Новий Сонч
Польське місто Новий Сонч - яскравий приклад того, скільки цікавого і дивовижного може бути абсолютно невідомим у тіні розкручених популярних об’єктів. І це ж не просто якось маленьке містечко, а крупний повітовий центр майже на 90 тис. мешканців; але з пустими ввечері вулицями, без туристів та відповідної інфраструктури.
«Новим» цей Сонч був, правда, столітті десь так у чотирнадцятому (заснований 8 листопада 1292 року - так, відомий навіть точний день!), а зараз аж надміру насичений старовиною.
У цьому місті була ночівля і зовсім мало часу на огляд… Мешкали ми ближче до вокзалу, звідки і рушаємо в сторону центру.
Вулиця Жигмунтовська:
Вулиця Святої Кунегунди:
Дорогою трапилося старе кладовище з капличкою ще 17 ст., тільки з тих пір неодноразово перебудованою до невпізнання.
Вілла «Мар’я» 1905-06 рр.
Нагадаю, це ще й не центр, а тільки ідемо до нього.
Цей будинок має виразну скульптуру над фасадом:
Мурал:
Вид на базиліку святої Малгожати, скоро до неї дійдемо:
У місті, як і в Польщі взагалі, ціла купа неоготичних костьолів, що з’явились на зламі 19-20 століть. З однієї сторони, їх ніби так багато, що вся унікальність втрачається, а з іншої - усе одно вражають.
Ось цей, наприклад, - святого Казимежа, 1908-12 років:
Класнюча гімназія ім. Міцкевича по сусідству:
І не тільки вона…
Північна частина вулиці Ягеллонської - пішохідна зона, що веде до площі Ринок.
У центрі площі стоїть неоренесансна ратуша, і вона просто чарівна.
Одна з найгарніших ратуш які я бачив, тільки заради неї варто б побувати у цьому місті.
Прекрасна як вцілому, так і в деталях:
Історична ринкова площа суцільно забудована старими кам’яницями. Під ратушою - пам’ятник Івану Павлу ІІ, певно, найпопулярнішому поляку.
Найкрупніший храм центру - базиліка святої Малгожати. Цегляний готичний костьол 13-14 ст. виглядає просто гігантом посеред вузеньких вуличок середмістя.
Він же уночі:
Трішки атмосферних задвірок:
Костьол Святого Духу (17 ст.) буквально вмурований в оборонні стіни єзуїтської гімназії.
В кінці вулички видніється храм кляштору францисканців, який вважається найстарішим у місті, 1297 року. Хоча і перебудовувався, певно, не раз.
Назад ми повертались іншими вулицями, щоб побачити більше, і вони нас не розчарували.
Траплялися і занедбані будинки.
Або, дещо неочікувано, відкриті простори.
Був у Новому Сончі і замок. У війну нацисти пристосували його під склад боєприпасів, який у 1945 році успішно злетів у повітря. Від замку залишились тільки фрагменти стін, до яких ми вранці не встигли. Тому ось темне нічне фото.
Іще що особливо сподобалось у місті, так це маса вражаючих деталей, які хотілось би збирати і роздивлятись, мабуть, не один день.
Маскарони:
Двері:
Балкончики:
І всяке різне…
Готель наш був відверто такий собі, зате відносно високий і тому порадував панорамними видами на район Нова Колонія навколо себе та гори на виднокраї.
Із черговим неоготичним костьоликом:
«Новим» цей Сонч був, правда, столітті десь так у чотирнадцятому (заснований 8 листопада 1292 року - так, відомий навіть точний день!), а зараз аж надміру насичений старовиною.
У цьому місті була ночівля і зовсім мало часу на огляд… Мешкали ми ближче до вокзалу, звідки і рушаємо в сторону центру.
Вулиця Жигмунтовська:
Вулиця Святої Кунегунди:
Дорогою трапилося старе кладовище з капличкою ще 17 ст., тільки з тих пір неодноразово перебудованою до невпізнання.
Вілла «Мар’я» 1905-06 рр.
Нагадаю, це ще й не центр, а тільки ідемо до нього.
Цей будинок має виразну скульптуру над фасадом:
Мурал:
Вид на базиліку святої Малгожати, скоро до неї дійдемо:
У місті, як і в Польщі взагалі, ціла купа неоготичних костьолів, що з’явились на зламі 19-20 століть. З однієї сторони, їх ніби так багато, що вся унікальність втрачається, а з іншої - усе одно вражають.
Ось цей, наприклад, - святого Казимежа, 1908-12 років:
Класнюча гімназія ім. Міцкевича по сусідству:
І не тільки вона…
Північна частина вулиці Ягеллонської - пішохідна зона, що веде до площі Ринок.
У центрі площі стоїть неоренесансна ратуша, і вона просто чарівна.
Одна з найгарніших ратуш які я бачив, тільки заради неї варто б побувати у цьому місті.
Прекрасна як вцілому, так і в деталях:
Історична ринкова площа суцільно забудована старими кам’яницями. Під ратушою - пам’ятник Івану Павлу ІІ, певно, найпопулярнішому поляку.
Найкрупніший храм центру - базиліка святої Малгожати. Цегляний готичний костьол 13-14 ст. виглядає просто гігантом посеред вузеньких вуличок середмістя.
Він же уночі:
Трішки атмосферних задвірок:
Костьол Святого Духу (17 ст.) буквально вмурований в оборонні стіни єзуїтської гімназії.
В кінці вулички видніється храм кляштору францисканців, який вважається найстарішим у місті, 1297 року. Хоча і перебудовувався, певно, не раз.
Назад ми повертались іншими вулицями, щоб побачити більше, і вони нас не розчарували.
Траплялися і занедбані будинки.
Або, дещо неочікувано, відкриті простори.
Був у Новому Сончі і замок. У війну нацисти пристосували його під склад боєприпасів, який у 1945 році успішно злетів у повітря. Від замку залишились тільки фрагменти стін, до яких ми вранці не встигли. Тому ось темне нічне фото.
Іще що особливо сподобалось у місті, так це маса вражаючих деталей, які хотілось би збирати і роздивлятись, мабуть, не один день.
Маскарони:
Двері:
Балкончики:
І всяке різне…
Готель наш був відверто такий собі, зате відносно високий і тому порадував панорамними видами на район Нова Колонія навколо себе та гори на виднокраї.
Із черговим неоготичним костьоликом: