"Расстрелянное возрождение". Продолжение 6
Продолжаю публикацию протоколов украинских писателей и деятелей культуры, условно объединенных в понятие "расстрелянное возрождение". Сейчас - несколько протоколов допросов Мирослава Ирчана.
Напоминаю, что остальные материалы на эту тему идут под тэгом "расстрелянное возрождение".
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ
МИРОСЛАВА ДМИТРОВИЧА ІРЧАНА
ВІД З СІЧНЯ 1934 РОКУ
Будучи допитаний оперуповноваженим СПВ ДПУ УСРР Соколовим, я - Ірчан-Баб'юк - визнаю себе винним у тому, що з 1922 до дня арешту був членом Української військової організації (УВО).
Основна мета нашої організації була - шляхом повстання та інтервенції повалити радянську владу на Україні, створивши тут капіталістичний лад.
Про свою роботу в УВО за кордоном і тут я дам докладні свідчення.
Питання: Як перебудувалася організація УВО після останніх провалів?
Відповідь: У червні місяці 1933 року я в редакції «Західної України» мав розмову з членом нашої організації Кривенком. Кривенко мені казав, що, незважаючи на провали, слід ще дужче посилити роботу, законспіруватися й перебудувати організацію за системою трійок.
Тоді ж він наголосив, що він - Кривенко, Паньков і ще один становлять трійку УВО. На моє питання, хто третій, Кривенко сказав, що це така людина, яка не може бути скомпрометована.
За якийсь час я мав розмову про нову структуру УВО з членом організації Ткачуком, і ми домовилися в редакції «ЗУ» та в спілці письменників організувати керівну трійку УВО у складі Ірчана, Ткачука й Гаска.
Надалі свою діяльність по лінії УВО ми вже координували в трійці, а з'єднувальною ланкою із центром УВО був у нас Кривенко.
Питання: Яких членів УВО Ви знали серед тих, кого ті торкнулись останні арешти?
Відповідь: Розглядаючи разом із Кривенком осіб, заарештованих по УВО, ми разом називали таких членів нашої організації, що їх не торкнулись останні арешти: Гжицький, Юринець, Лісовий (Свашенко) Петро, Досвітній, Заклинський, Гірняк Йосип, Паньков М., Ткачук Ів., Риско, Бобинський, Грудина Дмитро, Лопатинський Ф., (Слісаренко О., Куликовський, Олексюк (Гарбузинка- тепер - селище Арбузинка, районний центр Миколаївської обл. на Одещині), Калинчук (Лубни), Крушельницький Іван, Іванов Павло, Павловський, Мірченко М., Тимецький, Гриценко, Фертюк (ЛіМ), Полонник Кость, Наваловський М., Бедзик, Шмигельський, Остап Вишня, Бабій (Київ), Любченко Аркадій, Сенченко, Копиленко, Штангей, Епік, Горбенко Юрій, Поліщук Валеріан, Канюк С, Мамалига, Пилипенко, Наварський, Матулівна, Курбас, Дацків, Мондок, Радиш, Овчаров, Яновський Ю. іще дві-три людини із ЗБД, чиїх прізвищ Кривенко мені тоді не назвав.
І Іеребираючи ці прізвища, Кривенко зауважив, що це ти фаланга, яка ні перед чим не зупиниться.
Питання: Якою була лінія УВО за останній період часу?
Відповідь: Арешти членів нашої організації, що дедалі і посилювалися, загрожували все більшим і більшим аахопленням наших кадрів. У всьому цьому ми вбачали руку Москви, що розраховується з Україною.
Зважаючи на це, у нас дедалі більше посилювалися терористичні тенденції. Ми твердо вирішили, що відступати пізно, потрібен рішучий наступ, аби показати, що ми ще живі й діємо. Треба, щоб наш протест почув увесь світ. На терор треба відповісти терором.
Такою була настанова центру УВО, що її переказав мені Кривенко.
Уже 1 грудня 1933 року Кривенко повідомив мене, що центр вирішив здійснити терористичні акти щодо деяких керівників уряду та партії. Кривенко потім мені назвав тих осіб, щодо яких було вирішено здійснити терористичні акти. Це - Постишев, Балицький, Затонський, Чубар.
Кривенко наголосив, що ці акти мали б більше значення і справили б ефект, якби їх здійснити під час XII з'їзду партії (Ідеться про XII з'їзд КП(б)У, який відбувся в січні 1934 р.). На моє питання: яким порядком ці акти ми маємо здійснити, Кривенко сказав, що найкращий спосіб визначити безпосередніх виконавців теракту - це «жереб».
Із Кривенком ми говорили, що збір членів нашої організації для жеребкування зручно було б зробити у вигляді вечірки під Новий рік. Ми вирішили зібратись у Ґжицького або в Панькова.
Приблизно у 20-х числах грудня 1933 року Кривенко був у мене на квартирі, де ми мали з ним розмову про теракти. Кривенко тоді сказав мені, що про це він також говорив із Лісовим чи Грудиною. Кривенко тоді наголосив, зі слів Лісового чи Грудини, що « про такі речі не розмовляють - їх треба робити».
Коли ми з Кривенком обговорювали питання про теракти, то також відзначили театри, куди члени уряду й особливо об'єкти терору могли б піти в цей період часу.
Я подав Кривенкові ідею, що треба переговорити з Гірняком, який би влаштував прохід до театру через службовий вхід «Березоля»; стосовно можливості проходу до Музкомедії (Ідеться про Харківський театр музичної комедії, створений у 1929р.), то Кривенко прохав мене дістати такий постійний пропуск - «він знадобиться».
Про домовлену підготовку до терактів знали такі члени УВО: я, Кривенко, Ткачук, Гаско, Ґжицький, Заклинський - останньому я про це казав у перших числах грудня 1933 року.
Я повинен сказати, що підготовкою до терактів займалася не лише наша група. Згідно із завданням центру УВО, питання терору поставало останнім часом у всій нашій організації.
Протокол записаний із моїх слів вірно, мною прочитаний.
М. Ірчан
Допитав: оперуповноважений СПВ
(Соколов)