"Расстрелянное возрождение". Продолжение 5
ПРОТОКОЛ ДОПИТУ ЗВИНУВАЧУВАНОГО
ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА ТКАЧУКА
ВІД 26 ГРУДНЯ 1933 РОКУ
Допитав: тимчасовий виконувач обов'язків1 начальника секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Ковельський
Був присутній: слідчий тов. Блюман
Питання: Що Вам відомо про терористичну діяльність УВО, якою була участь у цій діяльності відомих Вам членів організації та особисто Ваша?
Відповідь: Уперше про терористичну діяльність УВО йшлося на осередку УВО при літорганізації «Західна Україна», приблизно в березні 1933 року. Це було на нараді, на якій були присутні: я, Ірчан, Петро Гірняк та Мечислав Гаско.
Питання: Яким чином було скликано цю нараду?
Відповідь: Цю нараду було скликано шляхом сповіщення: мене, Ткачука - сповістив Ірчан; він сказав, що сповістить і Гірняка, а Гірняк мав повідомити Гаска. Це будо за два дні до наради. Про порядок денний наради не йшлося, але я знав, що в основному мова піде про справи УВО.
На цій нараді вперше в нас ішлося конкретно про потребу проведення терору. Ірчан говорив про становище, яке склалося, мовляв, у зв'язку з арештами активних членів УВО ми стоїмо перед загрозою зриву всієї нашої підпільної роботи й усіх наших планів. Я із цим погодився і наголосив на цьому у своєму виступі. Ірчан теж із цим погодився, і ми дійшли висновку, що терор, який принципово наша організація завжди визнавала, зараз ставиться на порядок денний як конкретна реальна справа. Ішлося також про те, що з приходом в Україну Постишева й Балицького роботу тут поставлено так, що коли ми не станемо діяти більш енергійно й рішуче, включаючи до нашої діяльності й терористичні акти, то всю нашу роботу буде геть паралізовано й розбито, що нашу діяльність буде підірвано докорінно.
Ми одностайно дійшли висновку й домовилися, що доведеться конкретно стати на шлях терористичних актів.
Питання: Чи обговорювали тоді якісь конкретні практичні заходи для втілення цього рішення?
Відповідь: Ні. Конкретно про це не йшлося. Тоді ми називали тільки об'єкти на Україні, на яких ми мали вчинити терористичні замахи.
Питання: Кого саме називали як об'єкт терору?
Відповідь: Називали імена Постишева, Балицького й Косіора.
Питання: Як розгорталися події після цієї наради?
Відповідь: Десятого квітня я поїхав на село у відрядження від обласного комітету КП(б)У до Пирятинського району, щоб проводити посівкампанію. Перебуваючи на селі, я очікував сигналу про початок повстання, проте так його й не отримав. Я отримав тільки лист від Ірчана, який писав, що до Харкова приїхав Букшований. Прізвище «Букшований» не було написане цілком, були тільки літери «Б-й», але я зрозумів, оскільки Ірчан написав: «знаєш його по українсько-польській війні», а раніше Ірчан казав про те, що Букшований працює в керівництві КПЗУ. Я зрозумів це так, що Букшований, військовий чоловік, приїхав навесні, коли готувалися розпочати повстання, приїхав з дорученням реалізувати рішення стосовно повстання на Україні. Цього листа я знищив. За якийсь час я отримав від Ірчана телеграму-блискавку, в якій він повідомив, що помер Петро Гірняк, похорони тоді-то й тоді-то. Потому я отримав один чи два листи від Ірчана, в яких Ірчан повідомив, що ситуація м Харкові катастрофічна. Це було зашифровано інакомовленнями: він писав, що в «Західній Україні становище катастрофічне, що нема кому працювати». Я зрозумів, що наше становище геть кепське, й на повстання вже не сподівався.
До Харкова я приїхав 10 червня, захворів і кілька днів лежав удома. До мене на квартиру зайшов Ірчан і докладно поінформував про арешт Ялового, самогубства Гірняка та Хвильового, про становище взагалі та про настрої Остапа Вишні.
Питання: Про які саме настрої?
Відповідь: Про те, що Остап схильний до самогубства й убивства винуватців розгрому.
Питання: Кого саме?
Відповідь: Конкретно він не казав. Це було приблизно в середині червня. Наприкінці червня або ж у перших числах липня мене сповістили про нараду в «Західній Україні».
Питання: Хто Вас сповістив?
Відповідь: Мене сповістив Кривенко.
Питання: Що він сказав?
Відповідь: Він сказав: «Приходь обов'язково завтра до редакції "Західної України", треба порадитися, що робити далі».
