Дукля і Гачув
Покатавшись Словаччиною, вертаємось вивчати прикордонні з Україною райони Польщі. І перше на черзі містечко Дукля, куди ми прибули уже під вечір.
У місті народився і похований святий Ян з Дуклі, що робить її спорідненою з Україною, а конкретно зі Львовом, де цей святий тривалий час жив та проповідував. Він же є католицьким покровителем міста Лева.
Помер і похований він був саме там, але у 1946 році його прах вивезли монахи-францисканці. Зараз він покоїться ось тут - у костелі при монастирі бернардинців.
Зовсім недавно на площі перед монастирем з’явилась скульптурна композиція, яка зображує абстрактного прочанина в рам’ї, що звертається до священника, підозріло схожого на папу Іоанна Павла ІІ.
Хрест за спиною прочанина досить своєрідний.
Скульптури перед костьолом:
Всередині:
Поки оглядали інтер’єр, ззовні увімкнулась підсвітка (на скульптурній композиції теж, але її фото я благополучно запоров).
Підсвічується і другий костьол неподалік, Марії Магдалини, також бароковий, 1770 р.
Вулички Дуклі:
Вже затемно дійшли до площі Ринок, яка запам’яталась купами брудного снігу, дерев’яними скульптурами та безлюддям.
Ратуша (18 ст.) з однієї сторони прикрашена башточками.
А ще у місті є палац Мнішеків, у якому зараз історичний музей. Само собою, він був зачинений і двір також, але загалом втрата невелика. Виглядає палац посередньо, як і вся Дукля взагалі. Це поки єдине із бачених мною польських міст чи сіл, яке відверто не сподобалось.
Тому перемістимось із цього похмурого вечора й міста у яскравий найближчий ранок і в село Гачув.
Гачув славиться своїм костьолом - найбільшим, найстарішим і, напевно, найгарнішим дерев’яним у Польщі, об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.
Успіння Пресвятої Діви Марії, 14 ст. І правда вражаючий.
Не менш цікавий і зсередини.
Особливо цінні готичні розписи, яким уже хтозна-скільки віків.
Стеля:
Маленький, ледь не іграшковий на вид, орган.
З костьольного пагорбу відкриваються види на село: річку, стадіон та будинки.
Огляд інтер’єру узагалі платний, але під час наших відвідин наглядач, схоже, відлучився на службу у сусідній, діючий храм.
Так як старий костьол не міг вмістити всіх охочих, у 1930-х роках поруч звели велетенську махіну у стилі конструктивізм.
Аскетичні його форми щедро компенсуються багатством скульптур, як у дворі, так і в стінних нішах.
Наш старий знайомий із Дуклі теж тут є.
Дерев’яні будиночки у Гачуві:
У місті народився і похований святий Ян з Дуклі, що робить її спорідненою з Україною, а конкретно зі Львовом, де цей святий тривалий час жив та проповідував. Він же є католицьким покровителем міста Лева.
Помер і похований він був саме там, але у 1946 році його прах вивезли монахи-францисканці. Зараз він покоїться ось тут - у костелі при монастирі бернардинців.
Зовсім недавно на площі перед монастирем з’явилась скульптурна композиція, яка зображує абстрактного прочанина в рам’ї, що звертається до священника, підозріло схожого на папу Іоанна Павла ІІ.
Хрест за спиною прочанина досить своєрідний.
Скульптури перед костьолом:
Всередині:
Поки оглядали інтер’єр, ззовні увімкнулась підсвітка (на скульптурній композиції теж, але її фото я благополучно запоров).
Підсвічується і другий костьол неподалік, Марії Магдалини, також бароковий, 1770 р.
Вулички Дуклі:
Вже затемно дійшли до площі Ринок, яка запам’яталась купами брудного снігу, дерев’яними скульптурами та безлюддям.
Ратуша (18 ст.) з однієї сторони прикрашена башточками.
А ще у місті є палац Мнішеків, у якому зараз історичний музей. Само собою, він був зачинений і двір також, але загалом втрата невелика. Виглядає палац посередньо, як і вся Дукля взагалі. Це поки єдине із бачених мною польських міст чи сіл, яке відверто не сподобалось.
Тому перемістимось із цього похмурого вечора й міста у яскравий найближчий ранок і в село Гачув.
Гачув славиться своїм костьолом - найбільшим, найстарішим і, напевно, найгарнішим дерев’яним у Польщі, об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.
Успіння Пресвятої Діви Марії, 14 ст. І правда вражаючий.
Не менш цікавий і зсередини.
Особливо цінні готичні розписи, яким уже хтозна-скільки віків.
Стеля:
Маленький, ледь не іграшковий на вид, орган.
З костьольного пагорбу відкриваються види на село: річку, стадіон та будинки.
Огляд інтер’єру узагалі платний, але під час наших відвідин наглядач, схоже, відлучився на службу у сусідній, діючий храм.
Так як старий костьол не міг вмістити всіх охочих, у 1930-х роках поруч звели велетенську махіну у стилі конструктивізм.
Аскетичні його форми щедро компенсуються багатством скульптур, як у дворі, так і в стінних нішах.
Наш старий знайомий із Дуклі теж тут є.
Дерев’яні будиночки у Гачуві: