Телевізор - пульт дистанційного керування телеглядачем (с)

[van_dreamker]

Я завжди казав, що телевізор - це зло. А нещодавно почув історію, як донбаський батюшка заявив, що телевізор і християнство - речі несумісні і на доказ перехрестив вимкнутого і навіть запакованого у коробку телевізора - і той вибухнув!

Тепер нишком хрещу свого в надії на чудо. :)

Comments

донбаський батюшка

[petro_o]

так, може, цей донецький поп перехрестив церкву і сталіна у Запоріжжі? (до речі, підірвана церква і сталін поряд - на відстані ста метрів)

Re: донбаський батюшка

[van_dreamker]

Не знаю, на скільки ця історія є побрехенькою, проте розповідав її чоловік, якого той самий батюшка і вінчав (перед тим якось переконавши наречену наважитися на цей крок, яка того довго не хотіла, хоч і любили ніби одне одного). Переказували, що і людям він допомагав і нічого не брав за те. А телевізора, що вибухнув, саме йому тоді принесли як подяку за те, що дивним робом зумів зробити так, що дівчина змогла ходити. А батюшка так із тим подарунком дивним робом повівся. :) Отаке. Люди кажуть, а я переказую. :) До речі, він не з Донецька, а десь із Комсомольська чи що... Не знаю точно.

[petro_o]

не хотів образити, але!!! було б добре, щоб такий батюшка помолився за своїх привладних земляків... один священик, дуже сильний духовник, на проповіді, коли вибрали Януковича, сказав, що прокляті ті, хто проголосував і ті, хто не голосував, всі - і до 4-го коліна... тому вся надія на того батюшку :-)

[van_dreamker]

:) Складається враження, що той батюшка хороший чоловік. Але такі високо не пнуться. Клопочеться коло свого приходу, допомагає кому може і як може. Мені здається, що так і має бути. Політика - річ брудна. Був я на з’їзді Народного Руху - і партія ніби непогана, але мені так гидко стало після того, ніби у публічному домі побував. Треба бути людиною надзвичайної сили волі і мудрості, щоб лишатися людиною у такому середовищі. Того ж дня я обірвав усі стосунки із партіями і їхніми силами, які обіцяли мене задарма "в люди" вивести. Зараз читаю цю крижку: О. Косуха "Вільний спосіб життя. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців" (http://www.spas.net.ua/index.php/library/article/174 ) - все шукаю якусь хибу, але мені подобається те, як там пишуть. Щось у цьому є.

[petro_o]

за будь-яких часів і правитилів важливо залишатися людиною... щодо Руху, розумію, знаю - це скрізь таке, і не тільки у Русі, - НА ЖАЛЬ!
сьогодні, до речі, день Іоана Богослова, він єдиний з апостолів, який помер, а не загинув, знав час, попросив викопати могилу, ліг і помер... у день пам'яті Іоана довкола могили й тепер надзвичайно приємний аромат. Так ось, Іоан уже літнів постійно повторював: Любіть один одного! - і це наймудріша мудрість для всіх: віруючих і не віруючих, той хто любить, той людина... і якби у нас в Україні була бодай хоч одна партія/рух, де панувала Любов, я б ногами і руками підтримав, а поки що лишається лише молитися за Україну :-)

[van_dreamker]

Колись для мене було відкриттям, що польське "мілосч" то наше "любов". Виходить, милосердя - це стан, за якого серце сповнене любові. Мені більше подобається вживати слово милосердя, а не любов, бо воно, як стан, не є прямою дією, а є таким спокійним, теплим і доброзичливим полем. Не всі люди хочуть, щоб їх любили незнайомці, але багато хто не відмовиться "погрітися" біля людини милосердної, яка просто є такою, від якої не чекаєш небезпеки, яка вражає своєю щирістю і готовністю допомогти без винагороди за те. В Едуарда Драча є такі слова в пісні про кобзаря: "...А серця звірячі милостю смиряв". На мою думку, якщо людина плекає в собі милосердя, то вона здобуде таку силу, саме за якої можна розтопити черстві серця. Спостеріг за собою, що я не плачу, коли бачу вбивства, крадіжки, знущання тощо, я плачу, коли бачу прояв доброти, милосердя, щирого альтруїзму, коли людина просто не може інакше і не чекає винагороди, вона просто робить гарні справи. Чи буде така партія? Навряд. Але це не означає, що маємо звіріти, як би це спокусливо не

[petro_o]

покій серця - я так розумію...
мені пощастило на людей - милостивих, мудрих...
сильні кобзарі - вони були людьми милосердними, побожними, ось тому й сильними духом...

[van_dreamker]

Так-так, серце може заспокоїтися тільки за наявності доброти. Сильні почуття потьмарюють розум і вносять суєту. Людина милосердна - спокійна, розважлива і мудра. Сама собою відмова від насильства не дає такої сили, що я казав. Кобзарів не можна назвати просто пацифістами. Це духовна сила, що виробляється протягом життя в різних ситуаціях, де потрібно саме чинити як людина побожна. Щоб її здобути потрібна рішучість наміру і витримка. Рідко зустрічаю таких людей. Хоч би колись у дзеркалі побачити. :)

Хоч би колись у дзеркалі побачити

[petro_o]

щиро бажаю побачити!