Я прийшов на нараду, де застав Ірчана, Кривенка та якогось незнайомого мені чоловіка. Невдовзі після мене іфийшов Гаско Мечислав.
Питання: Які прикметні риси того невідомого Вам чоловіка, котрий був на нараді?
Відповідь: Чоловік середнього зросту, доволі плечистий (порівняно зі мною), в його вбранні не було нічого, що б нагадувало закордон, але з його мови я з перших слів пересвідчився, що це свіжа людина з-за кордону, із Західної України.
Питання: Як до нього зверталися під час розмови?
Відповідь: Ані імені, ані прізвища ніхто не називав. Кривенко та Ірчан зверталися до нього на «ти», а після наради Кривенко назвав мені його прізвище, алея ніяк не можу його згадати.
Цього чоловіка я більше в Харкові не бачив.
Питання: Окрім прізвища, Ви цікавились якоюсь інформацією про цього чоловіка?
Відповідь: Я спитав, хто він такий? Мені сказали, що він із керівництва КПЗУ, що це наша людина, отже - увіст (тобто член УВО). У мене склалося враження, що він перебуває останнім ч!асом у Москві.
Питання: Про що розмовляли на цій нараді?
Відповідь: На цій нараді я інформував про ситуацію на селі. Ірчан інформував про стан нашого осередку УВО та інших осередків, з якими він мав зв'язок. Той чоловік (незнайомий) казав про те, що повстання станеться коли не восени, то наступною весною, але остаточно все ще не узгоджено. Ми змальовували похмурі картини, а він казав, що становище не таке вже й безнадійне, що зв'язки з контрреволюційними організаціями на Україні добре налагоджені й вони нам допоможуть, вони можуть продовжувати нашу справу навіть тоді, якби всіх галичан заарештували, що так само добре налагоджений зв'язок з німецькою організацією, із польськими організаціями. Далі він казав, що спокійно чекати на повстання не можна, а потрібно зараз, як ніколи, організовано діяти методами терору, оскільки нове керівництво, прислане з Москви Сталіним, судячи з усього, і надалі вестиме таку жорстоку боротьбу, що вирве все з корінням і з наших планів нічого не вийде. Нам залишається, казав він, або чекати доки нас усіх заарештують і ми прийдемо до них із повинною, або ж діяти, а якщо ми й потрапимо до я їхніх рук, то вже зробивши якусь справу. Отже, наша ставка наразі - терор. Терор виправдовується ще й тим, що він підніме бойовий дух, він мобілізує всі сили, які мають нам допомагати, мають іти й ідуть разом із нами на боротьбу. Цим ми покажемо, що робимо спільну справу, спільну національну справу, а не відображаємо невдоволення тільки якогось певного прошарку.
У такому дусі він пояснював нам значення та потребу терору. Він казав про те, що про терор слід ставити питання конкретно. В Україні потрібно вбити Балицького, Косіора й Постишева. Гаско кинув репліку: «Постишев - це ставленик Сталіна. Треба вбити Сталіна». «Звісно, - відповів той чоловік, - справа не обмежиться лише Україною, слід діяти так, щоб увесь Союз, цілий світ почув, що ми боремося за свою справу рішуче,а не так, як раніше».
Питання: Говорячи про Сталіна, Гаско робив якісь конкретні пропозиції?
Відповідь: Конкретних пропозицій на цій нараді ніхто не робив.
Питання: Ви це твердо пригадуєте?
Відповідь: Твердо не можу сказати, але зараз не згадую такого.
Питання: Але ж на цій нараді конкретно йшлося про те, що терористичну діяльність слід поширити й на Москву?
Відповідь: Так, ішлося про те, що її слід спрямувати проти керівництва ВКП, до того ж, називали особисто Сталіна.
Питання: Скільки приблизно часу тривала ця нарада?
Відповідь: Ця нарада тривала приблизно півтори години, не більше.
Питання: Що відбувалося після цієї наради?
Відповідь: За деякий час, приблизно за тиждень, на квартирі в Ірчана, Ірчан мені розповідав про причетність осередку УВО в «Березолі» до терору. Він називав персонально Курбаса, згадував Дацкова. Він розповідав, що зі слів Курбаса знає про план здійснення терористичного акту в театрі «Березіль» під час відкриття театрального сезону або під час якоїсь прем'єри. Усе говорить про
Те, що партійне керівництво буде в театрі й дуже зручно буде здійснити теракт проти Балицького, Косіора й Постишева, якщо вони будуть присутні.
Питання: Про техніку виконання цього терористичного акту вони говорили?
Відповідь: Детально не говорили.
