Новгород-Сіверський
Одне з найпівнічніших міст України, воно ж одне із найстаріших. Тут творилась історія ще Київської Русі, саме звідси сіверський князь Ігор Святославович вирушив у той самий похід, що ліг в основу «Слова о полку Ігоревім».
Добиратись сюди далеко… У мене вийшло з двома пересадками: спочатку до Києва, звідти регіональним поїздом до Шостки і нарешті автобусом. На стиковку між поїздом і автобусом хвилин 20, за які ще треба втовпитись в чергу у касу, бо кому не вистачило квитків, може іти нахер пішки. Шостка промайнула для мене тільки із вікна автобуса і виглядала такою ж забитою й забутою, як і її транспортна система.
Але Новгород усього того був вартий. Це місто і красиве, і насичене пам’ятками, але не надто популярне серед туристів. А отже тут не тільки цікаво, а й просто тихо, приємно і комфортно. І можна не тільки перебігати з однієї туристичної точки до іншої, а й просто насолоджуватись перебуванням у місті.
В їх парку досі стоять милі наївні скульптури…
і якісь недолугі радянські…
Поруч із запланованими пам’ятками можна знайти невідомі, як от гімназія 1908 року.
А ще, звісно ж, вражаючі розливи зачарованої Десни…
і взагалі, так як це було навесні, навколо все розквітало і оживало…
…але й було ціле стихійне лихо від мошкари.
А щодо транспорту, автомобіль тут, певно, не на першому і навіть не на другому місці.
Головною пам’яткою Новгорода є чоловічий Спасо-Преображенський монастир, відомий ще з 1033-36 років, заснований чи то Ярославом Мудрим, чи його братом Мстиславом.
Монастир оточений потужним оборонним муром з кутовими вежами, отже є не тільки місцем релігійного паломництва, а повноцінною віковічною фортецею. Більшість існуючих споруд збудовані в другій половині 17 ст.
У радянські часи у монастирі містилась психлікарня, з 1979 р. - філіал чернігівського архітектурно-історичного заповідника. Зараз майже все відновлено і знаходиться у хорошому стані, хіба що окрім західної вежі.
Яскравою фішкою монастиря є багато дерев’яних будівель, галерей чи просто декору.
Особливо виділяється з-поміж інших північна вежа:
Вона ж є входом на галерею, а також служить оглядовим майданчиком. Краєвиди на весняні розливи Десни нікого не залишать байдужим:
Жовта, але не субмарина:)
Корпус над підземними спорудами («на льохах»):
Головний храм - Спасо-Преображенський собор 1791-96 рр., збудований за проектом архітектора Кваренгі за забаганкою Катерини ІІ.
Поруч - старіша «трапезна» церква у стилі козацького бароко:
У колишній Іллінській церкві зараз музей:
Ще одна вежа:
Зі східної сторони монастир можна покинути через такі ворота:
Тут стоїть пам’ятник Ярославні та видно ще трохи Десни.
Частково пішохідною Губернською вулицею ідемо в центр. Дорогою нам трапиться Тріумфальна арка 1786 року, збудована на честь приїзду тієї ж Катерини ІІ.
Зверху в центрі арки розміщений герб Новгорода, а на пілонах обабіч - містечок, що входили на той момент у Новгород-Сіверське намісництво.
Класна лавка:
На Губернській є ще мінімум два яскравих будинка. Бібліотека:
Та будівля колишнього готелю «Савой»:
Центральна площа Князя Ігоря. Зліва направо видно радянське панно на стіні готелю, пам’ятник князю та міську раду, історично будинок земства.
Будівля готелю «Центральний» 1898 року, зараз теж готель, тільки називається «Пасвірида». Ночував, рекомендую.
Ігор Святославович:
Класний арт:
На захід від площі уходить вулиця Базарна, уздовж якої розташувались два комплекси торгових рядів. Вони і зараз виконують свою первісну роль.
Торгові склади у класичному стилі:
Іще далі по цій же вулиці знайдемо красиву водонапірну вежу із елементом зради:
Пройдемо на північ до дерев’яної церкви, і будинки навколо теж відповідні. Взагалі дерев’яної забудови у Новгороді достатньо, приведу пару найгарніших, на мою думку, зразків:
Одноверха церква Миколая Угодника побудована в 1764 році. От тільки навіщо її пофарбували в колір дитячої несподіванки, не знаю.
Поруч знаходиться Замкова гора, де ще у 12 ст. містився дитинець сіверських князів. Зараз це голе плато, на якому ще можна розрізнити залишки земляних валів (доки сильно бур’яном не поростуть). Над плато гордо височіє пам’ятник пісняру й поету Бояну.
Затоплені Десною долини:
Видно і Микільську церкву:
А також іще один храм - Успенський собор у стилі козацького бароко.
