Місто, де закінчується Інтерсіті. ч. 2
Друга замітка про Перемишль буде присвячена району Засяння і різним дрібничкам, які не влізли в першу.
Отже, покидаємо центр міста і наближаємось до Сяну. Він тут мутний та швидкоплинний.
Кам’яний міст над залізницею поблизу річки:
Із набережної видно абатство сестер бенидиктинок та шпилі інших храмів району.
Засяння заселили набагато пізніше основної частини міста, у 17 ст. Абатство вважається і найстарішим архітектурним комплексом, зведеним одночасно з першими будівлями району. А от костьол десь на 100 років молодший.
Кляштор оточений муром з вежами, уже більше декоративними. А що то на передньому плані за химерна будка, я не знаю.
Синагога (1892). Не тільки у нас є занедбані історичні будівлі.
Забудова Засяння:
Церква Скорботної Божої Матері на вид цілком православна, але насправді греко-католицька. Зведена у 1913 р. при монастирі василіан. Монастир зараз діючий, хоча відновився недавно, у 1997 році.
Ще трохи далі - дуже красивий костьол святого Йосипа (1923) у неоготичному стилі.
Чи не найгарніший храмовий інтер’єр, який мені доводилось бачити:
Вулички Засяння більш облізлі (відносно центру), але це додає їм якогось особливого шарму.
Пам’ятник орлятам, добровольцям, що у Першу Світову боролись за незалежність Польщі (але і проти ЗУНР).
Так виглядає центр міста та замок із Засяння:
Вертаємось на велику землю. Вулиця Пілсудського:
А так, в свою чергу, виглядає Засяння із центру:
Понад річкою проходить вулиця Івана Павла ІІ, дуже гарна в архітектурному плані.
Пішохідний міст.
Якщо дійти вулицею Пілсудського до її західного кінця, над річкою знайдемо ДОТ лінії Молотова. Всередині маленький військовий музей.
Паралельна вулиця Сенкевича. Також дуже файна:
Ну і тепер про всяке різне. По-перше, трошки польського їдла вам у стрічку:) Воно там відносно дешеве, а смакота і порції великі. Як це називається, я, звісно, не пам’ятаю, але то точно не попсові й недобрі журек чи флячки.
По-друге, іще один гарненький неоготичний костьол. Знаходиться він далеко від центру по вул. Львівській, і його б не було у цій замітці, якби на нього не виходили вікна номеру в готелі.
Та і взагалі там вид нічого, як вночі, так і зранку.
Коло нього і найближча автобусна зупинка, але кадр проти сонця.
І наостанок, відправна та кінцева точка цієї подорожі, місцевий двірець. Вважається одним із найгарніших у Польщі.
У нічну пору та з підсвіткою:
Отже, покидаємо центр міста і наближаємось до Сяну. Він тут мутний та швидкоплинний.
Кам’яний міст над залізницею поблизу річки:
Із набережної видно абатство сестер бенидиктинок та шпилі інших храмів району.
Засяння заселили набагато пізніше основної частини міста, у 17 ст. Абатство вважається і найстарішим архітектурним комплексом, зведеним одночасно з першими будівлями району. А от костьол десь на 100 років молодший.
Кляштор оточений муром з вежами, уже більше декоративними. А що то на передньому плані за химерна будка, я не знаю.
Синагога (1892). Не тільки у нас є занедбані історичні будівлі.
Забудова Засяння:
Церква Скорботної Божої Матері на вид цілком православна, але насправді греко-католицька. Зведена у 1913 р. при монастирі василіан. Монастир зараз діючий, хоча відновився недавно, у 1997 році.
Ще трохи далі - дуже красивий костьол святого Йосипа (1923) у неоготичному стилі.
Чи не найгарніший храмовий інтер’єр, який мені доводилось бачити:
Вулички Засяння більш облізлі (відносно центру), але це додає їм якогось особливого шарму.
Пам’ятник орлятам, добровольцям, що у Першу Світову боролись за незалежність Польщі (але і проти ЗУНР).
Так виглядає центр міста та замок із Засяння:
Вертаємось на велику землю. Вулиця Пілсудського:
А так, в свою чергу, виглядає Засяння із центру:
Понад річкою проходить вулиця Івана Павла ІІ, дуже гарна в архітектурному плані.
Пішохідний міст.
Якщо дійти вулицею Пілсудського до її західного кінця, над річкою знайдемо ДОТ лінії Молотова. Всередині маленький військовий музей.
Паралельна вулиця Сенкевича. Також дуже файна:
Ну і тепер про всяке різне. По-перше, трошки польського їдла вам у стрічку:) Воно там відносно дешеве, а смакота і порції великі. Як це називається, я, звісно, не пам’ятаю, але то точно не попсові й недобрі журек чи флячки.
По-друге, іще один гарненький неоготичний костьол. Знаходиться він далеко від центру по вул. Львівській, і його б не було у цій замітці, якби на нього не виходили вікна номеру в готелі.
Та і взагалі там вид нічого, як вночі, так і зранку.
Коло нього і найближча автобусна зупинка, але кадр проти сонця.
І наостанок, відправна та кінцева точка цієї подорожі, місцевий двірець. Вважається одним із найгарніших у Польщі.
У нічну пору та з підсвіткою: