На острови
Пекло для соціофоба. Саме такою вивіскою можна нагородити одноденну екскурсію на кораблику, у якій я побував під час відпустки у Хорватії. Кораблик - така собі переповнена людьми маршрутка, переважно європейськими пенсіонерами, безтурботними і радісними, що аж занадто. Весела музика нон-стоп, а от годують і наливають мало - під вечір хотілось кусати людей за вуха.
Але це все сповна компенсувалось можливістю подивитись на фантастичні хорватські береги із моря і побувати на двох із числа найбільших островів цієї країни - Хвар та Брач. Стартуємо із міста Макарська.
По кораблям-конкурентам неозброєним оком видно, наскільки вони заповнені.
Але народ переважно тусить за столами та біля барної стійки, а в цей час із корми така краса, що не відлипнеш…
Тільки звик до натовпу, зайшли у сусіднє село Тучепи і підібрали ще кілька десятків.
І вперед, на острови і подалі від континенту. Здалеку видно, настільки крихітними є прибережні села у оточенні гір.
На обід була риба, яку тут же при нас і смажили, заодно віднявши під це діло корму.
Смачно, але мало.
Тим часом підійшли до першого острова, Хвар. Обидва острови величенькі, мають на собі по кілька сіл та містечок і по 10 з лишком тисяч постійного населення. На кожному було по одній зупинці.
На Хварі - година вільного часу у місті Єлса, котре зручно розташувалось навколо затишної бухти. Єлса існує з 14 ст., була вагомим торговим портом та центром виробництва вина й оливкової олії. Зараз тут все зав’язано на туризм, звісно.
На дальньому березі - маленьке кладовище з каплицею:
Обід на кораблі завжди перед висадкою, і місцеві чайки давно просікли цю фішку. Вони в буквальному сенсі хмарою оточують судно, за що в нагороду отримують об’їдки. Сурові й нахабні літаючі міні-термінатори.
Церква на горі на півдні міста одразу показує, куди в першу чергу треба йти шукати краєвидів.
На затишних вуличках повно екзотичних для нас рослин. Лимони дозрівають просто під ґанком і пишно квітне бугенвілія.
По мірі підйому все краще види:
І нарешті відкривається панорама бухти Єлси та її центру.
Ну а сам пагорб вінчає католицька церква св. Марії. І тут є де розвернутись, щоб нормально її сфотографувати, бо на вузьких вуличках хорватських міст будівлі дуже складно помістити в кадр.
На захід - пагорби і приватний сектор. Одна з вулиць, що веде туди, має цікаву назву Put proroka.
Вулички середмістя:
Церква у центрі:
Набережна, за якою чекає наше коритце:
Пам’ятників віслюкам у Хорватії багато. Як данина подяки цим тваринкам, що вірно й тяжко служили у якості тягової сили на тутешніх крутих пагорбах.
Далі перепливаємо до острова Брач, а конкретно в містечко, яке… так і хочеться прочитати цю назву як Боль, але насправді воно Бол.
Виглядає не менш чудесно, ніж Єлса:
Головною фішкою містечка є пляж Золотий Мис (Золотий Ріг) із дуже чистою й теплою водою. Іти до нього від пристані 2 кілометри, плавають туди і морські таксі-катерки, але з хорватськими цінами краще одразу пішки.
Ну і повно просто різних розваг на воді.
І своя жовта субмарина:
Пройшовся трошки і по самому селищу.
Як же із Хорватії без котиків, цього разу у відео варіанті:
Віслючок місцевий:
На східній околиці селища є домініканський монастир, що діє з 1475 року. Маленька церковця зліва, так і взагалі збудована в 9-10 ст. на місці античної фортеці 6(!) ст. До монастиря я так і не дійшов, не вистачило часу, бо довго валявся на пляжі. Ага, просто собі валявся. Вибачте.
І поїхали далі.
Думається, по часу у них все вивірено, так що обійшли острів і взяли курс на Макарську якраз під захід сонця. І світило повільно сповзло за скелястий східний край острова Брач. Як ледь не щодня у Хорватії, цей процес неймовірно красивий.
Перед тим як остаточно причалити, ще дали коло на біс по бухті, на радість більшості (тих хто ще не зголоднів). Та і самим морякам їх робота явно до вподоби.
Із півночі бухту замикає виступ із маячком та статуєю святого Петра.