Питання: А хто керував підготовкою цього теракту?
Відповідь: 3 його слів мені було зрозуміло, що Курбас. Пригадую, надалі на квартирі в Ірчана наприкінці серпня або на початку вересня відбувалися конкретні розмови про терор.
Питання: Це приблизно за місяць після щойно згаданої бесіди про план Курбаса?
Відповідь: Пізніше, десь за півтора місяця.
Питання: Про що конкретно йшлося?
Відповідь: Тоді були присутні я - Ткачук, Кривенко й Ірчан. Ірчан тут інформував, що питання про нас стоїть конкретно, що Постишев нас душить, що наші кадри продовжують арештовувати, що Постишева потрібно «зняти». Ірчан сказав: «Шкода, що нема серед живих Петра Гірняка, він би взяв на себе здійснення терористичного акту». Я на це відповів: «А що, хіба я не можу?» Так і вирішили, що я маю вбити Постишева. Я сказав Ірчанові, що в мене немає зброї, він відповів: «Це дрібниці, я тобі дам». На цьому ми розійшлися, домовившись, що Кривенко через секретаря ХМКП у справах культури має влаштувати прийом у Постишева для нас - для делегації від літорганізації «Західна Україна», тобто для мене - Ткачука, Кривенка та Ірчана. Приводом мало слугувати те, що «Літературна газета» надрукувала проти мене статтю й не давала мені можливості реабілітувати себе відповіддю в газеті.
Питання: Це мало слугувати приводом для відвідин Постишева?
Відповідь: Так. Під час цього візиту я мав здійсни ти цей акт.
Питання: Ви повинні були йти один?
Відповідь: Питання стояло так, що ми повинні були йти делегацією. Ми мали порушити питання про «Західну Україну», а потім я мав поговорити про себе, про цькування галичан і виконати цей акт. Конкретного дня ми не призначали. За якийсь час ми були в Кіллерога в ЦК, я йому розповів про свою справу, що стосувалася статті в «Літературній газеті», він відповів, що ознайомиться із цією справою і все залагодить.
Питання: Кіллерог сказав Вам, що до Постишева немає потреби звертатися?
Відповідь: Він так не сказав, але вийшло, що до Постишева нема за чим іти, тому цей привід візиту відпав. Конкретно про те, що я мав робити потім, не йшлося. Ніхто не знімав з мене обов'язку здійснення теракту, я також із себе цього завдання не знімав і вважав, що воно
лежить на мені й, очевидно, буде узгоджене з іншими терористичними актами, які мають відбуватися організовано. Тому я чекав.
Приблизно в той самий час, коли була нарада в Ірчана (я, Кривенко та Ірчан), де я отримав конкретне завдання вбити Постишева, за кілька днів раніше я зайшов до Ірчана й застав там Остапа Вишню. Обоє випивали, запросили й мене. Я пити не вмію, випив чарку і вже був налаштований на їхній тон. Розмова зводилася до того (тон задавав Остап Вишня), що залишається одне: стріляти й стріляти. Коли я спитав - кого стріляти, він відповів:
Стріляти себе. Я кажу: «Краще стріляти не себе, а тих, хто винен» Він відповів: «Пропала українська культура й література, нема Миколи Хвильового, не вернеш Миколу, у мене перо з рук пада, мені гидко писати, треба відрубати». Ірчан погодився: «Так, треба відрубати». Я почав їх соромити, мовляв, старим воякам не годиться занепадати духом, не все втрачено, ще можна багато чого (робити. Вишня махнув рукою: «Нема Миколи, пропало нвсе, треба відрубати». Ми це зрозуміли так, що йдеться про самогубство й убивства, про терористичні акти, хоч конкретно тоді Вишня нікого не називав.
Питання: Коли це було?
Відповідь: Приблизно на початку вересня, потім я поїхав у відпустку до Криму. До мого від'їзду не пригадую більше розмов про терористичні акти. Я виїхав 10 жовтня до Сімеїза на лікування. Коли збирався їхати, я домовився з Ірчаном, що він буде мене інформувати про перебіг подій. Він мене попередив, щоб я його листи рвав. Інформація мала приходити під прикриттям повідомлень про літературні справи. У Сімеїзі я справді отримав від Ірчана листа, в якому він мені розповів про ситуацію в Харкові. Цей лист було знайдено в мене під час обшуку. Лист зашифрований інакомовленнями, і в слідчого я його розшифрував.
Питання: Як Ви зрозуміли цього листа?
