Півтисячі гномів ідуть за тобою
Так вийшло, що перший мій візит у Вроцлав був фактично ночівлею із парою-трійкою годин ввечері і вранці мимоходом глянути на це місто. Але навіть того з головою вистачило, щоб побачити, яке воно неймовірне і вражаюче. В альтернативному Всесвіті, де я маю купу часу, Вроцлаву варто присвятити кілька днів, ну а поки поверхнева пробіжка із відзначенням основного, що тут є.
Місто довгий час належало Німеччині та мало відповідну назву Бреслау. І цей германський дух в архітектурі та плануванні дуже відчувається.
Бреслау було одним з небагатьох міст, що активно оборонялося під час наступу Червоної армії у 1945 році (капітуляцію оголосили аж 6 травня). Це також одна із причин, чому його потім віджали у Німеччини та віддали Польщі (покарали, так би мовити). Важко уявити масштаби руйнації після цієї запеклої оборони, але зараз про неї майже ніщо не свідчить. Якщо «сильно зруйноване» у війну місто уявляється таким, де пам’ятки потрібно шукати поштучно і на відстані одна від одної, то тут навіть далеченько від самісінького центру є в що залипнути.
Багато контрастних і вдалих поєднань старовини та сучасності:
І неймовірно круте історичне середмістя з площею Ринок на чолі. Вроцлав - скарбниця готики, і якщо у цьому стилі збережені в основному храми, то тут іще й якась просто фантастична ратуша. Найцікавіший фасад у неї східний, тому фотографувати краще його зранку, а не так як я.
Характерні і суцільні стіни старовинних будиночків Ринку та сусіднього Соляного майдану:
Стилізований під раритет транспорт для туристів-матрацників.
Вузенькі будинки - одні з найстаріших на Ринку, а брама між ними вела на кладовище біля костьолу.
Головний корпус Вроцлавського університету:
Національна бібліотека:
Краще розмах цього всього можна передати на відстані, від річки.
А ця краса, як би ви думали, що?
…усього лиш критий ринок!
Трамвайчики у кадрах не випадково, а спеціально спіймані. Дуже пасує їх присутність цій всій старовині.
Великою прикрасою міста є Одра з десятками островів та десятками мостів, що їх з’єднують. Найбільш фотогенічний та відвідуваний - колишній острів Тумський (зараз він уже є півостровом), найстаріша заселена частина міста, де є залишки будівель ще 9 ст.
Водне господарство активно експлуатується в туристичних цілях.
Прохід через Тумський міст:
Костьол Святого Хреста:
Кафедральний собор Івана Хрестителя - певно, найбільш вражаючий та найвагоміший храм Вроцлава.
Будівництво почалось у 1244 році, а реставрація після руйнувань Другої Світової, місцями, триває і досі.
Обожнюю готику, так би і залипав на це все годинами…
Але не можна. На місто опускався вечір і пора закруглятись.
Хоча життя тривало і в нічному варіанті, у тому числі на Одрі.
Як же без фотосесій, при такій красі:)
Постійна рубрика «А чи не наркоман ти часом?»
Пам’ятник жертвам повені 1997 року, а замочок на задньому плані - тюрма.
Вже затемна вертаємось у центр, де є ще один вагомий в історичному плані храм, базиліка Святої Ельжбети або гарнізонний костьол.
Вечірній Ринок:
Іще одним із символів сучасного Вроцлава є його гноми (польською «краснолюди»).
Гноми з’явились у 80-ті роки минулого століття, і не просто так, а як одна з форм опору комуністичному режиму; спочатку мальовані, потім у вигляді костюмованих акцій.
Це уже зараз вони перетворились на суто туристичну фішку. Скульптурок у місті вже більше 500 і кількість постійно росте, можна організовувати окремо взяті тури суто із гномами. Я, звісно, збився з кількості, та і то приведу тут далеко не всіх.
Що вони там тільки не роблять. Перекочують кулі:
Гасять пожежі:
Сплять…
Грають на інструментах:
Дивляться телевізор:
Знімають гроші з банкомату:
Один навіть утворює райдугу:
Ці нагадують, що особи з обмеженими можливостями - такі ж повноцінні учасники суспільства.
Цей ще молодий, тому носиться з несправжньою бородою.
Панянки теж є, хоча мені трапилась тільки одна.
Чемпіон:
І мандрівник, тільки якийсь некошерний. Мав би бути з рюкзаком, а не валізою.
Але і окрім гномів, світ вуличних скульптур тут дуже багатий.
