькі перегони" класу "туди-сюди" і дизертував у Луцьк в складі "я і мій ровер". Приготувань ніяких не проводив, катав лиш на роботу - відпочивав після харківського марафону. У Луцьку зранку на вокзалі мене зустріли відразу двоє велосипедистів і люб'язно провели до старту у т.зв. "Панському лісі", що знаходиться у кількох кілометах від Луцька. Приїхали ми туди першими, за кілька годин до офіційного старту. Але ще нічого не почалось, як мораль почала падати - після вчорашнього дощу мокрий пісок досить активно налипав на свіжезмащений ланцюг, що стало причиною дикого скреготу останнього. У всякому разі я до такого не звик.
Довго не роздумуючи, поїхали на оглядове коло. Після перших 100м відразу почали з'являтись думки "куди це я попав...". Тепер стало зрозуміло чому блюз "паморочний" - від кількості і напрямленості поворотів в голові стає паморочитись. Все це діло розбавляють пральні_дошки/гребінки з амплітудою 30-60см., три містка і торчки з торчочками, розкидані то тут то там =) На двох з них запоровся ( педалі Wellgo WAM-M717 - повний відстій в умовах вологого піску, ібо вщібнутись після заземлення неможливо, на відміну від Кренків). Підйомів і спусків немає взагалі, тягунів теж. Є дві ділянки через поле, де хоч якось можна набрати швидкість, і фінішна пряма польовою дорогою. Ще є один синглтрек з канавою зліва. На оглядовому я там знову не зміг себе взяти в руки і з'хав у канаву. Льовка знає про що йде мова. Але як згодом виявилось, це був все-таки позитивний досвід.
Про харчування. Змагання збирався їхати виключно на натуральних продуктах, зібраних незайманими дівчатами-натуралками: банани і курага як їжа, вода з медом і апельсиновим соком як пійло. Навіть не брав собі халявного ізотоніку на старті. Але так як старт відбувся не у міфічно заплановних в моїй уяві 11:00, а десь через трійку-четвірку годин після 11, то до того часу я вже з'їв всі банани і був напівголодним. Вермішель і м'ясо якось не дуже хотілось їсти перед самими змаганнями. Тому все-таки затарився одним тюбиком Carbosnack'у зі смаком blue energy. На трасі пив воду з медом.
До оголошення старту моєї категорії разів 7 чи вісім оросив місцевість і стільки ж разів, якщо не більше, встиг замерзнути і розігрітись, катаючись округою. Реєстрація проходить швидко і всього лиш за 10грн., як для учасника з іншої області. Номерок можна вибирати собі самому. Крім того порядок старту цієї розділки визначається за цим номером. Але я дурень, і тому витягнув номерок як на екзамені. Досвід№1. Замість того аби вибрати собі мінімально можливий номерок і стартувати першим, аби уникнути непотрібних тупняків, обганяючи когось, я виходжу на старт десь 14им з 17и і відразу впираюсь в народ попереду. Старт з інтервалом у 15сек. між учасниками.
Досвід №2. На старт потрібно виходити обов'язково з прикатаною передачею. В мене ж було щось на зразок 1-4 і я вручну перемикнув на 2-4. Коли ж дали старт, виявилось що ланцюг перекинувся некоректно і тому довлеось скидати манеткою знову на "1" і потім на "2".
Старт. Попереду відверто матрасив мужичок, але надиво швидко і з власної ініціативи пропустив вперід. На старті підтримували вигуками "Сварус!" - приємно і піддає азарту(здається я чув як мінімум голос yaryk'а). І тут я в першому ж міні-торчку на емоціях в повороті навернувся - схоже передній Smart Sam не втримав різкого повороту з пробуксовкою. Когось там одного чи двох добрав, обійти можливості не бачу, та й вирішив чомусь перше коло не рвати. Разом з тим ззаду мене добрала інша пара - TreNeR і ще хтось. Так і їдемо. Переслідувачі між собою переговорюються що на першому ж прогоні будуть обходити, бо ми мовляв їдемо ми "не ахті". І тут мене заклинило і я не можу толком згадати хронологію подій. Знаю тільки те що ті двоє не те що не змогли обійти на відкритому просторі, а навпаки на виході на другий польовий хай-вей хтось з них ніби навернувся і більше я їх не чув і не бачив.
