"Расстрелянное возрождение" и Красная Армия
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ МИРОСЛАВА ДМИТРОВИЧА ІРЧАНА
ВІД 10 СІЧНЯ 1934 РОКУ
Питання: Яку роботу проводить УВО в Червоній армії і яка Ваша участь у цій справі?
Відповідь: У зв'язку з очікуванням на близьку війну проти СРСР і внутрішнє повстання на Україні наша організація ставила своїм завданням якнайкраще вивчити тактику, стратегію й організаційну структуру Червоної армії.
У нас була настанова знайти шляхи до командного складу армії і з розрахунку на власні сили перетягувати цей склад на наш бік.
Водночас ми використовували кожну нагоду, щоб викликати недовіру до комскладу Червоної армії.
Про все це я мав розмову з членом УВО Мироновим навесні 1931 року, коли він докладно інформував мене в Головліті.
Робота УВО в Червоній армії вважалася настільки важливою, що кожен член УВО був зобов'язаний, на якій би роботі по лінії УВО він не перебував, шукати підхід до частин Червоної армії з метою проведення в ній відповідної роботи.
Мені відомо про роботу УВО в Червоній армії за такими напрямками:
1) члени УВО - запас Червоної армії, особливо комсклад, викликаний на перепідготовку, і
2) члени УВО - письменники з ЛОКАФа (Літоб’єднання Червоної армії і флоту).
Питання: Хто з членів УВО комскладу проходив перепідготовку?
Відповідь: Я знаю, що роботу в Червоній армії як комсклад проводили такі члени УВО: Романюк, Дацків, Ткачук, Радиш, більше зараз пригадати не можу.
Питання: У чому полягала Ваша робота в Червоній армії по лінії УВО?
Відповідь: Не пригадую точно, коли це було (здаєть¬ся, у 1930 році), мені сказав Ткачук, що він бачився з Микитюком (колишнім УСС), працівником однієї з дивізій Червоної армії.
Я тоді дав завдання Ткачукові якомога ближче зв'язатися з Микитюком - «стане в пригоді». Ткачук обіцяв це виконати.
Потім я вже особисто зв'язався з Микитюком, коли він уже працював начальником агітмасроботи ПУ Українського військового округу (Український військовий округ існував упродовж 1922- 1935 рр.). За моєю пропозицією Микитюк мав у частинах Червоної армії розповсюджувати наш журнал «Західна Україна». Микитюк за це охоче взявся, а Гірняк Петро мав це оформити.
Міцний зв'язок із Червоною армією я мав по лінії ЛОКАФ. Про цю організацію слід сказати, що вона майже цілком була в руках наших людей. Секретаріат ЛОКАФ складався з наших членів організації: я, Любченко А., Панч, Пилипенко. Мене та Панча було введено до всесоюзної ради ЛОКАФ.
Працювали там: я, Пилипенко, Панч, Любченко Арк., Слісаренко, Ткачук, Лісовий, Куліш М., Загоруйко, Андрієнко, Штангей, у Києві - Кічура, Косинка, Атаманюк, Гаско, Гірняк Петро, Качанюк, Копиленко, Яновський (останні 5 осіб працювали в центральному ЛОКАФ - у Харкові).
Коли я одного разу спитав у Хвильового, чому він не бере участі в роботі ЛОКАФ, він відповів, що «там нехай працюють інші, а я й Досвітній надто помітні люди, за нами вже є гріхи, ми й так усе знаємо».
Як я вже сказав, ми щосили намагалися працювати в частинах Червоної армії й вивчати військову справу.
У серпні 1931 року центральний ЛОКАФ організував місячні військові курси при Будинку Червоної армії для письменників і журналістів. У цей час я був зайнятий п'єсою «Плацдарм». До мене прийшов Ткачук із пропозицією прослідкувати за тим, щоб на ці курси потрапили ми вдвох.
Коли я в Щербини (голова ЛОКАФ) перевірив список тих, хто потрапив на курси, то переконався, що складання його відбулося не без участі УВО. На курси, а після них на оточувальні маневри, потрапили такі: я, Ткачук, Пилипенко, Любченко Аркадій, Панч, Слісаренко, Штангей, Лісовий, Куліш - Харків, Кічура - Київ.