Чого тільки вартий паровоз, що вирушає в небо?
Та більшості із них я усе одно не побачив, як іще купу цікавого у Вроцлаві; вистачило тільки на перше враження. Тому можливо, колись буде продовження.
Місто довгий час належало Німеччині та мало відповідну назву Бреслау. І цей германський дух в архітектурі та плануванні дуже відчувається.
Бреслау було одним з небагатьох міст, що активно оборонялося під час наступу Червоної армії у 1945 році (капітуляцію оголосили аж 6 травня). Це також одна із причин, чому його потім віджали у Німеччини та віддали Польщі (покарали, так би мовити). Важко уявити масштаби руйнації після цієї запеклої оборони, але зараз про неї майже ніщо не свідчить. Якщо «сильно зруйноване» у війну місто уявляється таким, де пам’ятки потрібно шукати поштучно і на відстані одна від одної, то тут навіть далеченько від самісінького центру є в що залипнути.
Багато контрастних і вдалих поєднань старовини та сучасності:
І неймовірно круте історичне середмістя з площею Ринок на чолі. Вроцлав - скарбниця готики, і якщо у цьому стилі збережені в основному храми, то тут іще й якась просто фантастична ратуша. Найцікавіший фасад у неї східний, тому фотографувати краще його зранку, а не так як я.
Характерні і суцільні стіни старовинних будиночків Ринку та сусіднього Соляного майдану:
Стилізований під раритет транспорт для туристів-матрацників.
Вузенькі будинки - одні з найстаріших на Ринку, а брама між ними вела на кладовище біля костьолу.
Головний корпус Вроцлавського університету:
Національна бібліотека:
Краще розмах цього всього можна передати на відстані, від річки.
А ця краса, як би ви думали, що?
…усього лиш критий ринок!
Трамвайчики у кадрах не випадково, а спеціально спіймані. Дуже пасує їх присутність цій всій старовині.
Великою прикрасою міста є Одра з десятками островів та десятками мостів, що їх з’єднують. Найбільш фотогенічний та відвідуваний - колишній острів Тумський (зараз він уже є півостровом), найстаріша заселена частина міста, де є залишки будівель ще 9 ст.
Водне господарство активно експлуатується в туристичних цілях.
Прохід через Тумський міст:
Костьол Святого Хреста:
Кафедральний собор Івана Хрестителя - певно, найбільш вражаючий та найвагоміший храм Вроцлава.
Будівництво почалось у 1244 році, а реставрація після руйнувань Другої Світової, місцями, триває і досі.
Обожнюю готику, так би і залипав на це все годинами…
Але не можна. На місто опускався вечір і пора закруглятись.
Хоча життя тривало і в нічному варіанті, у тому числі на Одрі.
Як же без фотосесій, при такій красі:)
Постійна рубрика «А чи не наркоман ти часом?»
Пам’ятник жертвам повені 1997 року, а замочок на задньому плані - тюрма.
Вже затемна вертаємось у центр, де є ще один вагомий в історичному плані храм, базиліка Святої Ельжбети або гарнізонний костьол.
Вечірній Ринок:
Іще одним із символів сучасного Вроцлава є його гноми (польською «краснолюди»).
Гноми з’явились у 80-ті роки минулого століття, і не просто так, а як одна з форм опору комуністичному режиму; спочатку мальовані, потім у вигляді костюмованих акцій.
Це уже зараз вони перетворились на суто туристичну фішку. Скульптурок у місті вже більше 500 і кількість постійно росте, можна організовувати окремо взяті тури суто із гномами. Я, звісно, збився з кількості, та і то приведу тут далеко не всіх.
Що вони там тільки не роблять. Перекочують кулі:
Гасять пожежі:
Сплять…
Грають на інструментах:
Дивляться телевізор:
Знімають гроші з банкомату:
Один навіть утворює райдугу:
Ці нагадують, що особи з обмеженими можливостями - такі ж повноцінні учасники суспільства.
Цей ще молодий, тому носиться з несправжньою бородою.
Панянки теж є, хоча мені трапилась тільки одна.
Чемпіон:
І мандрівник, тільки якийсь некошерний. Мав би бути з рюкзаком, а не валізою.
Але і окрім гномів, світ вуличних скульптур тут дуже багатий.
Чого тільки вартий паровоз, що вирушає в небо?
Та більшості із них я усе одно не побачив, як іще купу цікавого у Вроцлаві; вистачило тільки на перше враження. Тому можливо, колись буде продовження.