Тренчин - класне місто з класним замком. Частина 1
Тренчин - найменший із восьми крайових центрів Словаччини (усього 55 тис. мешканців). Місто не надто популярне, але виявилось настільки цікавим та фотогенічним, що про нього буде дві частини, аби більше показати. У першій гуляємо містом, у другій піднімаємось на замок та видові майданчики.
Ну а фотоапарат потрібно розчехляти одразу ж від вокзалу, бо від нього всю дорогу попереду височіє Тренчанський град, третій за площею замок країни, ще й з модерновим будиночком по дорозі.
У будиночку зараз 1-зірковий готель.
Замок традиційно окупував найвищу скелю з різкими уривчастими краями.
У скелю ледь не вріс іще один готель. Всередині його можна побачити напис на камені, що дійшов аж із часів Римської імперії, коли тут знаходилось місто Laurgaricio (але я про той камінь не знав тоді).
18+
А що це за космічні зонди, додумайте самі. Раптом що, згадаю про них у другій частині.
Ми майже в центрі, на будинках багато декору.
Герб міста на каналізаційному люку. Далі будуть і інші його інтерпретації.
Головний майдан міста - площа Миру. Він досить витягнутий, більше схожий на бульвар, і просто чарівний.
На додачу з півдня над хатинками також нависає замок.
Найбільший храм середмістя, костьол Франциска Ксаверія 1649 року, був майже весь у риштуванні.
Ратуша і нижня міська брама, яка також служила ратушною вежею. На неї можна піднятись за 1 євро щодня з 10 до 18 години.
За костьолом сховалась масштабна синагога, більше схожа чи то на мечеть, чи на візантійський храм. Вона відносно молода, 1913 року:
За нижньою брамою іще один майдан, Штурово наместьє. Він менший за розміром, але ще більш гармонійний та чарівний.
Цікавий подвійний фонтан:
Історичний центр Тренчина компактний і обійти його можна дуже швидко. Але варто прогулятись і вуличками навколо, де також чимало симпатичної забудови.
В якомусь музеї чи арт-центрі за склом виставили купу макетів дерев’яних церков:
На площі Святої Анни:
Це вже не пам’ятаю де, десь близько до річки:
І розсип костьолів на будь-який смак:
Перейдемо через Ваг.
На тій стороні просто житлові райони. А йшов я туди не просто так, а пошукати видів на замок чи центр від річки.
І вони таки є, хоч і було проти сонця якраз.
А місто і річка жили своїм життям. Поважно плавали лебеді…
…і панянки.
І хтось літав над головами.
Закінчу ж першу частину пішохідним переходом під залізницею, якому судилось стати цілою скарбницею муралів. В основі більшості з них лежать міські пам’ятки, силуети яких легко вгадуються навіть після пари годин перебування у Тренчині.
Деякі інтерпретації дуже своєрідні, можна тільки позаздрити фантазії художників.
Як вам такий варіант міського герба?
Явно чувак із фонтану:
Деякі картини ніяк не пов’язані з міськими символами (а може, треба просто тут пожити, щоб їх зрозуміти).
Звідти повертаємось у центр. Над площею Миру височіє фарний костьол Різдва Діви Марії, до якого ведуть закручені різко вгору вулички та сходи. Це також один із проходів до замку, отже, нам туди. Далі буде.
Ну а фотоапарат потрібно розчехляти одразу ж від вокзалу, бо від нього всю дорогу попереду височіє Тренчанський град, третій за площею замок країни, ще й з модерновим будиночком по дорозі.
У будиночку зараз 1-зірковий готель.
Замок традиційно окупував найвищу скелю з різкими уривчастими краями.
У скелю ледь не вріс іще один готель. Всередині його можна побачити напис на камені, що дійшов аж із часів Римської імперії, коли тут знаходилось місто Laurgaricio (але я про той камінь не знав тоді).
18+
А що це за космічні зонди, додумайте самі. Раптом що, згадаю про них у другій частині.
Ми майже в центрі, на будинках багато декору.
Герб міста на каналізаційному люку. Далі будуть і інші його інтерпретації.
Головний майдан міста - площа Миру. Він досить витягнутий, більше схожий на бульвар, і просто чарівний.
На додачу з півдня над хатинками також нависає замок.
Найбільший храм середмістя, костьол Франциска Ксаверія 1649 року, був майже весь у риштуванні.
Ратуша і нижня міська брама, яка також служила ратушною вежею. На неї можна піднятись за 1 євро щодня з 10 до 18 години.
За костьолом сховалась масштабна синагога, більше схожа чи то на мечеть, чи на візантійський храм. Вона відносно молода, 1913 року:
За нижньою брамою іще один майдан, Штурово наместьє. Він менший за розміром, але ще більш гармонійний та чарівний.
Цікавий подвійний фонтан:
Історичний центр Тренчина компактний і обійти його можна дуже швидко. Але варто прогулятись і вуличками навколо, де також чимало симпатичної забудови.
В якомусь музеї чи арт-центрі за склом виставили купу макетів дерев’яних церков:
На площі Святої Анни:
Це вже не пам’ятаю де, десь близько до річки:
І розсип костьолів на будь-який смак:
Перейдемо через Ваг.
На тій стороні просто житлові райони. А йшов я туди не просто так, а пошукати видів на замок чи центр від річки.
І вони таки є, хоч і було проти сонця якраз.
А місто і річка жили своїм життям. Поважно плавали лебеді…
…і панянки.
І хтось літав над головами.
Закінчу ж першу частину пішохідним переходом під залізницею, якому судилось стати цілою скарбницею муралів. В основі більшості з них лежать міські пам’ятки, силуети яких легко вгадуються навіть після пари годин перебування у Тренчині.
Деякі інтерпретації дуже своєрідні, можна тільки позаздрити фантазії художників.
Як вам такий варіант міського герба?
Явно чувак із фонтану:
Деякі картини ніяк не пов’язані з міськими символами (а може, треба просто тут пожити, щоб їх зрозуміти).
Звідти повертаємось у центр. Над площею Миру височіє фарний костьол Різдва Діви Марії, до якого ведуть закручені різко вгору вулички та сходи. Це також один із проходів до замку, отже, нам туди. Далі буде.