Друге коло знову частково провів за кимось на колесі. Чи то на другому чи то на третьому колі обходив когось по синглтерку з канавою зліва і поворотом на 90 градусів вліво в кінці. То мало того що мені не дали дорогу, та ще й почали прискорюватись, побачивши що я обходжу, ппць. Довелось брати штурмом не тільки канаву з листям, шишками і гіллям, але й якісь кущі дерев перед поворотом. Але мені сподобалось там рвати =)
На польовій дорозі стабільно когось обходив. Але всі ці повороти і пральні дошки так затуманили голову, що я вже думав що виїжджаю на своє останнє четверте коло. Вибору не було - треба впихнути в себе вміст карбоснеку на розковбасі. Вимазюкався як свиня, все не зміг з тюбика вичавити. Їду що є сили і "техніки". Вириваючись вчерговемісток з його об'їздом поруч бачу що на об'їзді стоїть хтось(Krava, як я потім зрозумів) з дитиною. Кричу щось на зразок "що це таке!" і продираюсь збоку через кущі. Мені кричать що їхати треба через місток, щоб я спішувався і проходив його пішки! Але по-перше, я вже за містком, по-друге всі його об'їжджали, по-третє ще на старті говорилось що він мокрий і похилений, що його краще об'їжджати а не як минулого року закривати об'їзд. Тому пообурювавшись поїхав далі. На одному з КП ніби хтось з дівчат піддобрює "добре йдеш!". Так воно і було - це був найкращий час серед тих хто їхав третє коло. На фініші 3-7 і в соплі. Кричать - "останнє коло!" і я задоволений починаю докатуватись, але крики говорять самі за себе - "нє-еє, ше одне коло!!!" Мляааа, мене що перекинули в іншу категорію? Але суддя каже, значить треба. Ланцюг клинить, передачі не переключаються, з горем пополам виїжджаю на трасу продовжувати заїзд. Це коло я проїхав в повній самоті, доїдаючи рештки карбоснека і загубивши тюбик від нього на трасі. На містку вже зібралась більша купа народу, але я й так збирався його проїжджати. Проїхав без проблем. На польових пряміках традиційно обходжу народ і в ще більших соплях заїжджаю на фініш 4им у загальному заліку моєї шарової категорії:
Прийшовши в себе, поїхав шукати загублений тюбик, поки трасою їхали любителі і еліта зі спортсменами. На містку контролерів вже не було... Далі було вогнище, розмови/приколи, нагородження, доїзд додому. Поки дві години чекав на поїзд, познайомився з ківерчанином Остапом. Послухав Оззі і SOAD з його плеєра, він проріспектив що я сюди приїхав сам і запрошував приїжджати ще і запрошувати на КК у Вінницю. Сподіваюсь ще таки зустрінемось. Від пива я відмовився, так я типу я спортсмен, гг.
Вінницю зустріла мене темною ніччю, +5 градусів за бортом і мілким дощем. Так і докотився в протилежний край міста з середньою ~12км/год.
Дяка організаторам за прийом і за змагання. Великий незарах за майже повну відсутність фотографів! Я вже з того горя був сам хотів піти пофоткати цифромильницею, але мої вбиті АА-акуми відмовлялись працювати при тій температурі. Але респект двохсоттисячному Луцьку за таку кількість учасників - 55 разом з дітьми. Та й змагання проходили в стилі а-ля перший "Wild кантрі" на голій ініціативі велосипедистів, без підтримки спонсорів. Тобто в стилі "зібрались - поганялись", за чим я вже встиг заскучити. Та все-одно бажаю вам росту рівня як самих змагань, так і їх учасників. До нових зустрчей!
P.S. Хто це дзвонив мені ввечері, думаючи що я ще на вокзалі мерзну? :)
UPD.
Ще хотілось би подякувати за розмітку. За свій невеликий але досить різноманітний досвід змагань, кращої розмітки я не бачив ніде. Це стосується як форми так і виконання (маю на увазі як колір/ширину/яскравість/розфарбування стрічок, так і місця їх розташування)
Доступні протоколи на БП. Стартовий злив стає в мене традицією. Треба щось з цим робити.
Вже потім з'ясувалось що там багато піску, то ж поїздка планувалась певною мірою як підготовка до осінньої Пущі. Ну і що гріха таїти, наявність аж трьох категорій: «рокабіли» (початківці), «аР-еН-Бішники» (аматори)
і «диригенти» (еліта, спортсмени, учні спортивних шкіл) тішили думкою про медалхантерство в категорії "початківці".
