Што он говоріт?

Nov 07, 2011 03:39

Їхав я тролейбусом і заснув у довгій пробці. Прокинувся, почувши голос кондуктора. "Треба знайти свого квитка", - подумалося мені. Розплющую очі і бачу - кондукторка активно виштовхує мого квитка ногою у прогалину під дверима. Я до неї: "Перепрошую, то мій квиточок був". Вона: "Што?" Я повторив. "Што он говоріт?" - звернулася та до мого юного ( Read more... )

Сказати хочеться

Leave a comment

Comments 14

azarkinm November 7 2011, 06:10:49 UTC
Запрашаем у нашу рэальнасць. Нажаль у Беларусі гэтага шмат. :-(

Reply

van_dreamker November 9 2011, 13:56:16 UTC
Не,не. Не падабаецца мне гэтая рэальнасць. Я не згодны.

Reply


aandrusiak November 7 2011, 10:24:28 UTC
тільки ти такий щасливець

Reply

van_dreamker November 9 2011, 13:57:38 UTC
Мені іншого щастя треба. Але я радий, що інші його вже мають.

Reply


chita_i November 7 2011, 15:17:53 UTC
Будь ласка, продовжуйте говорити українською!

Reply

van_dreamker November 9 2011, 13:59:25 UTC
Дякую! Куди ж я без української мови?! Зі святом Вас української мови та писемності!

Reply

chita_i November 9 2011, 16:07:10 UTC
І Вас також! Дуже дякую!

Reply


v_vakula November 7 2011, 21:56:26 UTC
От і мене обурює, що в нас люди вперто не хочуть розмовляти українською, а деякі ще й зневажають її.
Чомусь в Росії емігранти з інших країн не можуть дозволити собі розкіш розмовляти рідною мовою. Зато в Україні і Білорусі росіяни вільно розмовляють російською, ще й інші під них підлаштовуються. А найбільше мене обурює те, що в нас багато таких недоукраїнців які й знати не хочуть української. Ганьба таким!

Reply

van_dreamker November 9 2011, 14:07:06 UTC
"А найбільше мене обурює те, що в нас багато таких недоукраїнців які й знати не хочуть української. Ганьба таким!" - згоден, мені теж це надзвичайно не подобається. З іноземцями говорити їхньою мовою, якщо я її знаю і ті приїхали до нас у гості - це непогано. А говорити з українцями російською - це неприйнятно. Нехай говорять російською. але вони вже точно не мають жодного права примушувати мене говорити не українською в Україні. Проте часом доводиться переходити через справи бізнесу або коли вже ніяк не можемо порозумітися, а людина мені цікава. Було таке. Розповідав я гостям з Донбасу, як в нас тут у Києві справи, а ті мовчки слухали, а в очах пусто... Потім хтось сказав: "Іване, а чи не міг би ти москальською мовою розказати, бо не все зрозуміло?" :))) Дивлюся, справи дійсно кепські. Довелося п6рейти. :)

Reply


Leave a comment

Up