Відповідь: Цього листа я зрозумів так, що провали тривають, що надії на повстання майже нема, що Ірчан перебуває в такому стані, що з дня на день чекає арешту й боїться вийти з дому, тому мало знає про те, що відбувається, але, незважаючи на небезпеку, він вирішив вийти з дому, аби хоч дещо дізнатися й поінформувати мене. Я також дізнався з листа, що вирішено зорганізувати літературну бригаду - групу для поїздки до Москви на жовтневі свята. До складу бригади мали ввійти Ірчан, Гаско, Матулівна. 25. XII я свідчив, ніби зрозумів це так, що бригада їде до Москви для встановлення нових зв'язків. Зараз я маю визнати, що розшифрував усе не цілком, був відвертий не до кінця. У мене з'явилося тверде переконання, що ця бригада мала їхати з метою здійснення терористичного акту проти Сталіна. На мою думку, це мав виконати Гаско чи Матулівна або ж вона мала допомагати.
Питання: Які конкретні розмови Ви вели з Ірчаном після повернення із Сімеїза про план відправки групи увістів до Москви?
Відповідь: Після повернення із Сімеїза в мене залишалося так мало вільного часу на розмови, що боюся стверджувати, нібито розмов не було, але не пригадую їх. Мені здається, що про це в нас розмови не було, хоч про цей лист я мав говорити з Ірчаном. Це одна з причин, через яку я не знищив листа, оскільки там одна фраза для мене лишилася ще й досі не розшифрована: «А поза тим - дим» і три крапки. Про це я хотів його спитати. Але в Харкові ці дні так промайнули, що я не мав часу з ним поговорити. Так цей лист і залишився в мене. Про групу, яка мала їхати до Москви, я також розмови не пригадую, очевидно, ми про це не говорили.
Питання: Ви твердо переконані в тому, що повідомлення Ірчана про від'їзд до Москви на жовтневі свята Гаска, Ірчана й Матулівни стосувалося терористичної діяльності?
Відповідь: У цьому я твердо переконаний. Мотивую це тими розмовами, які відбувалися на нараді, на котрій був той незнайомий чоловік.
Питання: Що Вам відомо, крім того, що Ви розповіли, про підготовку терористичних актів у Москві?
Відповідь: Більше нічого.
Питання: Що Вам конкретно відомо стосовно підготовки замаху на Балицького?
Відповідь: Стосовно цього мені нічого конкретно не відомо. Мені було відомо, що мають убити Постишева, Косіора й Балицького. Я переймався своїм завданням і не питав про інші.
Питання: Про структуру терору в більш широкому масштабі Вам щось відомо?
Відповідь: Ішлося про керівництво партії в Харкові та в Москві, про що я вже казав. Більше мені нічого не відомо.
Питання: Що Ви ще хочете додати?
Відповідь: У другій половині листопада, після мого повернення з Криму, я - Ткачук, Кривенко та Ірчан були в культпропі ЦК з питань літорганізації «Західна Україна» . Чекали ми в коридорі, я сидів з Ірчаном. До нас підійшов чоловік - щупленький, низький на зріст, і почав розмовляти з Ірчаном. Я сидів на лавці, а вони ходили й розмовляли. Я чув не все, а тільки окремі фрази, коли вони проходили біля мене. Я чув, що йшлося про становище в КПЗУ, до того ж цей чоловік говорив про те, що становище кепське, нікому працювати. Ірчан йому відповів: «І тут не краще». «Так, - каже той, - потрапив я до пастки». Це те, що я розчув, коли вони проходили повз мене.
Питання: У коридорі були люди?
Відповідь: Були, але коридор великий, довгий і ніхто не чув їхньої розмови. Попрощавшись з Ірчаном, цей чоловік пішов нагору. Ірчан сів біля мене й каже: це один із керівників КПЗУ, наша людина.
Питання: Як його прізвище?
Відповідь: Здається, Заячківський, у нього два прізвища (Друге прізвище Заячківського - Косар). Я чув від Ірчана також прізвище Бараби. Це люди, з якими я незнайомий, їхні справжні прізвища мені невідомі, я їх бачив один-два рази. Раніше Ірчан мені казав, що зустрічався з Барабою, який підтвердив, що на Західній Україні становище тяжке, і підтвердив необхідність терору в нас. Ірчан сказав, що цей чоловік, Бараба, обіцяв зайти до нього на квартиру і тоді він мені докладніше розповість. За якийсь час я спитав: чи не заходив до нього Бараба; він відповів мені, що ні, але це було сказано таким тоном, що я не повірив. У мене склалося враження, що він у нього був.
Протокол мною прочитаний, з моїх слів записаний вірно.