Свідомо пожертвував місцевим міні-марафоном "Прибузькі перегони" класу "туди-сюди" і дизертував у Луцьк в складі "я і мій ровер". Приготувань ніяких не проводив, катав лиш на роботу - відпочивав після харківського марафону. У Луцьку зранку на вокзалі мене зустріли відразу двоє велосипедистів і люб'язно провели до старту у т.зв. "Панському лісі", що знаходиться у кількох кілометах від Луцька. Приїхали ми туди першими, за кілька годин до офіційного старту. Але ще нічого не почалось, як мораль почала падати - після вчорашнього дощу мокрий пісок досить активно налипав на свіжезмащений ланцюг, що стало причиною дикого скреготу останнього. У всякому разі я до такого не звик.
Довго не роздумуючи, поїхали на оглядове коло. Після перших 100м відразу почали з'являтись думки "куди це я попав...". Тепер стало зрозуміло чому блюз "паморочний" - від кількості і напрямленості поворотів в голові стає паморочитись. Все це діло розбавляють пральні_дошки/гребінки з амплітудою 30-60см., три містка і торчки з торчочками, розкидані то тут то там =) На двох з них запоровся ( педалі Wellgo WAM-M717 - повний відстій в умовах вологого піску, ібо вщібнутись після заземлення неможливо, на відміну від Кренків). Підйомів і спусків немає взагалі, тягунів теж. Є дві ділянки через поле, де хоч якось можна набрати швидкість, і фінішна пряма польовою дорогою. Ще є один синглтрек з канавою зліва. На оглядовому я там знову не зміг себе взяти в руки і з'хав у канаву. Льовка знає про що йде мова. Але як згодом виявилось, це був все-таки позитивний досвід.
Про харчування. Змагання збирався їхати виключно на натуральних продуктах, зібраних незайманими дівчатами-натуралками: банани і курага як їжа, вода з медом і апельсиновим соком як пійло. Навіть не брав собі халявного ізотоніку на старті. Але так як старт відбувся не у міфічно заплановних в моїй уяві 11:00, а десь через трійку-четвірку годин після 11, то до того часу я вже з'їв всі банани і був напівголодним. Вермішель і м'ясо якось не дуже хотілось їсти перед самими змаганнями. Тому все-таки затарився одним тюбиком Carbosnack'у зі смаком blue energy. На трасі пив воду з медом.
До оголошення старту моєї категорії разів 7 чи вісім оросив місцевість і стільки ж разів, якщо не більше, встиг замерзнути і розігрітись, катаючись округою. Реєстрація проходить швидко і всього лиш за 10грн., як для учасника з іншої області. Номерок можна вибирати собі самому. Крім того порядок старту цієї розділки визначається за цим номером. Але я дурень, і тому витягнув номерок як на екзамені. Досвід№1. Замість того аби вибрати собі мінімально можливий номерок і стартувати першим, аби уникнути непотрібних тупняків, обганяючи когось, я виходжу на старт десь 14им з 17и і відразу впираюсь в народ попереду. Старт з інтервалом у 15сек. між учасниками.
Досвід №2. На старт потрібно виходити обов'язково з прикатаною передачею. В мене ж було щось на зразок 1-4 і я вручну перемикнув на 2-4. Коли ж дали старт, виявилось що ланцюг перекинувся некоректно і тому довлеось скидати манеткою знову на "1" і потім на "2".
Старт. Попереду відверто матрасив мужичок, але надиво швидко і з власної ініціативи пропустив вперід. На старті підтримували вигуками "Сварус!" - приємно і піддає азарту(здається я чув як мінімум голос yaryk'а). І тут я в першому ж міні-торчку на емоціях в повороті навернувся - схоже передній Smart Sam не втримав різкого повороту з пробуксовкою. Когось там одного чи двох добрав, обійти можливості не бачу, та й вирішив чомусь перше коло не рвати. Разом з тим ззаду мене добрала інша пара - TreNeR і ще хтось. Так і їдемо. Переслідувачі між собою переговорюються що на першому ж прогоні будуть обходити, бо ми мовляв їдемо ми "не ахті". І тут мене заклинило і я не можу толком згадати хронологію подій. Знаю тільки те що ті двоє не те що не змогли обійти на відкритому просторі, а навпаки на виході на другий польовий хай-вей хтось з них ніби навернувся і більше я їх не чув і не бачив.
