Маріуполь прийнято відносити до когорти міст, що були майже повністю зруйновані в Другу Світову, через що в архітектурному плані там не лишилося нічого цікавого. І тільки якщо поїхати подивитися на власні очі, вдосталь находитись його вулицями, можна впевнитися, що це не зовсім так. У міста досі є чітко виражений історичний центр хай і не суцільної ( Read more... )

Традиційно і часто незаслужено вважається, що промислові міста не мають власного обличчя й нічим не можуть бути цікавими туристам. Хоча насправді навіть заводи й фабрики іноді виявляються не менш грандіозними та вражаючими, ніж готичні собори й середньовічні замки. Принаймні для мене ( Read more... )

Наприкінці того нескінченно довгого й насиченого дня, коли вже майже засинав на ходу, здається, мені й досі не вірилося, що нарешті це сталося. Така далека подорож як в кілометрах, так і в роках, адже хотіти сюди я вперше почав, мабуть, коли в принципі став розбиратися в картах і побачив місто на морі (там воно ще називалося Жданов), а коли є море ( Read more... )

Коли я вперше зацікавився місцем походження кам’яної Артемівської солі, що живе майже на кожній українській кухні, з деяким подивом дізнався, що добувають її не в Артемівську- Бахмуті, а в сусідньому Соледарі. Котрий окреме місто на 11 тис. населення і на 17 км північніше свого райцентру. Ну що ж, Соледар, так Соледар, туди сьогодні нарешті і ( Read more... )

Місто Бахмут, у 1924-2016 роках відоме як Артемівськ, незримо присутнє у житті переважної більшості як мешканців України, так і багатьох людей за її межами, переважно на теренах екс-СРСР. По-перше, завдяки солі, яка на кухню майже кожного із нас приїхала саме звідси, а у святкові дні - ще й Артемівським шампанським (котре зараз політкоректно ( Read more... )

Гуляючи по Слов’янську зразка літа цього року, іноді навіть важко запідозрити, що у 2014 це місто певний час було епіцентром бойових дій щойно зародженої війни, яка триває і досі - про неї тут майже ніщо не нагадує ( Read more... )

За рік з лишком після першої спроби, всередині липня цього року я знову повернувся на Донеччину у якості туриста. Потенціал тутешніх цікавинок завжди був сильно недооцінений, ну а зараз, із зрозумілих причин, тим більше. Основною моєю метою було побачити соляне підземне царство, але то в неділю, а суботу присвятив містам, у яких теж є на що ( Read more... )

Поїзд із знаковим номером 1 від’їхав від платформи, відкривши вид на скромний вокзал малолюдної проміжної станції. З перших кроків відчуття, що приїхав на курорт, оце чисте п’янке повітря й соснові ліси навкруги, але ж то і є курорт та туристичний центр по своїй суті. І якось не одразу усвідомлюється, що це - непростий своїм минулим та сьогоденням ( Read more... )