Ткачук
Допитав: тимчасовий виконувач обов'язків начальника2 секретно-політичного відділу ДПУ УСРР
(Козельський)
ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА ТКАЧУКА
ВІД 26 ГРУДНЯ 1933 РОКУ
Допитав: тимчасовий виконувач обов'язків1 начальника секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Ковельський
Був присутній: слідчий тов. Блюман
Питання: Що Вам відомо про терористичну діяльність УВО, якою була участь у цій діяльності відомих Вам членів організації та особисто Ваша?
Відповідь: Уперше про терористичну діяльність УВО йшлося на осередку УВО при літорганізації «Західна Україна», приблизно в березні 1933 року. Це було на нараді, на якій були присутні: я, Ірчан, Петро Гірняк та Мечислав Гаско.
Питання: Яким чином було скликано цю нараду?
Відповідь: Цю нараду було скликано шляхом сповіщення: мене, Ткачука - сповістив Ірчан; він сказав, що сповістить і Гірняка, а Гірняк мав повідомити Гаска. Це будо за два дні до наради. Про порядок денний наради не йшлося, але я знав, що в основному мова піде про справи УВО.
На цій нараді вперше в нас ішлося конкретно про потребу проведення терору. Ірчан говорив про становище, яке склалося, мовляв, у зв'язку з арештами активних членів УВО ми стоїмо перед загрозою зриву всієї нашої підпільної роботи й усіх наших планів. Я із цим погодився і наголосив на цьому у своєму виступі. Ірчан теж із цим погодився, і ми дійшли висновку, що терор, який принципово наша організація завжди визнавала, зараз ставиться на порядок денний як конкретна реальна справа. Ішлося також про те, що з приходом в Україну Постишева й Балицького роботу тут поставлено так, що коли ми не станемо діяти більш енергійно й рішуче, включаючи до нашої діяльності й терористичні акти, то всю нашу роботу буде геть паралізовано й розбито, що нашу діяльність буде підірвано докорінно.
Ми одностайно дійшли висновку й домовилися, що доведеться конкретно стати на шлях терористичних актів.
Питання: Чи обговорювали тоді якісь конкретні практичні заходи для втілення цього рішення?
Відповідь: Ні. Конкретно про це не йшлося. Тоді ми називали тільки об'єкти на Україні, на яких ми мали вчинити терористичні замахи.
Питання: Кого саме називали як об'єкт терору?
Відповідь: Називали імена Постишева, Балицького й Косіора.
Питання: Як розгорталися події після цієї наради?
Відповідь: Десятого квітня я поїхав на село у відрядження від обласного комітету КП(б)У до Пирятинського району, щоб проводити посівкампанію. Перебуваючи на селі, я очікував сигналу про початок повстання, проте так його й не отримав. Я отримав тільки лист від Ірчана, який писав, що до Харкова приїхав Букшований. Прізвище «Букшований» не було написане цілком, були тільки літери «Б-й», але я зрозумів, оскільки Ірчан написав: «знаєш його по українсько-польській війні», а раніше Ірчан казав про те, що Букшований працює в керівництві КПЗУ. Я зрозумів це так, що Букшований, військовий чоловік, приїхав навесні, коли готувалися розпочати повстання, приїхав з дорученням реалізувати рішення стосовно повстання на Україні. Цього листа я знищив. За якийсь час я отримав від Ірчана телеграму-блискавку, в якій він повідомив, що помер Петро Гірняк, похорони тоді-то й тоді-то. Потому я отримав один чи два листи від Ірчана, в яких Ірчан повідомив, що ситуація м Харкові катастрофічна. Це було зашифровано інакомовленнями: він писав, що в «Західній Україні становище катастрофічне, що нема кому працювати». Я зрозумів, що наше становище геть кепське, й на повстання вже не сподівався.
До Харкова я приїхав 10 червня, захворів і кілька днів лежав удома. До мене на квартиру зайшов Ірчан і докладно поінформував про арешт Ялового, самогубства Гірняка та Хвильового, про становище взагалі та про настрої Остапа Вишні.
Питання: Про які саме настрої?
Відповідь: Про те, що Остап схильний до самогубства й убивства винуватців розгрому.
Питання: Кого саме?
Відповідь: Конкретно він не казав. Це було приблизно в середині червня. Наприкінці червня або ж у перших числах липня мене сповістили про нараду в «Західній Україні».
Питання: Хто Вас сповістив?
Відповідь: Мене сповістив Кривенко.
Питання: Що він сказав?
Відповідь: Він сказав: «Приходь обов'язково завтра до редакції "Західної України", треба порадитися, що робити далі».