Друге коло знову частково провів за кимось на колесі. Чи то на другому чи то на третьому колі обходив когось по синглтерку з канавою зліва і поворотом на 90 градусів вліво в кінці. То мало того що мені не дали дорогу, та ще й почали прискорюватись, побачивши що я обходжу, ппць. Довелось брати штурмом не тільки канаву з листям, шишками і гіллям, але й якісь кущі дерев перед поворотом. Але мені сподобалось там рвати =)
На польовій дорозі стабільно когось обходив. Але всі ці повороти і пральні дошки так затуманили голову, що я вже думав що виїжджаю на своє останнє четверте коло. Вибору не було - треба впихнути в себе вміст карбоснеку на розковбасі. Вимазюкався як свиня, все не зміг з тюбика вичавити. Їду що є сили і "техніки". Вириваючись вчерговемісток з його об'їздом поруч бачу що на об'їзді стоїть хтось(Krava, як я потім зрозумів) з дитиною. Кричу щось на зразок "що це таке!" і продираюсь збоку через кущі. Мені кричать що їхати треба через місток, щоб я спішувався і проходив його пішки! Але по-перше, я вже за містком, по-друге всі його об'їжджали, по-третє ще на старті говорилось що він мокрий і похилений, що його краще об'їжджати а не як минулого року закривати об'їзд. Тому пообурювавшись поїхав далі. На одному з КП ніби хтось з дівчат піддобрює "добре йдеш!". Так воно і було - це був найкращий час серед тих хто їхав третє коло. На фініші 3-7 і в соплі. Кричать - "останнє коло!" і я задоволений починаю докатуватись, але крики говорять самі за себе - "нє-еє, ше одне коло!!!" Мляааа, мене що перекинули в іншу категорію? Але суддя каже, значить треба. Ланцюг клинить, передачі не переключаються, з горем пополам виїжджаю на трасу продовжувати заїзд. Це коло я проїхав в повній самоті, доїдаючи рештки карбоснека і загубивши тюбик від нього на трасі. На містку вже зібралась більша купа народу, але я й так збирався його проїжджати. Проїхав без проблем. На польових пряміках традиційно обходжу народ і в ще більших соплях заїжджаю на фініш 4им у загальному заліку моєї шарової категорії:
Прийшовши в себе, поїхав шукати загублений тюбик, поки трасою їхали любителі і еліта зі спортсменами. На містку контролерів вже не було... Далі було вогнище, розмови/приколи, нагородження, доїзд додому. Поки дві години чекав на поїзд, познайомився з ківерчанином Остапом. Послухав Оззі і SOAD з його плеєра, він проріспектив що я сюди приїхав сам і запрошував приїжджати ще і запрошувати на КК у Вінницю. Сподіваюсь ще таки зустрінемось. Від пива я відмовився, так я типу я спортсмен, гг.
Вінницю зустріла мене темною ніччю, +5 градусів за бортом і мілким дощем. Так і докотився в протилежний край міста з середньою ~12км/год.
Дяка організаторам за прийом і за змагання. Великий незарах за майже повну відсутність фотографів! Я вже з того горя був сам хотів піти пофоткати цифромильницею, але мої вбиті АА-акуми відмовлялись працювати при тій температурі. Але респект двохсоттисячному Луцьку за таку кількість учасників - 55 разом з дітьми. Та й змагання проходили в стилі а-ля перший "Wild кантрі" на голій ініціативі велосипедистів, без підтримки спонсорів. Тобто в стилі "зібрались - поганялись", за чим я вже встиг заскучити. Та все-одно бажаю вам росту рівня як самих змагань, так і їх учасників. До нових зустрчей!
P.S. Хто це дзвонив мені ввечері, думаючи що я ще на вокзалі мерзну? :)
UPD.
Ще хотілось би подякувати за розмітку. За свій невеликий але досить різноманітний досвід змагань, кращої розмітки я не бачив ніде. Це стосується як форми так і виконання (маю на увазі як колір/ширину/яскравість/розфарбування стрічок, так і місця їх розташування)
Доступні протоколи на БП. Стартовий злив стає в мене традицією. Треба щось з цим робити.