Сянок
Давнє княже місто Сянок, яке входило до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, волею історії стало частиною Польщі. На сьогодні це невелике містечко за 50 км до кордону з Україною, про славне минуле якого свідчить поважна кількість пам’яток.
Огляд почнемо з будинку товариства «Сокіл». Так як більше це товариство займалось патріотичним вихованням, ніж спортивним, то і його будинок більше схожий на лекторій, ніж на спортзал.
Довкола чимало цікавих будинків, хоч це ще і не центр.
Прямуємо у сторону середмістя.
Бароковий фарний костьол (1874-87):
Фігури закриті ажурною сіткою, щоб не обсідали птахи.
А де не закриті, їх одразу ж облюбовують.
Площа Ринок:
Ратуша (18 ст.):
Загалом там досить атмосферно.
Пам’ятник Здіславу Бексинському, художнику та фотографу, який народився в Сяноку.
Відкрий своє серце для сяноцьких котів:)
Костьол при кляшторі францисканців (1632-40) примостився у південному куті площі.
Можна зайти й подивитись зсередини:
Яскраві сувеніри у зачиненій крамниці. Втім, у неділю в Польщі (а справа була якраз у неділю) навіть робочий продуктовий магазин знайти важко, не кажучи вже про щось більше.
Пам’ятник синам сяноцької землі, убитим за Польщу:
Від нього відкривається панорама нового міста. Досить яскраво.
Але кращий вид від замку, тому йдемо до нього. Замок 16 ст. був зруйнований у Першу Світову москалями. У 50-х роках його частково відновили, але уже як музей.
Кутня вежа, яка, власне, і є оглядовим майданчиком:
З неї відкривається панорама значної частини міста, річкової долини та гір на північному сході. Річка, звісно ж, Сян, який з легкої руки Павла Чубинського закарбовано у гімні як наш західний кордон.
У основній будівлі замку діє музей ікони та виставка картин Бексинського. На те все часу усе одно не було, зате це чи не єдине місце, де в неділю можна купити магніти і іншу сувенірку.
І зайвий раз задуматись, яке ж там планування у бічному крилі, при такому розміщенні вікон.
Поруч із замком - кафедральний собор Святої Трійці (1784 р.), православний, один з дуже небагатьох українських слідів у сучасному Сяноку.
Приклад сучасної забудови:
Був ще час пробігтись пішохідною вуличкою 3 Травня.
Стріт-арт:
Під тематичним кафе є лавочка із солдатом Швейком (сфоткав шматочок, бо там розсісвся місцевий пацан, що ніяк не реагував на зацікавленість цілим натовпом туристів).
Класні двері:
І просто старовинна забудова:
Серед якої досить гармонійно вписався конструктивізм:
На цьому, загалом, і все. Час вертати додому.
Огляд почнемо з будинку товариства «Сокіл». Так як більше це товариство займалось патріотичним вихованням, ніж спортивним, то і його будинок більше схожий на лекторій, ніж на спортзал.
Довкола чимало цікавих будинків, хоч це ще і не центр.
Прямуємо у сторону середмістя.
Бароковий фарний костьол (1874-87):
Фігури закриті ажурною сіткою, щоб не обсідали птахи.
А де не закриті, їх одразу ж облюбовують.
Площа Ринок:
Ратуша (18 ст.):
Загалом там досить атмосферно.
Пам’ятник Здіславу Бексинському, художнику та фотографу, який народився в Сяноку.
Відкрий своє серце для сяноцьких котів:)
Костьол при кляшторі францисканців (1632-40) примостився у південному куті площі.
Можна зайти й подивитись зсередини:
Яскраві сувеніри у зачиненій крамниці. Втім, у неділю в Польщі (а справа була якраз у неділю) навіть робочий продуктовий магазин знайти важко, не кажучи вже про щось більше.
Пам’ятник синам сяноцької землі, убитим за Польщу:
Від нього відкривається панорама нового міста. Досить яскраво.
Але кращий вид від замку, тому йдемо до нього. Замок 16 ст. був зруйнований у Першу Світову москалями. У 50-х роках його частково відновили, але уже як музей.
Кутня вежа, яка, власне, і є оглядовим майданчиком:
З неї відкривається панорама значної частини міста, річкової долини та гір на північному сході. Річка, звісно ж, Сян, який з легкої руки Павла Чубинського закарбовано у гімні як наш західний кордон.
У основній будівлі замку діє музей ікони та виставка картин Бексинського. На те все часу усе одно не було, зате це чи не єдине місце, де в неділю можна купити магніти і іншу сувенірку.
І зайвий раз задуматись, яке ж там планування у бічному крилі, при такому розміщенні вікон.
Поруч із замком - кафедральний собор Святої Трійці (1784 р.), православний, один з дуже небагатьох українських слідів у сучасному Сяноку.
Приклад сучасної забудови:
Був ще час пробігтись пішохідною вуличкою 3 Травня.
Стріт-арт:
Під тематичним кафе є лавочка із солдатом Швейком (сфоткав шматочок, бо там розсісвся місцевий пацан, що ніяк не реагував на зацікавленість цілим натовпом туристів).
Класні двері:
І просто старовинна забудова:
Серед якої досить гармонійно вписався конструктивізм:
На цьому, загалом, і все. Час вертати додому.