Я прийшов на нараду, де застав Ірчана, Кривенка та якогось незнайомого мені чоловіка. Невдовзі після мене іфийшов Гаско Мечислав.
Питання: Які прикметні риси того невідомого Вам чоловіка, котрий був на нараді?
Відповідь: Чоловік середнього зросту, доволі плечистий (порівняно зі мною), в його вбранні не було нічого, що б нагадувало закордон, але з його мови я з перших слів пересвідчився, що це свіжа людина з-за кордону, із Західної України.
Питання: Як до нього зверталися під час розмови?
Відповідь: Ані імені, ані прізвища ніхто не називав. Кривенко та Ірчан зверталися до нього на «ти», а після наради Кривенко назвав мені його прізвище, алея ніяк не можу його згадати.
Цього чоловіка я більше в Харкові не бачив.
Питання: Окрім прізвища, Ви цікавились якоюсь інформацією про цього чоловіка?
Відповідь: Я спитав, хто він такий? Мені сказали, що він із керівництва КПЗУ, що це наша людина, отже - увіст (тобто член УВО). У мене склалося враження, що він перебуває останнім ч!асом у Москві.
Питання: Про що розмовляли на цій нараді?
Відповідь: На цій нараді я інформував про ситуацію на селі. Ірчан інформував про стан нашого осередку УВО та інших осередків, з якими він мав зв'язок. Той чоловік (незнайомий) казав про те, що повстання станеться коли не восени, то наступною весною, але остаточно все ще не узгоджено. Ми змальовували похмурі картини, а він казав, що становище не таке вже й безнадійне, що зв'язки з контрреволюційними організаціями на Україні добре налагоджені й вони нам допоможуть, вони можуть продовжувати нашу справу навіть тоді, якби всіх галичан заарештували, що так само добре налагоджений зв'язок з німецькою організацією, із польськими організаціями. Далі він казав, що спокійно чекати на повстання не можна, а потрібно зараз, як ніколи, організовано діяти методами терору, оскільки нове керівництво, прислане з Москви Сталіним, судячи з усього, і надалі вестиме таку жорстоку боротьбу, що вирве все з корінням і з наших планів нічого не вийде. Нам залишається, казав він, або чекати доки нас усіх заарештують і ми прийдемо до них із повинною, або ж діяти, а якщо ми й потрапимо до я їхніх рук, то вже зробивши якусь справу. Отже, наша ставка наразі - терор. Терор виправдовується ще й тим, що він підніме бойовий дух, він мобілізує всі сили, які мають нам допомагати, мають іти й ідуть разом із нами на боротьбу. Цим ми покажемо, що робимо спільну справу, спільну національну справу, а не відображаємо невдоволення тільки якогось певного прошарку.
У такому дусі він пояснював нам значення та потребу терору. Він казав про те, що про терор слід ставити питання конкретно. В Україні потрібно вбити Балицького, Косіора й Постишева. Гаско кинув репліку: «Постишев - це ставленик Сталіна. Треба вбити Сталіна». «Звісно, - відповів той чоловік, - справа не обмежиться лише Україною, слід діяти так, щоб увесь Союз, цілий світ почув, що ми боремося за свою справу рішуче,а не так, як раніше».
Питання: Говорячи про Сталіна, Гаско робив якісь конкретні пропозиції?
Відповідь: Конкретних пропозицій на цій нараді ніхто не робив.
Питання: Ви це твердо пригадуєте?
Відповідь: Твердо не можу сказати, але зараз не згадую такого.
Питання: Але ж на цій нараді конкретно йшлося про те, що терористичну діяльність слід поширити й на Москву?
Відповідь: Так, ішлося про те, що її слід спрямувати проти керівництва ВКП, до того ж, називали особисто Сталіна.
Питання: Скільки приблизно часу тривала ця нарада?
Відповідь: Ця нарада тривала приблизно півтори години, не більше.
Питання: Що відбувалося після цієї наради?
Відповідь: За деякий час, приблизно за тиждень, на квартирі в Ірчана, Ірчан мені розповідав про причетність осередку УВО в «Березолі» до терору. Він називав персонально Курбаса, згадував Дацкова. Він розповідав, що зі слів Курбаса знає про план здійснення терористичного акту в театрі «Березіль» під час відкриття театрального сезону або під час якоїсь прем'єри. Усе говорить про
Те, що партійне керівництво буде в театрі й дуже зручно буде здійснити теракт проти Балицького, Косіора й Постишева, якщо вони будуть присутні.
Питання: Про техніку виконання цього терористичного акту вони говорили?
Відповідь: Детально не говорили.
Питання: А хто керував підготовкою цього теракту?