Для ближчого ознайомлення з комскладом Червоної армії і для можливого використання частини його задля наших цілей, я, за пропозицією Іванчевського,»лектора Школи червоних старшин та аспіранта Інституту Шев¬ченка (Ідеться про Інститут Тараса Шевченка, заснований у Харкові в 1926р.), узяв на себе керівництво бригадою письменни¬ків у літгуртку.
Сам Іванчевський провів моє призначення через ЛОКАФ і на допомогу мені виділив бригаду письменників з наших членів УВО: Качанюка і ще двох близьких до нас - Копиленка та Яновського Юрія.
Іванчевський у школі займався контрреволюційною роботою. Я особисто неодноразово мав з ним розмови про мої завдання як члена організації по Школі червоних старшин.
Коли я по своїй роботі в УВО хотів зв'язатись у школі з Бочаном, то Іванчевський мене попередив, що він з ним уже має зв'язок. Як Іванчевський, так і Бочан вважають, що робота по лінії УВО в школі ускладнюється: « Прийшов новий набір курсантів увесь із робітників Донбасу, русифікованих, до яких немає доступу».
Окрім того, ми проводили у війську суто розвідувальну роботу. Я, Ткачук, Гаско, Гірняк, Качанюк, Атама-нюк, Струхманчук мали завдання шляхом використання зв'язків із командним складом армії отримувати від нього секретні матеріали, приміром: 1) секретні постанови штабу Українського військового округу; 2) мобплани; 3) розташування військових частин; 4) облік запасу; 5) нові досягнення військової техніки.
Серед письменників-членів УВО, які спеціально займалися розвідницькою роботою в Червоній армії, Гірняк П. назвав мені Загоруика та Андрієнка, а в Одесі - Радиша й Гадзінського. До обов'язків двох останніх входило, в першу чергу, слідкувати за Чорноморським флотом.
Під час випробувальної мобілізації в Харкові (здається, у 1931 році) по лінії УВО в ній брали активну участь члени нашої організації: я, Хвильовий, Епік, Лісовий, Черняк - ми всі були в керівництві цією роботою (в МПК), а Любченко Аркадій, Гірняк і Гаско їздили по мобпунктах. Після цієї випробувальної мобілізації я, Гірняк і Гаско склали докладне повідомлення до штабу нашої організації УВО про все те, що нами було помічене в ході нашої роботи по цій лінії. Наші матеріали Гірняк передав до військового штабу УВО Чичкевичу.
Питання: Хто керував військовою роботою УВО?
Відповідь: Після арешту Коссака Гр. головним керівником військової роботи УВО став Чичкевич. Загалом же, у нас існував військовий штаб, до складу якого входили: Чичкевич, Верхомий, Романюк, Репа і ще дві особи з наддніпрянців. У 1931 році Романюк мені відрекомендував Верхомого, назвавши його «новим начальником штабу».
Не пригадую точно, коли це було, але під час розмови з Качанюком я довідався, що до складу нашого військового штабу від наддніпрянців входять двоє: Пилипенко й Слісаренко.
Уже після проведених ДПУ арештів у ранзі військових керівників штабу УВО постали такі члени нашої організації як Дацків, Радиш і Нагуляк. Якщо раніше Радиш приїздив з Одеси до Харкова рідко, то останнім часом він тут майже живе. Сам Радиш - колишній офіцер, а в Червоній армії був начальником штабу кавбригади. Стосовно Нагуляка, то я особисто по Школі червоних старшин був із ним зв'язаний, і Навазівський мені про нього - Нагуляка - якось сказав: «Ось у майбутньому наш командувач армії». Це було у квітні 1933 року після обіду в Нагуляка. Після обіду Нагуляк і Навазівський мали в окремій кімнаті тривалу розмову.
Протокол записаний з моїх слів вірно, мені прочитаний.
Ірчан
(Соколов)
Напоминаю, что остальные материалы размещаю по тэгу "расстрелянное возрождение".