Так церква виглядає зблизька:
Поруч є ще цікавий дерев’яний будинок, навіть двоповерховий:
На добраніч, чарівний Новгород…
Добиратись сюди далеко… У мене вийшло з двома пересадками: спочатку до Києва, звідти регіональним поїздом до Шостки і нарешті автобусом. На стиковку між поїздом і автобусом хвилин 20, за які ще треба втовпитись в чергу у касу, бо кому не вистачило квитків, може іти нахер пішки. Шостка промайнула для мене тільки із вікна автобуса і виглядала такою ж забитою й забутою, як і її транспортна система.
Але Новгород усього того був вартий. Це місто і красиве, і насичене пам’ятками, але не надто популярне серед туристів. А отже тут не тільки цікаво, а й просто тихо, приємно і комфортно. І можна не тільки перебігати з однієї туристичної точки до іншої, а й просто насолоджуватись перебуванням у місті.
В їх парку досі стоять милі наївні скульптури…
і якісь недолугі радянські…
Поруч із запланованими пам’ятками можна знайти невідомі, як от гімназія 1908 року.
А ще, звісно ж, вражаючі розливи зачарованої Десни…
і взагалі, так як це було навесні, навколо все розквітало і оживало…
…але й було ціле стихійне лихо від мошкари.
А щодо транспорту, автомобіль тут, певно, не на першому і навіть не на другому місці.
Головною пам’яткою Новгорода є чоловічий Спасо-Преображенський монастир, відомий ще з 1033-36 років, заснований чи то Ярославом Мудрим, чи його братом Мстиславом.
Монастир оточений потужним оборонним муром з кутовими вежами, отже є не тільки місцем релігійного паломництва, а повноцінною віковічною фортецею. Більшість існуючих споруд збудовані в другій половині 17 ст.
У радянські часи у монастирі містилась психлікарня, з 1979 р. - філіал чернігівського архітектурно-історичного заповідника. Зараз майже все відновлено і знаходиться у хорошому стані, хіба що окрім західної вежі.
Яскравою фішкою монастиря є багато дерев’яних будівель, галерей чи просто декору.
Особливо виділяється з-поміж інших північна вежа:
Вона ж є входом на галерею, а також служить оглядовим майданчиком. Краєвиди на весняні розливи Десни нікого не залишать байдужим:
Жовта, але не субмарина:)
Корпус над підземними спорудами («на льохах»):
Головний храм - Спасо-Преображенський собор 1791-96 рр., збудований за проектом архітектора Кваренгі за забаганкою Катерини ІІ.
Поруч - старіша «трапезна» церква у стилі козацького бароко:
У колишній Іллінській церкві зараз музей:
Ще одна вежа:
Зі східної сторони монастир можна покинути через такі ворота:
Тут стоїть пам’ятник Ярославні та видно ще трохи Десни.
Частково пішохідною Губернською вулицею ідемо в центр. Дорогою нам трапиться Тріумфальна арка 1786 року, збудована на честь приїзду тієї ж Катерини ІІ.
Зверху в центрі арки розміщений герб Новгорода, а на пілонах обабіч - містечок, що входили на той момент у Новгород-Сіверське намісництво.
Класна лавка:
На Губернській є ще мінімум два яскравих будинка. Бібліотека:
Та будівля колишнього готелю «Савой»:
Центральна площа Князя Ігоря. Зліва направо видно радянське панно на стіні готелю, пам’ятник князю та міську раду, історично будинок земства.
Будівля готелю «Центральний» 1898 року, зараз теж готель, тільки називається «Пасвірида». Ночував, рекомендую.
Ігор Святославович:
Класний арт:
На захід від площі уходить вулиця Базарна, уздовж якої розташувались два комплекси торгових рядів. Вони і зараз виконують свою первісну роль.
Торгові склади у класичному стилі:
Іще далі по цій же вулиці знайдемо красиву водонапірну вежу із елементом зради:
Пройдемо на північ до дерев’яної церкви, і будинки навколо теж відповідні. Взагалі дерев’яної забудови у Новгороді достатньо, приведу пару найгарніших, на мою думку, зразків:
Одноверха церква Миколая Угодника побудована в 1764 році. От тільки навіщо її пофарбували в колір дитячої несподіванки, не знаю.
Поруч знаходиться Замкова гора, де ще у 12 ст. містився дитинець сіверських князів. Зараз це голе плато, на якому ще можна розрізнити залишки земляних валів (доки сильно бур’яном не поростуть). Над плато гордо височіє пам’ятник пісняру й поету Бояну.
Затоплені Десною долини:
Видно і Микільську церкву:
А також іще один храм - Успенський собор у стилі козацького бароко.
Так церква виглядає зблизька:
Поруч є ще цікавий дерев’яний будинок, навіть двоповерховий:
На добраніч, чарівний Новгород…