Відповідь: 3 його слів мені було зрозуміло, що Курбас. Пригадую, надалі на квартирі в Ірчана наприкінці серпня або на початку вересня відбувалися конкретні розмови про терор.
Питання: Це приблизно за місяць після щойно згаданої бесіди про план Курбаса?
Відповідь: Пізніше, десь за півтора місяця.
Питання: Про що конкретно йшлося?
Відповідь: Тоді були присутні я - Ткачук, Кривенко й Ірчан. Ірчан тут інформував, що питання про нас стоїть конкретно, що Постишев нас душить, що наші кадри продовжують арештовувати, що Постишева потрібно «зняти». Ірчан сказав: «Шкода, що нема серед живих Петра Гірняка, він би взяв на себе здійснення терористичного акту». Я на це відповів: «А що, хіба я не можу?» Так і вирішили, що я маю вбити Постишева. Я сказав Ірчанові, що в мене немає зброї, він відповів: «Це дрібниці, я тобі дам». На цьому ми розійшлися, домовившись, що Кривенко через секретаря ХМКП у справах культури має влаштувати прийом у Постишева для нас - для делегації від літорганізації «Західна Україна», тобто для мене - Ткачука, Кривенка та Ірчана. Приводом мало слугувати те, що «Літературна газета» надрукувала проти мене статтю й не давала мені можливості реабілітувати себе відповіддю в газеті.
Питання: Це мало слугувати приводом для відвідин Постишева?
Відповідь: Так. Під час цього візиту я мав здійсни ти цей акт.
Питання: Ви повинні були йти один?
Відповідь: Питання стояло так, що ми повинні були йти делегацією. Ми мали порушити питання про «Західну Україну», а потім я мав поговорити про себе, про цькування галичан і виконати цей акт. Конкретного дня ми не призначали. За якийсь час ми були в Кіллерога в ЦК, я йому розповів про свою справу, що стосувалася статті в «Літературній газеті», він відповів, що ознайомиться із цією справою і все залагодить.
Питання: Кіллерог сказав Вам, що до Постишева немає потреби звертатися?
Відповідь: Він так не сказав, але вийшло, що до Постишева нема за чим іти, тому цей привід візиту відпав. Конкретно про те, що я мав робити потім, не йшлося. Ніхто не знімав з мене обов'язку здійснення теракту, я також із себе цього завдання не знімав і вважав, що воно
лежить на мені й, очевидно, буде узгоджене з іншими терористичними актами, які мають відбуватися організовано. Тому я чекав.
Приблизно в той самий час, коли була нарада в Ірчана (я, Кривенко та Ірчан), де я отримав конкретне завдання вбити Постишева, за кілька днів раніше я зайшов до Ірчана й застав там Остапа Вишню. Обоє випивали, запросили й мене. Я пити не вмію, випив чарку і вже був налаштований на їхній тон. Розмова зводилася до того (тон задавав Остап Вишня), що залишається одне: стріляти й стріляти. Коли я спитав - кого стріляти, він відповів:
Стріляти себе. Я кажу: «Краще стріляти не себе, а тих, хто винен» Він відповів: «Пропала українська культура й література, нема Миколи Хвильового, не вернеш Миколу, у мене перо з рук пада, мені гидко писати, треба відрубати». Ірчан погодився: «Так, треба відрубати». Я почав їх соромити, мовляв, старим воякам не годиться занепадати духом, не все втрачено, ще можна багато чого (робити. Вишня махнув рукою: «Нема Миколи, пропало нвсе, треба відрубати». Ми це зрозуміли так, що йдеться про самогубство й убивства, про терористичні акти, хоч конкретно тоді Вишня нікого не називав.
Питання: Коли це було?
Відповідь: Приблизно на початку вересня, потім я поїхав у відпустку до Криму. До мого від'їзду не пригадую більше розмов про терористичні акти. Я виїхав 10 жовтня до Сімеїза на лікування. Коли збирався їхати, я домовився з Ірчаном, що він буде мене інформувати про перебіг подій. Він мене попередив, щоб я його листи рвав. Інформація мала приходити під прикриттям повідомлень про літературні справи. У Сімеїзі я справді отримав від Ірчана листа, в якому він мені розповів про ситуацію в Харкові. Цей лист було знайдено в мене під час обшуку. Лист зашифрований інакомовленнями, і в слідчого я його розшифрував.
Питання: Як Ви зрозуміли цього листа?
