Одеса-1. Архітектура і обличчя міста
Наскільки мало виявилось трьох неповних днів, щоб побачити хоч малу частину цікавинок цього величного і чарівного міста, настільки складно потім упорядкувати це і поділитись з іншими. Так як вражень насправді багато, все помістилось у двох замітках. Ну, поїхали.
Одеса, на перший погляд, має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого - надзвичайно велику кількість справжніх архітектурних перлин, розкішних парків, які втопають у яскравій зелені навіть в кінці вересня, та необмежений простір для найоригінальнішої творчості скульпторів і настінних художників.
І звісно ж, на додачу до цього тут ще є море і непередавана атмосфера міста-героя із насиченою колоритною історією, багатим фольклором і яскравим обличчям. Якщо коротко, Одеса просто прекрасна, тому досить говорити, час дивитись.
Почнемо з дендропарку «Перемога», який знаходиться біля площі 10 квітня (дата визволення міста від фашистських загарбників). Тут, окрім власне парку і зони відпочинку, заслуговує на увагу каскад із трьох озер (або одне довжелезне озеро), де масово тусять лебеді, черепашки і качки.
Вдалині - новобудови району Аркадія.
Багатоповерхових новобудов тут узагалі рекордно велика кількість, на будь-який смак, були б тільки гроші.
Для контрасту - ось такий старовинний затишний будиночок. В ході випадкових бродінь натрапив на цілий напівзакритий дворик із таких будинків по вул. Артилерійській. Поки зовсім поруч шаленіє переповнена траса, тут царює тиша і спокій.
Церква Святого Димитрія Ростовського, знаходиться в центрі Другого християнського кладовища.
Аркадія - найвідоміший пляж Одеси.
Життя тут вирує і вдень, і вночі.
Якщо піднятись нагору до однойменного санаторія, можна побачити весь пляж з висоти.
Будівництво загальноосвітньої церковно-приходської гімназії під патронатом почесного громадянина м. Одеса - Підрахуя.
Трамвайчики - невід’ємна частина місцевого колориту.
Церква Святих Мучеників Адріана і Наталії.
Завод шампанських вин.
Іще один старовинний будиночок.
Ближче до центру функціонує невеличка канатна дорога із оригінальними кабінками.
Вид на залізничний вокзал зі сторони міста.
Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир.
Той самий будинок профспілок - пустий і моторошний. Не можна обійти увагою дебільно розфарбований паркан (нафіга?), на якому цілком природно з’явились дебільні мстиві написи.
Якір на балконі - це норма. Це ж Одеса:)
Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир. Із непривітними черницями, жебраками і смердючими контейнерами на вході, а ще тут є музей християнства, в який мене теж не пустили. Із-за усього переліченого святість місця, якщо вона і є, не відчувається ні граминки.
Пару канонічних одеських двориків.
Будинок Булгака.
І мечеть тут теж є, хоча мінарету я не знайшов.
Неперевершена архітектура центральних вулиць.
Римо-католицька церква Успіння Пресвятої Богоматері.
Філармонія.
Будинок банку «Порто-Франко».
Театр опери і балету.
На перший погляд, в ньому прекрасно все, але деякі деталі при наближенні не дуже милі;)
Навколо повно різних екскурсійних транспортів, включаючи досить екзотичні.
Будівля археологічного музею.
Приморський бульвар.
Об’ява на туалеті:)
Ті самі Потьомкінські сходи.
Вони з’єднують Приморський бульвар із морським вокзалом. Вокзал врізається в море продовгуватим молом із церквою-маяком на кінці. Навколо, куди не глянь - кораблі і технологічні машини одеського порту.
Панорама Катерининської площі.
Кірха (лютеранська церква) Святих Петра і Павла.
Міський сад.
Готель «Великий Московський», який порівняно недавно пережив масштабну реконструкцію.
«Пасаж» - готель і криті торгові ряди. Ось тут я реально прозрів - серйозно, така краса заслуговує окремого репортажу.
Це поки що все, але тільки на сьогодні. Далі буде.
Одеса, на перший погляд, має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого - надзвичайно велику кількість справжніх архітектурних перлин, розкішних парків, які втопають у яскравій зелені навіть в кінці вересня, та необмежений простір для найоригінальнішої творчості скульпторів і настінних художників.
І звісно ж, на додачу до цього тут ще є море і непередавана атмосфера міста-героя із насиченою колоритною історією, багатим фольклором і яскравим обличчям. Якщо коротко, Одеса просто прекрасна, тому досить говорити, час дивитись.
Почнемо з дендропарку «Перемога», який знаходиться біля площі 10 квітня (дата визволення міста від фашистських загарбників). Тут, окрім власне парку і зони відпочинку, заслуговує на увагу каскад із трьох озер (або одне довжелезне озеро), де масово тусять лебеді, черепашки і качки.
Вдалині - новобудови району Аркадія.
Багатоповерхових новобудов тут узагалі рекордно велика кількість, на будь-який смак, були б тільки гроші.
Для контрасту - ось такий старовинний затишний будиночок. В ході випадкових бродінь натрапив на цілий напівзакритий дворик із таких будинків по вул. Артилерійській. Поки зовсім поруч шаленіє переповнена траса, тут царює тиша і спокій.
Церква Святого Димитрія Ростовського, знаходиться в центрі Другого християнського кладовища.
Аркадія - найвідоміший пляж Одеси.
Життя тут вирує і вдень, і вночі.
Якщо піднятись нагору до однойменного санаторія, можна побачити весь пляж з висоти.
Будівництво загальноосвітньої церковно-приходської гімназії під патронатом почесного громадянина м. Одеса - Підрахуя.
Трамвайчики - невід’ємна частина місцевого колориту.
Церква Святих Мучеників Адріана і Наталії.
Завод шампанських вин.
Іще один старовинний будиночок.
Ближче до центру функціонує невеличка канатна дорога із оригінальними кабінками.
Вид на залізничний вокзал зі сторони міста.
Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир.
Той самий будинок профспілок - пустий і моторошний. Не можна обійти увагою дебільно розфарбований паркан (нафіга?), на якому цілком природно з’явились дебільні мстиві написи.
Якір на балконі - це норма. Це ж Одеса:)
Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир. Із непривітними черницями, жебраками і смердючими контейнерами на вході, а ще тут є музей християнства, в який мене теж не пустили. Із-за усього переліченого святість місця, якщо вона і є, не відчувається ні граминки.
Пару канонічних одеських двориків.
Будинок Булгака.
І мечеть тут теж є, хоча мінарету я не знайшов.
Неперевершена архітектура центральних вулиць.
Римо-католицька церква Успіння Пресвятої Богоматері.
Філармонія.
Будинок банку «Порто-Франко».
Театр опери і балету.
На перший погляд, в ньому прекрасно все, але деякі деталі при наближенні не дуже милі;)
Навколо повно різних екскурсійних транспортів, включаючи досить екзотичні.
Будівля археологічного музею.
Приморський бульвар.
Об’ява на туалеті:)
Ті самі Потьомкінські сходи.
Вони з’єднують Приморський бульвар із морським вокзалом. Вокзал врізається в море продовгуватим молом із церквою-маяком на кінці. Навколо, куди не глянь - кораблі і технологічні машини одеського порту.
Панорама Катерининської площі.
Кірха (лютеранська церква) Святих Петра і Павла.
Міський сад.
Готель «Великий Московський», який порівняно недавно пережив масштабну реконструкцію.
«Пасаж» - готель і криті торгові ряди. Ось тут я реально прозрів - серйозно, така краса заслуговує окремого репортажу.
Це поки що все, але тільки на сьогодні. Далі буде.