і знову про Хвею
хвея дивилася на нього спідлоба.
- от тіко не нада рамантіки. кажи, шо тра, - мовила вона, автоматично забираючи оберемок різнокольорових троянд. судячи з різномаїття барвів, троянди були любязно надані похресницею Попелюшкою. у тої була нав'язлива ідея звести хресну з кимось.
він мовчав.
- їсти будеш? - зітхнула хвея, прикидаючи, що у неї в льоху є їстівного.
кивнув патлатою головою.
хоч шолом зняв. і то тішить. нещодавно Хвея лікувала молоду невротичку від істерик, спричинениз тим, що коханий тої невротички ліз до тої в ліжко голяком, тіко у шкарпетках. а це ранило ніжну душу істерички. Хвея вважало то дурістю, але після сеансів мозкопромивання лікування ловила себе на думці, що оцінювально дивиться, що на кому вдягнено. а може просто від недостачі кохання.
- ну то пішли в рррресторан, - рявкнула вона, - запам'ятай, я не люблю готувати. а посуд краще розіб'ю, ніж митиму.
але він тіко шанобливо тримав її за ріку і усміхався, ніби на нього звалилося 100 кг неймовірного щастя.
після ресторана Хвея подобрішала.
ото їй підвалило. сходила раз на змагання лицарів з пейнтболу. ну троха почаклувала, наділила одного самого пруткого здатністю бачити скрізь стіни. на кілька хвилин.
а той, замість того, щоб стріляти в противників, угледів Хвею і всьо.
програв, звісно.
і пристав, як жуйка до джинсів.
Хвея тіко зара зрозуміла, що попхалася в ресторан в улюблених порваних джинсах.
поки він ловив вільну карету, Хвея встигла прочитати йому лекцію про свободу. власну свободу, хвеїну.
але він вирячався їй в очі і ледь стримував, щоб не пустити слинки.
у кареті вона почала цитувати Фройда. не помогло. він кивав, згоджувався. Хвея сама почервоніла від того, що несла про лібідо.
тому почала вголос аналізувати його психологічний портрет і вмотивовано розказувати, що йому потрібна ніжна і незіпсована фройдом юнка, котра буде чекати його дома, варити зупу і заглядати в рота.
а у Хвеї робота, тусня і медіумів ціла купа.
не кажучи про відьм-коліжанок. і взагалі, оно новий проект намічається. високооплачуваний.
а він шо, в нього хоч робота є?
шось там промугикав, що спеціалізується з налаштування всяких чарівних гаджетів, включно з ай-пі телефонією чарівних люстерок та безпровідною настройкою виходів у портали.
Хвея ніц не зрозуміла, але кивнула.
біля порогу Хвея була твердо переконана, що він після Фройда цнотливо потримає за руку і відпустить.
але він спіймав її за декольте комір і поцілував.
удома Хвея навіть не читала на ніч улюблену Психопатологію.
а дивилася в стелю і намагалася спихнути хвилювання серця на гормони.
через місяць Хвея провалила проект. ну не зовсім провалила.
заморозила його. а точніше, усипила принцесу на невизначений термін, хай спить. красуня, то ж треба, спляча.
а через рік, рівно через рік, Хвея сиділа дома. куховарила. смажила. тушла. варила. мила. і чекала на свого коханого, виглядаючи у чарівне люстерко з джіпересом. у льосі була купа припасів.
улюблена психопатологія припадала пилом.
медіуми розівчилися без Хвеї викликати Фройда.
а хвея була щаслива, ніби на неї звалилося 100 кг неймовірного щастя.
- от тіко не нада рамантіки. кажи, шо тра, - мовила вона, автоматично забираючи оберемок різнокольорових троянд. судячи з різномаїття барвів, троянди були любязно надані похресницею Попелюшкою. у тої була нав'язлива ідея звести хресну з кимось.
він мовчав.
- їсти будеш? - зітхнула хвея, прикидаючи, що у неї в льоху є їстівного.
кивнув патлатою головою.
хоч шолом зняв. і то тішить. нещодавно Хвея лікувала молоду невротичку від істерик, спричинениз тим, що коханий тої невротички ліз до тої в ліжко голяком, тіко у шкарпетках. а це ранило ніжну душу істерички. Хвея вважало то дурістю, але після сеансів мозкопромивання лікування ловила себе на думці, що оцінювально дивиться, що на кому вдягнено. а може просто від недостачі кохання.
- ну то пішли в рррресторан, - рявкнула вона, - запам'ятай, я не люблю готувати. а посуд краще розіб'ю, ніж митиму.
але він тіко шанобливо тримав її за ріку і усміхався, ніби на нього звалилося 100 кг неймовірного щастя.
після ресторана Хвея подобрішала.
ото їй підвалило. сходила раз на змагання лицарів з пейнтболу. ну троха почаклувала, наділила одного самого пруткого здатністю бачити скрізь стіни. на кілька хвилин.
а той, замість того, щоб стріляти в противників, угледів Хвею і всьо.
програв, звісно.
і пристав, як жуйка до джинсів.
Хвея тіко зара зрозуміла, що попхалася в ресторан в улюблених порваних джинсах.
поки він ловив вільну карету, Хвея встигла прочитати йому лекцію про свободу. власну свободу, хвеїну.
але він вирячався їй в очі і ледь стримував, щоб не пустити слинки.
у кареті вона почала цитувати Фройда. не помогло. він кивав, згоджувався. Хвея сама почервоніла від того, що несла про лібідо.
тому почала вголос аналізувати його психологічний портрет і вмотивовано розказувати, що йому потрібна ніжна і незіпсована фройдом юнка, котра буде чекати його дома, варити зупу і заглядати в рота.
а у Хвеї робота, тусня і медіумів ціла купа.
не кажучи про відьм-коліжанок. і взагалі, оно новий проект намічається. високооплачуваний.
а він шо, в нього хоч робота є?
шось там промугикав, що спеціалізується з налаштування всяких чарівних гаджетів, включно з ай-пі телефонією чарівних люстерок та безпровідною настройкою виходів у портали.
Хвея ніц не зрозуміла, але кивнула.
біля порогу Хвея була твердо переконана, що він після Фройда цнотливо потримає за руку і відпустить.
але він спіймав її за декольте комір і поцілував.
удома Хвея навіть не читала на ніч улюблену Психопатологію.
а дивилася в стелю і намагалася спихнути хвилювання серця на гормони.
через місяць Хвея провалила проект. ну не зовсім провалила.
заморозила його. а точніше, усипила принцесу на невизначений термін, хай спить. красуня, то ж треба, спляча.
а через рік, рівно через рік, Хвея сиділа дома. куховарила. смажила. тушла. варила. мила. і чекала на свого коханого, виглядаючи у чарівне люстерко з джіпересом. у льосі була купа припасів.
улюблена психопатологія припадала пилом.
медіуми розівчилися без Хвеї викликати Фройда.
а хвея була щаслива, ніби на неї звалилося 100 кг неймовірного щастя.