Відповідь: Цього листа я зрозумів так, що провали тривають, що надії на повстання майже нема, що Ірчан перебуває в такому стані, що з дня на день чекає арешту й боїться вийти з дому, тому мало знає про те, що відбувається, але, незважаючи на небезпеку, він вирішив вийти з дому, аби хоч дещо дізнатися й поінформувати мене. Я також дізнався з листа, що вирішено зорганізувати літературну бригаду - групу для поїздки до Москви на жовтневі свята. До складу бригади мали ввійти Ірчан, Гаско, Матулівна. 25. XII я свідчив, ніби зрозумів це так, що бригада їде до Москви для встановлення нових зв'язків. Зараз я маю визнати, що розшифрував усе не цілком, був відвертий не до кінця. У мене з'явилося тверде переконання, що ця бригада мала їхати з метою здійснення терористичного акту проти Сталіна. На мою думку, це мав виконати Гаско чи Матулівна або ж вона мала допомагати.
Питання: Які конкретні розмови Ви вели з Ірчаном після повернення із Сімеїза про план відправки групи увістів до Москви?
Відповідь: Після повернення із Сімеїза в мене залишалося так мало вільного часу на розмови, що боюся стверджувати, нібито розмов не було, але не пригадую їх. Мені здається, що про це в нас розмови не було, хоч про цей лист я мав говорити з Ірчаном. Це одна з причин, через яку я не знищив листа, оскільки там одна фраза для мене лишилася ще й досі не розшифрована: «А поза тим - дим» і три крапки. Про це я хотів його спитати. Але в Харкові ці дні так промайнули, що я не мав часу з ним поговорити. Так цей лист і залишився в мене. Про групу, яка мала їхати до Москви, я також розмови не пригадую, очевидно, ми про це не говорили.
Питання: Ви твердо переконані в тому, що повідомлення Ірчана про від'їзд до Москви на жовтневі свята Гаска, Ірчана й Матулівни стосувалося терористичної діяльності?
Відповідь: У цьому я твердо переконаний. Мотивую це тими розмовами, які відбувалися на нараді, на котрій був той незнайомий чоловік.
Питання: Що Вам відомо, крім того, що Ви розповіли, про підготовку терористичних актів у Москві?
Відповідь: Більше нічого.
Питання: Що Вам конкретно відомо стосовно підготовки замаху на Балицького?
Відповідь: Стосовно цього мені нічого конкретно не відомо. Мені було відомо, що мають убити Постишева, Косіора й Балицького. Я переймався своїм завданням і не питав про інші.
Питання: Про структуру терору в більш широкому масштабі Вам щось відомо?
Відповідь: Ішлося про керівництво партії в Харкові та в Москві, про що я вже казав. Більше мені нічого не відомо.
Питання: Що Ви ще хочете додати?
Відповідь: У другій половині листопада, після мого повернення з Криму, я - Ткачук, Кривенко та Ірчан були в культпропі ЦК з питань літорганізації «Західна Україна» . Чекали ми в коридорі, я сидів з Ірчаном. До нас підійшов чоловік - щупленький, низький на зріст, і почав розмовляти з Ірчаном. Я сидів на лавці, а вони ходили й розмовляли. Я чув не все, а тільки окремі фрази, коли вони проходили біля мене. Я чув, що йшлося про становище в КПЗУ, до того ж цей чоловік говорив про те, що становище кепське, нікому працювати. Ірчан йому відповів: «І тут не краще». «Так, - каже той, - потрапив я до пастки». Це те, що я розчув, коли вони проходили повз мене.
Питання: У коридорі були люди?
Відповідь: Були, але коридор великий, довгий і ніхто не чув їхньої розмови. Попрощавшись з Ірчаном, цей чоловік пішов нагору. Ірчан сів біля мене й каже: це один із керівників КПЗУ, наша людина.
Питання: Як його прізвище?
Відповідь: Здається, Заячківський, у нього два прізвища (Друге прізвище Заячківського - Косар). Я чув від Ірчана також прізвище Бараби. Це люди, з якими я незнайомий, їхні справжні прізвища мені невідомі, я їх бачив один-два рази. Раніше Ірчан мені казав, що зустрічався з Барабою, який підтвердив, що на Західній Україні становище тяжке, і підтвердив необхідність терору в нас. Ірчан сказав, що цей чоловік, Бараба, обіцяв зайти до нього на квартиру і тоді він мені докладніше розповість. За якийсь час я спитав: чи не заходив до нього Бараба; він відповів мені, що ні, але це було сказано таким тоном, що я не повірив. У мене склалося враження, що він у нього був.
Протокол мною прочитаний, з моїх слів записаний вірно.
Ткачук
Допитав: тимчасовий виконувач обов'язків начальника2 секретно-політичного відділу ДПУ УСРР
(Козельський)