І нарешті нас зустрічає сутінкова Макарська, зовсім несхожа на себе у ранковому промінні.
Зі своєю власною, тільки уже червоною субмариною.
Але це все сповна компенсувалось можливістю подивитись на фантастичні хорватські береги із моря і побувати на двох із числа найбільших островів цієї країни - Хвар та Брач. Стартуємо із міста Макарська.
По кораблям-конкурентам неозброєним оком видно, наскільки вони заповнені.
Але народ переважно тусить за столами та біля барної стійки, а в цей час із корми така краса, що не відлипнеш…
Тільки звик до натовпу, зайшли у сусіднє село Тучепи і підібрали ще кілька десятків.
І вперед, на острови і подалі від континенту. Здалеку видно, настільки крихітними є прибережні села у оточенні гір.
На обід була риба, яку тут же при нас і смажили, заодно віднявши під це діло корму.
Смачно, але мало.
Тим часом підійшли до першого острова, Хвар. Обидва острови величенькі, мають на собі по кілька сіл та містечок і по 10 з лишком тисяч постійного населення. На кожному було по одній зупинці.
На Хварі - година вільного часу у місті Єлса, котре зручно розташувалось навколо затишної бухти. Єлса існує з 14 ст., була вагомим торговим портом та центром виробництва вина й оливкової олії. Зараз тут все зав’язано на туризм, звісно.
На дальньому березі - маленьке кладовище з каплицею:
Обід на кораблі завжди перед висадкою, і місцеві чайки давно просікли цю фішку. Вони в буквальному сенсі хмарою оточують судно, за що в нагороду отримують об’їдки. Сурові й нахабні літаючі міні-термінатори.
Церква на горі на півдні міста одразу показує, куди в першу чергу треба йти шукати краєвидів.
На затишних вуличках повно екзотичних для нас рослин. Лимони дозрівають просто під ґанком і пишно квітне бугенвілія.
По мірі підйому все краще види:
І нарешті відкривається панорама бухти Єлси та її центру.
Ну а сам пагорб вінчає католицька церква св. Марії. І тут є де розвернутись, щоб нормально її сфотографувати, бо на вузьких вуличках хорватських міст будівлі дуже складно помістити в кадр.
На захід - пагорби і приватний сектор. Одна з вулиць, що веде туди, має цікаву назву Put proroka.
Вулички середмістя:
Церква у центрі:
Набережна, за якою чекає наше коритце:
Пам’ятників віслюкам у Хорватії багато. Як данина подяки цим тваринкам, що вірно й тяжко служили у якості тягової сили на тутешніх крутих пагорбах.
Далі перепливаємо до острова Брач, а конкретно в містечко, яке… так і хочеться прочитати цю назву як Боль, але насправді воно Бол.
Виглядає не менш чудесно, ніж Єлса:
Головною фішкою містечка є пляж Золотий Мис (Золотий Ріг) із дуже чистою й теплою водою. Іти до нього від пристані 2 кілометри, плавають туди і морські таксі-катерки, але з хорватськими цінами краще одразу пішки.
Ну і повно просто різних розваг на воді.
І своя жовта субмарина:
Пройшовся трошки і по самому селищу.
Як же із Хорватії без котиків, цього разу у відео варіанті:
Click to viewВіслючок місцевий:
На східній околиці селища є домініканський монастир, що діє з 1475 року. Маленька церковця зліва, так і взагалі збудована в 9-10 ст. на місці античної фортеці 6(!) ст. До монастиря я так і не дійшов, не вистачило часу, бо довго валявся на пляжі. Ага, просто собі валявся. Вибачте.
І поїхали далі.
Думається, по часу у них все вивірено, так що обійшли острів і взяли курс на Макарську якраз під захід сонця. І світило повільно сповзло за скелястий східний край острова Брач. Як ледь не щодня у Хорватії, цей процес неймовірно красивий.
Перед тим як остаточно причалити, ще дали коло на біс по бухті, на радість більшості (тих хто ще не зголоднів). Та і самим морякам їх робота явно до вподоби.
Із півночі бухту замикає виступ із маячком та статуєю святого Петра.
І нарешті нас зустрічає сутінкова Макарська, зовсім несхожа на себе у ранковому промінні.
Зі своєю власною, тільки уже червоною субмариною.