Черкаси. Водоканал і не тільки
Майже через три роки після першого візиту, хоч і ненадовго, я повернувся в Черкаси. І одразу пішов до їхнього водоканалу. Хай із першої спроби я побачив у місті багато цікавого, але тут точно не був. Та і кому взагалі прийде в голову при відвідуванні будь-якого міста іти дивитись водоканал чи щось подібне?..
Від вокзалу це близько, треба перейти колії і звернути наліво. Залізничне господарство виглядає брутально, похмура погода йому личить.
Ну а чому туди йти - бо черкаський водоканал виглядає, певно, найцікавіше із собі подібних в Україні. Причому неординарність стосується не тільки зовнішньої оболонки - пару разів його визнавали найкращим у своїй галузі.
Архітектурною окрасою підприємства є гіперболоїдна водонапірна вежа за проектом інженера Володимира Шухова. Збудована в 1914 р., в 1949 відновлена після того як її при відступі підірвали нацисти.
За призначенням уже не використовується, але є охоронним об’єктом - усього веж Шухова у світі лишилося близько двадцяти.
Тут же знайшов своє друге життя раритетний ЛАЗ:
Люки з гербом міста - хороша сучасна тенденція.
Другою візитівкою водоканалу є пам’ятник водопровіднику. Хай і не унікальний (бо схожі є в Тернополі, Братиславі тощо), але вже став досить пізнаваним символом міста.
Крім того, довкола підприємства ще багато інших скульптур та фонтанчиків.
Ну і всяке різне, що наклацав у Черкасах за ті вихідні. Деталі і просто на ходу:
Оригінальні лавочки:
Фото нічного міста на камеру телефона. З фотоапаратом вийшло би краще, але він залишився заряджатись у готелі.
У Черкасах, як і в Вінниці, до історичної будівлі в центрі можна приліпити металопластиковий гроб, і всім норм:
А до цієї панянки треба колись прогулятись і засвітла. У попередній мій приїзд її тут ще не було.
Від вокзалу це близько, треба перейти колії і звернути наліво. Залізничне господарство виглядає брутально, похмура погода йому личить.
Ну а чому туди йти - бо черкаський водоканал виглядає, певно, найцікавіше із собі подібних в Україні. Причому неординарність стосується не тільки зовнішньої оболонки - пару разів його визнавали найкращим у своїй галузі.
Архітектурною окрасою підприємства є гіперболоїдна водонапірна вежа за проектом інженера Володимира Шухова. Збудована в 1914 р., в 1949 відновлена після того як її при відступі підірвали нацисти.
За призначенням уже не використовується, але є охоронним об’єктом - усього веж Шухова у світі лишилося близько двадцяти.
Тут же знайшов своє друге життя раритетний ЛАЗ:
Люки з гербом міста - хороша сучасна тенденція.
Другою візитівкою водоканалу є пам’ятник водопровіднику. Хай і не унікальний (бо схожі є в Тернополі, Братиславі тощо), але вже став досить пізнаваним символом міста.
Крім того, довкола підприємства ще багато інших скульптур та фонтанчиків.
Ну і всяке різне, що наклацав у Черкасах за ті вихідні. Деталі і просто на ходу:
Оригінальні лавочки:
Фото нічного міста на камеру телефона. З фотоапаратом вийшло би краще, але він залишився заряджатись у готелі.
У Черкасах, як і в Вінниці, до історичної будівлі в центрі можна приліпити металопластиковий гроб, і всім норм:
А до цієї панянки треба колись прогулятись і засвітла. У попередній мій приїзд її тут ще не було.